Рішення № 72671338, 02.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2018Справа № 910/23472/17За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24)

до Приватного науково-виробничого підприємства «Авіста» (36015, м. Полтава, вул. Старокотелівська, 12)

про стягнення 8169,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники : не викликались

встановив :

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства «Авіста» про стягнення 8169,00 грн., з яких: основний борг – 7365,00 грн., пеня – 804,60 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежилих приміщень від 01.04.2015 в частині своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (далі – позивач, орендодавець) та Приватним науково-виробничим підприємством «Авіста» (далі – відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає в оренду орендарю, а орендар приймає на умовах оренди частину нежилих приміщень на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, загальною площею 16,3 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за користування об’єктом оренди за один місяць оренди складає 1660,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди орендна плата сплачується орендарем на підставі рахунків орендодавця щомісячно шляхом переказу коштів на рахунок орендодавця до 10 числа кожного поточного місяця оренди. У разі прострочення внесення орендної плати понад 10 календарних днів, орендар з наступного місяця, що слідує за розрахунковим, сплачує орендну плату за майбутній період за 2 місяці оренди. Акт наданих послуг з оренди підписується орендарем та орендодавцем щомісячно в останній день розрахункового місяця оренди. Не укладення сторонами за будь-яких причин акта наданих послуг не перешкоджає подальшій оренді та не є підставою вважати, що послуги надані орендодавцем не в повному обсязі.

Згідно з п. 3.4 договору експлуатаційні витрати орендодавця та вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія тощо) не включаються до орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю відповідно до виставлених орендодавцем рахунків пропорційно займаній орендарем площі, у триденний строк з дня отримання орендарем таких рахунків, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

Рахунки на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг надаються орендарю/його представнику під розпис на їх копіях із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка отримує такі рахунки. Неотримання орендарем рахунків від орендодавця не є підставою для звільнення від сплати орендної плати/інших платежів чи їх затримання (п. 3.5 договору).

За умовами п.п. 3.6, 3.7 договору вартість послуг телефонного зв’язку та послуг інтернету до суми орендної плати не входить і сплачується орендарем самостійно на підставі договорів, укладених орендарем з постачальниками відповідних послуг на підставі рахунків, наданих орендодавцю постачальниками даних послуг. Орендар самостійно оплачує послуги щодо охорони, в тому числі по встановленню сигналізації та облаштування на підставі укладених договорів орендарем з відповідними надавачами послуг.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у час, за який нараховується пеня, від уми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Зазначені приміщення були передані орендареві за актом прийому-передачі від 01.04.2015 для офісу при здійсненні орендарем господарської діяльності, який був підписаний повноважними представниками сторін.

Додатковими угодами сторонами неодноразово продовжувався строк оренди, а саме додатковою угодою №1 від 01.12.2015 – до 31.01.2016, додатковою угодою №2 від 29.01.2016 – до 30.04.2016, додатковою угодою №3 від 19.04.2016 – до 31.08.2016.

01.09.2016 між сторонами укладено договір про зміни до договору оренди нежилих приміщень від 01.04.2015, відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду орендарю, а орендар приймає на умовах оренди частину нежилих приміщень загальною площею 42,3 кв.м., що розташовані на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, позначених на плані додатку №2 до договору.

Зазначені приміщення були передані орендареві за актом прийому-передачі від 01.09.2016 для офісу при здійсненні орендарем господарської діяльності.

27.02.2017 між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди нежилих приміщень, згідно якого були внесені зміни до п. 3.1 договору оренди, а саме – змінено вартість орендної плати, яка складає за один місяць 2608,00 грн., з ПДВ.

Крім того, 27.02.2017 між сторонами складено акт приймання-передачі, згідно якого було збільшено розмір орендованого приміщення до 26,0 кв.м.

31.03.2017 між сторонами складено та підписано акт про повернення об’єкта оренди нежилих приміщень до договору оренди нежилих приміщень від 01.04.2015, відповідно до якого орендодавець передав орендарю частину нежилих приміщень загальною площею 42,3 кв.м., що розташовані на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.

31.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та Приватним науково-виробничим підприємством «Авіста» було укладено договір оренди нежилих приміщень №б/н, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окремо визначене майно – частину нежилих приміщень загальною площею 16,3 кв.м, розташовані на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.

Зазначені приміщення були передані орендареві за актом прийому-передачі від 01.04.2017 для офісу при здійсненні орендарем господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди від 31.03.2017, орендна плата за користування об’єктом оренди за один місяць оренди складає 2771,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 8.2 договору оренди від 31.03.2017 у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору орендар зобов’язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення.

01.07.2017 між сторонами укладено акт про повернення об’єкта оренди, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв 03.07.2017 частину нежилих приміщень загальною площею 16,3 кв.м., що розташовані на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.

Відповідно до п. 4 акту про повернення майна з оренди, орендар зобов’язується сплатити за спожиті в червні місяці 2017 комунальні послуги в повному обсязі на підставі наданого орендодавцем рахунку.

Матеріали справи містять вимогу позивача вих. №1101/2127 від 08.12.2017 про погашення заборгованості за договором у розмірі 7365,00 грн., направлену на адресу відповідача разом з актом звіряння взаємних розрахунків.

Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

Посилаючись на те, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату орендних платежів, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «Авіста» грошові кошти у розмірі 8169,00 грн., з яких: основний борг – 7365,00 грн., пеня – 804,60 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2017, підписаного сторонами та скріпленого печатками товариств, орендодавець передав, а орендар прийняв на термін оренди згідно з договором оренди від 31.03.2017 частину нежилих приміщень загальною площею 16,3 кв.м, розташовані на 4 поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, а відповідно до акту приймання-передачі приміщень від 01.07.2017 орендар повернув, а орендодавець прийняв згідно з договором оренди від 31.03.2017 вказані вище приміщення.

Таким чином у період з 01.04.2017 по 01.07.2017 відповідач користування орендованим майном, за яке мав сплачувати орендну плату відповідно до умов договору оренди від 31.03.2017.

Матеріали справи містять підписані сторонами акти виконаних робіт від 31.08.2016 на суму 1660,00 грн., від 30.04.2017 на суму 2608,00 грн., від 24.05.2017 на суму 844,37 грн., від 30.06.2017 на суму 2771,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди орендна плата сплачується орендарем на підставі рахунків орендодавця щомісячно шляхом переказу коштів на рахунок орендодавця до 10 числа кожного поточного місяця оренди. У разі прострочення внесення орендної плати понад 10 календарних днів, орендар з наступного місяця, що слідує за розрахунковим, сплачує орендну плату за майбутній період за 2 місяці оренди. Акт наданих послуг з оренди підписується орендарем та орендодавцем щомісячно в останній день розрахункового місяця оренди. Не укладення сторонами за будь-яких причин акта наданих послуг не перешкоджає подальшій оренді та не є підставою вважати, що послуги надані орендодавцем не в повному обсязі.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань по договору оренди, не сплачує у встановлені строки платежі в рахунок орендної плати, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 12.12.2017 складає 7365,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач належним чином не виконав своїх обов'язків в частинні своєчасної оплати орендних платежів, в результаті чого виникла заборгованість, що за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 7365,00 грн.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами договору, укладеного з позивачем.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендних платежів у розмірі 7365,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 804,60 грн., яка виникла з 11.04.2017 по 12.12.2017.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 8.2 договору оренди від 31.03.2017 у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору орендар зобов’язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов п. 8.2 договору.

Проте, як встановлено судом, позивачем було нараховано пеню за порушення відповідачем строків внесення плати за договором оренди за період з 11.04.2017 по 12.12.2017, тобто з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, у зв’язку із чим суд здійснив власний розрахунок пені.

Враховуючи, що за розрахунком суду пеня є більшою, ніж заявлена до стягнення, проте суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення пеня у сумі 804,60 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «Авіста» (36015, м. Полтава, вул. Старокотелівська, 12, код 22523052) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код 29322299) суму основного боргу у розмірі 7365 (сім тисяч триста шістдесят п’ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 804 (вісімсот чотири) грн. 60 коп. та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 12.03.2018.

Суддя В.О. Демидов