Рішення № 72671018, 02.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2018 Справа № 908/2255/17

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль" (59442 Закарпатська область, Ужгородський район, с. Нижнє Солотвино, 150-к)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Данченко Руслана Сергійовича (АДРЕСА_1)

про стягнення 40 061 грн. 31 коп.

за участю

представника позивача: не з'явився

представника відповідач: Нуждіна Н.О., дов. б/н від 10.01.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль", Закарпатська область, Ужгородський район, с. Нижнє Солотвино до Фізичної особи-підприємця Данченко Руслана Сергійовича, м. Запоріжжя про стягнення 29 319 грн. 90 коп. боргу, 4 645 грн. 19 коп. пені, 1 199 грн. 82 коп. три відсотка річних, 4 896 грн. 40 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017 р. справу № 908/2255/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.11.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2255/17, присвоєно справі номер провадження 27/138/17 та призначено судове засідання на 05.12.2017 р.

Ухвалою суду від 05.12.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 11.01.2018 р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору. Крім того, ухвалою суду відповідно до ст. 38 ГПК України, у Фізичної особи-підприємця Данченко Руслана Сергійовича, м. Запоріжжя витребувано відомості про формування податкового кредиту за податковою накладною № 207 від 28.04.2016 р., податковою накладною № 209 від 28.04.2016 р., податковою накладною № 210 від 28.04.2016 р., складених та зареєстрованими в ЄРПИ Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль" та копії податкових декларацій з додатками за квітень, травень 2016 р. та/або за інший період в якому було відображено податковий кредит за податковими накладними №№ 208, 209, 210 від 28.04.2016 р.

У Головного управління Державної фіскальної служби Запорізької області, м. Запоріжжя витребувано відомості про відображення (формування) ФОП Данченко Руслана Сергійовича, м. Запоріжжя податкового кредиту за податковими накладними №№ 208, 209, 210 від 28.04.2016 р. складеними та зареєстрованими Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль" за період з травня 2016 та протягом наступних 365 календарних днів.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017 р., внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11.01.2018 р. в судовому засіданні суддею оголошено, що з 15.12.2017 р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, тому, оскільки розгляд даної справи по суті судом вже було розпочато у судовому засіданні 29.11.2017 р., суд продовжує розгляд справи по суті за правилами загального позовного провадження відповідно до норм чинного ГПК України.

Ухвалою суду від 11.01.2018 р., на підставі ст. 216 ГПК України, засідання відкладено та призначено на 26.01.2018 р.

Ухвалою суду від 26.01.2018 р., з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62) витребувано інформацію щодо адреси місця реєстрації власника посвідчення водія НОМЕР_3; адреси місця реєстрації власника транспортного засобу Renault з реєстраційним номером НОМЕР_1 11.01.2018; адреси місця реєстрації власника транспортного засобу Lawrence David, напівпричеп з реєстраційним номером НОМЕР_2. На підставі ст. 216 ГПК України, засідання відкладено та призначено на 02.02.2018 р.

Ухвалою суду від 02.02.2018 р. за клопотанням позивача поновлено пропущений процесуальний строк, встановлений законом, для письмового опитування відповідача як свідка, відповідача, відповідно до ст. 90 ГПК України, зобов'язано надати відповідь у формі заяви свідка з певних питань (перелік питань міститься в ухвалі). Розгляд справи по суті, відповідно до п. 5 ст. 216 ГПК України розпочато спочатку, засідання суду призначено на 22.02.2018 р.

15.02.2018 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява № 02/15-18/1ю від 15.02.2018 р. (вх. № 08-08/3283/18 від 15.02.2018 р.) щодо відмови від надання відповідей на поставлені в ухвалі господарського суду Запорізької області від 02.02.2018 р. у справі 908/2255/17 у формі заяви свідка, у зв'язку з тим, що поставлені запитання не стосуються обставин, що мають значення для справи. Обґрунтовуючи свою відмову відповідач зазначив, що відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу, а саме якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.

Користуючись своїм процесуальним правом, відповідач повідомляє про відмову від надання відповіді на поставлені запитання на підставі п. 2 ч. 5 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом доказування у справі, що розглядається наразі є коло обставин щодо здійснення чи не здійснення постачання товару і, як наслідок наявність чи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем. Господарський процесуальний кодекс України визначає предмет доказування, як обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В справі доказуванню підлягає факт здійснення господарської операції з постачання товару від позивача та прийняття такого товару відповідачем, а саме товар за накладною № СК00508 від 28.04.2016 року

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення є єдиним належним та допустимим доказом здійснення господарської операції -.

Відсутність же такого належним чином оформленого первинного документу, поданого в якості доказу свідчить про недоведеність обставин, на які посилається Позивач, а також про те, що поставка товару не здійснювалась.

Відповіді на поставлені позивачем запитання жодним чином не можуть підтвердити та/або спростувати обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві.

Щодо першого питання, то неможливо ідентифікувати яка саме товарно-транспортна накладна мається на увазі, адже до позовної заяви надано 3 (три) товарно-транспортні накладні б/н від 28 квітня 2016 року. Тож надати відповідь, яка б могла надати суду додаткову інформацію про обставини справи з боку відповідача вбачається неможливим. Крім того, відповідачем неодноразово зазначалось, що приймання вантажу за адресою: Запорізька область, с. Степне, вул. Урожайна, 16 не здійснювалось.

Обсяг реалізації води під торгівельною маркою "Деренівська Купіль" та "Закарпатська 1" також, жодним чином не зможе бути доказом чи спростування здійснення постачання товару.

За даними обліку ФОП Данченко Р. С. у період з 2016 року по сьогоднішній день воду під торгівельною маркою "Деренівська Купіль" та "Закарпатська 1" було реалізовано 10 984 одиниці товару. Однак обсяг реалізації товару жодним чином не може бути доказом та/або підтвердженням отримання товару від позивача або заборгованості перед ним. На сьогоднішній день в Україні діє принцип вільної торгівлі, а тому відповідач на власний розсуд може обирати постачальників та купувати продукцію не тільки на пряму від позивача.

Щодо третього питання, то взагалі не зрозуміло яке відношення має відповідач до цього питання, оскільки позивачем не конкретизовано "ким" саме здійснювалась реалізація води під торгівельною маркою "Деренівська Купіль" та "Закарпатська 1" на підставі відповідних правочинів іншим суб'єктам господарювання.

Однак, якщо припустити, що питання стосується саме відповідача, то як вже було зазначено - у період з 2016 року по сьогоднішній день відповідачем на підставі правочинів було реалізовано 10 984 одиниці води під торгівельною маркою "Деренівська Купіль" та "Закарпатська 1" на 543 різні торгові точки.

Відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, підпис сторони на заяві посвідчується нотаріусом.

Проте, позивачем при заявлені даного клопотання, письмово в кдлопотанні не визначено на кого покладаються витрати на нотаріальне посвідчення та транспортні витрати для доставки відповідача до нотаріальної контори.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Крім того, зі змісту ст. 125 Господарського процесуального кодексу України зрозуміло що судові витрати покладаються саме на особу, яка заявляє клопотання про проведення певних процесуальних дій, таких як надання відповідей у формі заяви свідка. Однак, в порушення норм господарського процесуального кодексу України.

20.02.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль" звернулося до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити господарський суд міста Києва відповідальним за проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.02.2018 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення, у призначений на 22.02.2018 р. час о 10 год. 30 хв., суд позбавлений технічної можливості забезпечити проведення відеоконференції в господарському суді Запорізької області та господарському суді м. Києва одночасно.

21.02.2018 р. на адресу господарського суду Запорізької області від Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, на виконання вимог суду викладених в ухвалі від 26.01.2018 р. надано інформацію про те, що

- автомобіль Renault, н.з НОМЕР_1 зареєстрований 24.07.2015 р. на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., яка станом на 11.01.2018 р. є власницею зазначеного автомобіля, а 21.01.2016 р. ОСОБА_1 надала право користування вказаним автомобілем для поїздки за кордон ТОВ НВП "ОСВІТА-ДНІПРО";

- напівпричіп Lawrence David, н.з НОМЕР_2 зареєстрований 24.07.2015 р. на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка станом на 08.02.2018 р. є власницею зазначеного транспортного засобу, а 21.01.2016 р. ОСОБА_2 надала право користування вказаним автомобілем для поїздки за кордон ТОВ НВП "ОСВІТА-ДНІПРО".

