Вирок № 72674760, 13.03.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/594/18

1-кп/154/100/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря Корніюк Т.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Корнесюка В.А,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження № 12018030060000094 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Ревушки Турійського району Волинської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, вдівця, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, на підставі ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Близько 11 години 07 лютого 2018 року в м. Володимир - Волинському Волинської області ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання біля господарської будівлі, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, під час раптового конфлікту, що виник на ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, з мотивів особистої неприязні, з метою спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та завдання шкоди його здоров'ю, кухонним ножем наніс останньому один удар в ділянку живота, внаслідок чого спричинив потерпілому проникаюче колото-різане поранення лівого підребер'я з пошкодженням стінки шлунку, яке згідно висновку експерта №28 від 08 лютого 2018 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечує, не оспорює, у вчинені злочину щиро розкаюється і дав показання, що повністю узгоджуються з мотивувальною частиною цього вироку.

По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_2 пояснив, що у будинку АДРЕСА_3 він проживає разом із своєю дочкою ОСОБА_3 та її співмешканцем ОСОБА_1, який є потерпілим у справі. Зранку 07 лютого 2018 року вони вживали алкогольні напої за місцем свого проживання, а близько 11 години цієї доби, між ним та потерпілим раптово виник конфлікт з приводу приготування їжі, в ході якого наніс ОСОБА_1 кухонним ножем один удар в ділянку живота. Вказаний удар був здійснений ним після рукопашної боротьби з потерпілим із виниклим раптовим умислом. Як зазначив обвинувачений у своїх показаннях, після нанесення удару він зрозумів наслідки вчиненого і відразу після цього з власної ініціативи здався працівникам поліції, яким також видав знаряддя вчиненого злочину. Зібрані по справі докази та фактичні обставини справи визнає та їх не оспорює. Просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_1, також не оспорюючи фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 даного злочину, підтвердив часткове відшкодування обвинуваченим йому заподіяної шкоди у виді повернення витрат на лікування в розмірі 700 гривень, при обранні міри покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду, зазначив, що претензій до обвинуваченого не має.

Оскільки зібрані на досудовому розслідуванні документи, інші матеріали, які є доказами у кримінальному провадженні, визнані обвинуваченим ОСОБА_2 у повному обсязі і ним не заперечуються та не оспорюються, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вони з ініціативи прокурора і згоди обвинуваченого та потерпілого, яким попередньо були роз'яснені положення ч.3 ст.349 КПК України, у судовому засіданні не досліджувались.

Визнавальні показання обвинуваченого в ході судового засідання, підтверджуються, показаннями потерпілого, повністю з ними узгоджуються, тому їх показання суд визнає достовірними.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

У підготовчому судовому засіданні Володимир-Волинським ТМО заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок вчинення кримінального правопорушення, до якого долучено довідку розрахунок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 протягом 8 ліжко-днів у Володимир-Волинському територіальному медичному об'єднанні на загальну суму 4392 грн. 51 коп. Потерпілий ОСОБА_1 вказаний цивільний позов підтримав, а обвинувачений ОСОБА_2 даний цивільний позов визнав повністю.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України та ч.1 ст.121 КК України, злочин вчинений ОСОБА_2 є тяжким.

Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої злочином майнової шкоди.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. На даний час судимість ОСОБА_2 у відповідності до ст.89 КК України є погашеною у зв'язку перебігом строків, а отже у відповідності до ч.2 ст.88 КК України вона не має правового значення у разі вчинення нового злочину, а також не може бути визнана судом в якості обтяжуючої обставини у формі рецидиву злочинів, у зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_2 визнається таким, що не має судимості. Однак суд оцінює факт попереднього притягнення обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності як обставину, яка негативно характеризує його особу.

Разом з тим, вивченням даних про особу ОСОБА_2 також встановлено, що він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є пенсіонером та особою похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого злочину, думку потерпілого та публічного обвинувачення, наявність обставини, що обтяжує покарання та кількох обставин, що пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, відношення до вчиненого, а також враховуючи те, що вчинений ним злочин віднесений до категорії тяжких злочинів згідно ст.12 КК України, суд не знайшов підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом та вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст.121 КК України.

За тих же обставин, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст.75 КК України.

У відповідності до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 позову в частині відшкодування заявлених Володимир-Волинським ТМО витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у Володимир-Волинському територіальному медичному об?єднанні в сумі 4392, 51 грн., внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, судом встановлено, що вказану майнову шкоду належить стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін, у виді домашнього арешту.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта в зв'язку з проведенням судової трасологічної експертизи в сумі 1144,00 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 50, 65, 66, 75, 88, 89, ч.1 ст.121 КК України, ст.ст. 129, 349, 368, 370-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну в 3 (три) роки не вчинить нового злочину.

Іспитовий строк ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку.

У відповідності зі ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді домашнього арешту на умовах ухвали слідчого судді Володимир-Волинського міського суду від 09.02.2018 року.

Цивільний позов, заявлений Володимир-Волинським ТМО до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 протягом 8 ліжко-днів у Володимир-Волинському територіальному медичному об'єднанні на загальну суму 4392 грн. 51 коп. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 кошти в сумі 4392, 51 грн. на користь Володимир-Волинського територіального медичного об'єднання фінансового управління виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на рахунок місцевого бюджету (р/р 31414544700003, ГУДКСУ у Волинській області, код ЄДРПОУ 37950315, МФО 803014).

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09 лютого 2018 року щодо кухонного ножа, двох чоловічих светрів та футболки, які були вилучені під час проведення огляду місця події 07 лютого 2018 року - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-кухонний ніж, який переданий на відповідальне зберігання в кімнату зберігання речових доказів Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області - знищити;

-два светри та футболку, які передані на відповідальне зберігання в кімнату зберігання речових доказів Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області та належать потерпілому ОСОБА_1 - повернути їх власнику ОСОБА_1.

Процесуальні витрати на залучення експерта в зв'язку з проведенням судової трасологічної експертизи в сумі 1144.00 грн. - стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Головуючий /-/ підпис

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер