Рішення № 72670908, 28.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/164/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 Справа № 908/2471/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.01.2017

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», Рівненська область, м. Вараш

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 16 296,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.12.2017 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення пені та штрафу у розмірі 16 296,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.11.2016 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю № 1365, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов’язання поставити позивачу продукцію (одяг верхній робочий) згідно специфікації № 1 до договору в строк 30 днів з моменту направлення заявки замовником. Заявка на поставку продукції направлена 09.12.2016. Поставку продукції здійснено згідно видаткової накладної 13.02.2017. Відповідно до п. 9.1 договору, позивач нарахував відповідачу за прострочення поставки товару пеню з 09.01.2017 року по 12.02.2017 у розмірі 5 432,32 грн. та штраф у розмірі 10 864,64 грн., загалом 16 296,96 грн.

11.12.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/164/17 та призначено розгляд справи на 11.01.2018 о 12 год. 00 хв.

11.01.2018 року господарським судом Запорізької області сторонам направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи призначеного на 11.01.2018 року о 12 год. 00 хв. та повідомлено, про перенесення судового засідання на 25.01.2018 о 11 год. 00 хв.

26.12.2017 року від позивача через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 11.01.2018 року о 12:00 в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Рівненької області. Клопотання долучено до матеріалів справи.

09.01.2018 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 0109/18-1 від 09.01.2018, відповідно до якого відповідач зазначає наступне: відповідачем частково визнаються позовні вимоги позивача у розмірі 4501,07 грн., а саме в частині стягнення пені. За правилами п. 3.2 договору 30-денний строк на поставку продукції почав свій відлік з наступного дня, після направлення заявки, а саме з 10.12.2016, а відлік 30 днів закінчується 08.01.2017. Проте, 08.01.2017 є неділя, тобто неробочий день, а тому строк поставки переноситься на 09.01.2017, а початок прострочення починається тільки з 10.01.2017. Отже прострочення поставки продукції тривало лише 29 днів. Відповідно, прострочення поставки продукції не перевищило 30 днів, що виключає підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафу у сумі 10864,64 грн.

15.01.2018 року через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Рівненької області.

Розглянувши клопотання позивача про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, суд, ухвалою від 22.01.2018 відмовив в його задоволенні в частині проведення судового засідання призначеного на 25.01.2018 о 11:00, у зв’язку з відсутністю у господарському суді Рівненької області вільного місця на зазначений час.

25.01.2018р. судом винесено ухвалу про здійснення розгляду справи № 908/2471/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 20.02.2018 о 14 год. 15 хв., дозволено участь ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» у судових засіданні в режимі відеоконференції.

14.02.2018р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач зазначив, що відповідно до умов договору про закупівлю № 1365 від 16.11.2016р. сторонами визначено строк поставки саме в календарних днях, який відповідачем було пропущено. Крім того, позивач зазначив, що ним правомірно нараховано штраф, в порядку п. 3.1 договору про закупівлю № 1365 від 16.11.2016р., оскільки видаткову накладну № РН-02/09/03 від 09.02.2017р. на поставку товару за договором було підписано 13.02.2017р., а отже товар було отримано позивачем саме 13.02.2017р.

Враховуючи зазначене, позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими та недоведеними, позов підтримує в повному обсязі.

20.02.2018р. судом проведено підготовче засідання в режимі відеоконференції.

Представники сторін у судовому засіданні 20.02.2018р. зазначили, що ними подано всі необхідні докази в обґрунтування своїх позицій.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2018р. зазначив, що вважає за необхідне долучити до матеріалів справи довіреність на отримання товару за видатковою накладною № РН-02/09/03 від 09.02.2017р. та просить суд відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2018 відкладено підготовче засідання на 28.02.2018.

Судове засідання 28.02.2018 проведено в режимі відеоконференції.

Електронною поштою від позивача надійшли пояснення щодо неможливості надати завіреної копії довіреності на отримання товару за видатковою накладною № РН-02/09/03 від 09.02.2017. та надано згоду на закриття провадження у справі та перехід до судового розгляду по суті.

Представник відповідача 28.02.2018 не заперечив про перехід розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.02.2018 судом закрито підготовче засідання та суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково, подав заперечення, відповідно до яких відповідач наполягає на тому, що поставка продукції відбулась 09.02.2017, про що також свідчить податкова накладна № 20901 від 09.02.2017, яка була виписана в день відвантаження, а саме: 09.02.2017.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) – на будь-якій стадії судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

16.11.2016 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (Постачальник) укладено Договір про закупівлю № 1365 (Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов’язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 129340,95 грн., крім того ПДВ – 25868,19 грн. Загальна сума Договору складає 155209,14 грн. (п.п 2.1, 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в 2016 році на умовах DDP Інкотермс – 2000, в строк 30 календарних днів з моменту направлення заявки Замовником. Місце поставки та вантажоотримувач – 34400, м. Вараш, Рівненська обл.., РВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 3.2 Договору встановлено, що заявка на поставку продукції направляється Замовником рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Постачальника, що вказана Постачальником у п. 3.1 даного Договору. Додатково, в той же день заявка направляється вказані у п. 3.1 даного Договору. Перебіг строку поставки, що вказаний у п. 3.1 даного Договору, починається з дня, наступного за днем направлення заявки Замовником. Доказом направлення заявки є квитанція поштового відділення. Відповідальність за достовірність реквізитів за якими направляється заявка несе Постачальник

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяв на себе зобов’язання поставити позивачу продукцію згідно специфікації № 1 до Договору в строк 30 днів з моменту направлення заявки Замовником. З матеріалів справи вбачається, що заявка на поставку продукції була направлена 09.12.2016.

Згідно з п. 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов’язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов’язань по поставці продукції відносно якості та/або комплектності Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 % вартості неякісної (не комплектованої) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов’язань по Договору.

Приписами п. 9.3 Договору встановлено, що претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов’язковим.

З матеріалів справи вбачається, що листом №041-5-21/249 від 11.01.2017 позивач повідомив відповідача про порушенням умов Договору та прострочку терміну поставки, в зв’язку з чим просив добровільно сплатити штрафні санкції.

Відповідач листом-відповіддю № 03/07/17 від 07.03.2017 зобов’язався сплатити штрафні санкції в добровільному порядку.

Позивачем було надіслано відповідачу факсограму № 041-5-15/1801-е від 25.04.2017 про сплату в добровільну порядку штрафних санкцій в розмірі 15831,33 грн.

Відповідач листом-відповіддю № 03/06/17 від 19.06.2017 просив Замовника зменшити нараховану суму штрафних санкцій на 80 %.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 001-9/7215 від 22.08.2017 з вимогою сплати протягом 20 днів 5432,32 грн. пені та 10864,64 грн. – штрафу.

Відповідачем було надіслано лист-відповідь № 11/09/17 від 11.09.2017, відповідно до якого зазначило, що загальна сума пені та штрафних санкцій складає 1232,58 грн. та запропонував позивачу добровільно погодити сплату в розмірі 1232,58 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу досудове попередження про сплату штрафних санкцій № 001-9/9566 від 06.11.2017 про сплату 5432,32 грн. пені та 10864,64 грн. – штрафу протягом 20 днів.

Як зазначає позивач, відповідачем сума штрафу та пені не сплачена.

Відповідно до п. 9.1 Договору, позивач нарахував відповідачу за прострочення поставки товару пеню з 09.01.2017 року по 12.02.2017 у розмірі 5 432,32 грн. та штраф у розмірі 10 864,64 грн., загальною сумою 16 296,96 грн.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу ст. 193 ГК України слідує, що господарські санкції, в т.ч. пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦКУ) , а також мають право врегулювати відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).

Сторони по Договору, беручі до уваги приписи діючого законодавства, на власний розсуд визначили відповідальність за порушення виконання умов Договору у вигляді стягнення пені та штрафу.

Відповідно до п. 9.1 Договору позивачем нараховано відповідачу суму пені в розмірі 5432,32 за період з 09.01.2017 по 12.02.2017 та штрафу в розмірі 10864,64 грн. за прострочку на строк понад 30 днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяв на себе зобов’язання поставити позивачу продукцію згідно специфікації № 1 до Договору в строк 30 днів з моменту направлення заявки Замовником. З матеріалів справи вбачається, що заявка на поставку продукції була направлена 09.12.2016, враховуючи п. 3.2 Договору, перебіг строку починається з наступного дня, тобто з 10.12.2016, 30 день випадає на 09.01.2017, а отже початок прострочення випадає на наступний день, а саме, - 10.01.2017.

Матеріали справи містять видаткову накладну № РН-02/09/03 від 09.02.2017 про отримання товару, однак позивач посилається на те, що товар було отримано 13.02.2017, про що свідчіть відповідний напис на копії накладній під графою «отримала» з підписом. Проте відповідач наполягає на тому, що товар був поставлений 09.02.2017, на підтвердження чого, останнім подано суду податкові документи, відповідно до яких вбачається, що дана видаткова накладна була подано до податкової служби, як складена 09.02.2017 та податкова накладна № 20901 від 09.02.2017 була складена 09.02.2017.

Дослідивши дану видаткову накладну № РН-02/09/03 від 09.02.2017 суд вважає помилковим посилання позивача на те, що товар отримано саме 13.02.2017, оскільки відсутні докази того, що даний підпис належить уповноваженій особі на отримання товару та підписання видаткової накладної.

Крім того, дана позначка « 13.02.2017» з підписом зазначена не в графі «Отримала», що позбавляє можливості дійти висновку про отримання товару уповноваженою особою позивача саме 13.02.2017.

Розрахувавши за допомогою бази даних «Законодавство» суму пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 3571,94 грн. за період з 10.01.2017 по 08.02.2017.

Приписами п. 9.1 договору встановлено, що у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.

Як встановлено судом, прострочка поставки складає 30 днів, дослідивши умови Договору, враховуючи те, що п. 9.1 нарахування штрафу відбувається в разі прострочки понад 30 днів, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення суми штрафу в розмірі 10864,64 грн., оскільки період прострочення не складає понад 30 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 3571 (три тисячі п’ятсот сімдесят одну) грн. 94 коп. – пені та судовий збір в розмірі 350 (триста п’ятдесят) грн. 69 коп. Видати наказ.

Повне рішення складено 12.03.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Топчій