Крім того, надіслано інформацію з бази даних Єдиного державного реєстру МВС станом на 08.02.2018 р. (реєстраційна картка ТЗ), яка підтверджує вищенаведене.

Щодо адреси про місце реєстрації власника посвідчення водія НОМЕР_3 з результатів пошуку ПВ вбачається, що саном на 08.2.2018 р. це ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3. адреса реєстрації якого - АДРЕСА_1

22.02.2018 р. продовжено розгляд справи № 908/2255/17.

Ухвалою суду від 22.02.2018 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, засідання відкладено на 02.03.2018 р.

У судовому засіданні 02.03.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 02.03.2018 р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні та призначити його розгляд на іншу дату, у зв'язку з тим, що представник позивача Касьянов С.М. на шляху руху до м. Запоріжжя для прийняття участі у розгляді справи № 908/2255/17 потрапив у сніжний затор та не має можливості прибути у судове засідання. Крім того, позивач зазначив, що у випадку, якщо клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні буде відхилено, просить розглядати справу без його участі, оскільки неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки такий може бути розглянутий за наявними справі матеріалами. Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача 29 319 грн. 90 коп. боргу, 4 645 грн. 19 коп. пені, 1 199 грн. 82 коп. три відсотка річних, 4 896 грн. 40 коп. втрат від інфляції.

Клопотання позивача прийнято судом.

Представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у письмових запереченнях та письмових поясненнях (містяться в матеріалах справи).

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника позивача.

Клопотання позивача, надіслане на електронну адресу суду 03.03.2018 р. не розглядалося судом, оскільки у судовому засіданні 02.03.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 908/2255/17, розгляд справи завершено.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 27.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторний Комплекс «Деренівська Купіль» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Данченко Русланом Сергійовичем (покупець) укладено договір постачання № 69-04/16, за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити за продукцію в порядку і на умовах договору.

У відповідності до умов укладеного договору, в квітні 2016 року ТОВ «СК «Деренівська Купіль» передано у власність ФОП Данченко Р.С. продукцію за видатковими накладними: № СК00507 від 28.04.2016 року, № СКОО5О8 від 28.04.2016 року, № СК00509 від 28.04.2016 року на загальну суму 90935,10 грн. Приймання продукції за кількістю та якістю покупцем здійснено без зауважень.

Протягом всього строку виконання сторонами зобов'язань за договором, покупцем не заявлено жодної претензії щодо належного виконання зобов'язань стороною постачальника. За умовами п 3.1 договору відстрочення платежу за поставлену продукцію за договором складає 45 днів з моменту її постачання. Виходячи з положень 3.1 договору, ФОП Данченко Р. С. зобов'язаний був сплатити повний розмір вартості поставленої продукції за договором у строк до 13 червня 2016 року. Порушуючи умови договору, ФОП Данченко Р. С. 14 червня 2016 року сплатив частину вартості поставленої продукції в розмірі 61591,2 грн. У зв'язку з неналежним виконанням ФОП Данченко Р.С. умов договору, ТОВ «СК «Деренівська Купіль» пред'являється вимога про стягнення суми боргу в розмірі 29 319 грн. 90 коп. боргу, 4 645 грн. 19 коп. пені, 1 199 грн. 82 коп. три відсотка річних, 4 896 грн. 40 коп. втрат від інфляції.

У додаткових поясненнях, викладених у клопотанні від 02.03.2018 р., надісланого на електронну адресу суду, позивач зазначив, що відповідно до умов п.п. 4.4.1 п. 4.1 договору доставку товару було здійснено одним автомобілем марки Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1) з напівпричепом (реєстраційний номер НОМЕР_2) водієм ОСОБА_4. (номер посвідчення водія НОМЕР_3). Доставка товару здійснювалась за накладними: № СК00507 від 28.04.2016 року, № СК00508 від 28.04.2016 року, № СК00509 від 28.04.2016 року та відповідними товарно-транспортними накладними від 28.04.2016 року належним чином оформленими зі сторони ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль», в тому числі на виконання п. 4.3 договору. Разом з цим, в порушення п.п. 8.2.1 п. 8.2 договору, після отримання товару відповідачем не було повернуто оформлені зі своєї сторони відповідні примірники товаросупровідних документів. Зазначене вказує на те, що невиконання відповідачем його обов'язку щодо передачі позивачу оформлених ним товаросупровідних документів після отримання товару, об'єктивно виключає їх наявність у позивача. Відповідач не заперечує факт отримання та оплати товару за договором за накладною № СК00507 від 28.04.2016 року та накладною № СКОО5О9 від 28.04.2016 року), однак заперечує отримання товару за накладною № СК 00508 від 28.04.2016 року. В судовому засіданні, яке відбулося 11 січня 2018 року представником відповідача зокрема було зазначено, що товар за накладною № СК 00508 від 28.04.2016 року був привезений (доставлений згідно відповідної товарно-транспортної накладної від 28.04.2016 року за адресою: Запорізька область, с. Степне, вул. Урожайна, 16), однак відповідач його не приймав. Позивач зазначив, що факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними доказами: документами щодо часткової оплати поставленого товару: банківська виписка згідно якої на рахунок ТОВ «СК «Деренівська Купіль» № 26004016756270 з рахунку ФОП Данченко Р.С. НОМЕР_5 надійшла сума в розмірі 61591,20 грн.; довідка за підписом директора ТОВ «СК «Деренівська Купіль» Данчула В.С. та головного бухгалтера Фешко О.Б. від 26 жовтня 2017 року вих. № 168-01 про те, що окрім зобов'язань за Договором між ТОВ «СК «Деренівська Купіль» та ФОП Данченко Р.С. відсутні будь-які інші зобов'язання, зокрема, ті що підлягають оплаті, а також всі розрахунки по цьому єдиному зобов'язанню здійснювались в безготівковій формі через банківський рахунок № 26004016756270 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Ужгород, МФО 312226. У логічному взаємозв'язку зазначені документи підтверджують виникнення та існування зобов'язання по оплаті за продукцію поставлену за договором; документи щодо реєстрації податкових накладних № 208 від 28.04.2016 року на суму ПДВ в розмірі 6523,00 грн., № 209 від 28.04.2016 року на суму ПДВ в розмірі 4903,00 грн., № 210 від 28.04.2016 року на суму ПДВ в розмірі 3729,85 грн., які підлягають оплаті в складі ціни товару. Податкові накладні складено за правилами ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначену суму ПДВ відповідачем включено до складу податкового кредиту, що підтверджується доданими накладними. Податкова накладна являється первинним бухгалтерським документом та згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний бухгалтерський документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Данченко Русланом Сергійовичем був укладений договір постачання № 69-04/16.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за продукцію в порядку і на умовах Договору в терміни, об'ємах і асортименті, визначених в Заявках покупця, прийнятими і погодженими постачальником, згідно цін, вказаних в Специфікації, яка є невід'ємною часиною цього договору.

Асортимент, кількість і ціна кожної партії продукції, що поставляється, узгоджуються Сторонами у відповідних Заявках і вказуються у відповідних накладних. Покупець купує продукцію з мстою подальшої дистрибуції (реалізації) на території України відповідно до цього договору.

Згідно п. 2.1 договору продукція поставляється за пінами, вказаними в Специфікації (Додаток № 1), що діє на дату Заявки. Ціна вказується в накладних і включає вартість як самої продукції, так і упаковки, маркування, податку на додану вартість і витрат на доставку.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони узгодили, що покупець оплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України. Відстрочення платежу за поставлений товар за договором складає 45 (сорок п'ять) днів з моменту постачання такого товару.

В матеріалах справи містяться накладні № СК00507 від 28.04.2016 р. на суму 39 138 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ; № СК00509 від 28.04.2016 р. на суму 22 453 грн. 20 коп. у тому числі ПДВ, які підписані позивачем, відповідачем та скріплені печатками обох сторін.

Відповідач у повному обсязі здійснив оплату за поставлену продукцію в розмірі 61 591 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1719 від 14.06.2016 р.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Дослідивши зміст договору від 27.04.2016 р. № 69-04/16, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, суд вважає, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення глави 54 Цивільного кодексу України, що регулюють відносини пов'язанні з купівлею та продажем майна (товару).

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, відповідно до стаття 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 стаття 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою, згідно зі змістом договору купівлі-продажу (поставки) відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що у відповідності до умов укладеного договору, в квітні 2016 року ТОВ «СК «Деренівська Купіль» передано у власність ФОП Данченко Р.С. продукцію за видатковими накладними: № СК00507 від 28.04.2016 року, № СК00508 від 28.04.2016 року, № СК00509 від 28.04.2016 року на загальну суму 90 935 грн. 10 коп., які містять лише підпис та відбиток печатки підприємства позивача.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що додані позивачем до позовної заяви копії накладних не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача, особистого чи електронного підпису такої особи та печатки підприємства, що суперечить приписам Закону № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що позбавляє вказані документи доказової сили.

Накладні, копії яких надані позивачем не містять відмітку (підпис та відтиск печатки) відповідача - ФОП Данченко Р.С., про отримання товару. Такі видаткові накладні не можуть свідчити про отримання відповідачем ФОП Данченко Р.С. товару від позивача у справі - ТОВ «СК «Деренівська Купіль».

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, відпуск товару з боку позивача здійснив громадянин Майструк М. Р. Проте, з наданих позивачем накладних № СК00508 від 28.04.2016 року, СК00507 від 28.04.2016 року, СК00509 від 28.04.2016 року вбачається, що відпуск товару здійснив директор заводу по розливу води Харьо Р. А.

Товарно-транспортні накладні від 28 квітня 2016 року, копії яких позивачем надані до позовної заяви також не містять підпису відповідальної особи відповідача про отримання товару.

Така відмітка ставиться на зворотному боці товарно-транспортної накладної, де зазначаються відомості про вантаж, а також інформація про відповідальних представників сторін, які здійснюють приймання-передачу товару.

Позивачем не надано суду копії зворотного боку товарно-транспортних накладних.

На вимогу суду відповідачем надано копію податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, в якій відображено податковий кредит за податковими накладними з ТОВ «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль».

В бухгалтерському обліку відповідача було виявлено помилку, у зв'язку з чим 19 грудня 2017 року, відповідачем було зареєстровано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (копію квитанції про прийняття ДФС у Запорізькій області уточнення, а також копію розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту додано до матеріалів справи).

Господарський суд зазначає, що податкові накладні, які відповідно до чинного законодавства реєструються позивачем одноособово не є доказом здійснення господарської операції та/або приймання передачі товару.

Відповідно до ст. 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вже зазначалося вище, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унормовано, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Таким чином, існування зареєстрованої податкової накладної, та/або податкового кредиту у відповідача, який було скореговане, не є належним та допустимим доказом здійснення поставки товару та не тягне за собою зобов'язань з боку відповідача перед позивачем за договором поставки № 69-04/16 від 27.04.2016 р.

Також, в матеріалах справи міститься лист -довідка «Про надання інформації» Головного управління ДФС у Запорізькій області Вознесенівського управління у місті Запоріжжя, з якого вбачається, що 19.12.2017 року відповідачем у справі Данченко було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 927111980 за квітень 2016р. Даним уточнюючим розрахунком зменшено обсяг постачання від постачальника з індивідуальним податковим номером 015978407146 на суму 24515,00грн. (без податку на додану вартість) та зменшено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 4903,00грн., яка була сплачена 21.12.2017р. у повному обсязі.

Отже, розглянувши матеріали справи, судом досліджено, що додана до позовної заяви позивачем копія накладної № СК00508 від 28.04.2016 р. на суму 29 418 грн. у тому числі ПДВ не є належним чином оформленим первинним документом, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, оскільки не містять відомостей про документи - договір поставки, що підтверджують поставку.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були доведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог. Суд відмовляє у позові повністю.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Деренівська Купіль", Закарпатська область, Ужгородський район, с. Нижнє Солотвино до Фізичної особи-підприємця Данченко Руслана Сергійовича, м. Запоріжжя відмовити повністю.

Рішення оформлено та підписано 13.03.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова