Рішення № 72670894, 01.03.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.2018 м. Ужгород Справа № 907/768/17

Суддя Йосипчук О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» м.Ужгород

до відповідача 1 відкритого акціонерного товариства «Мукачівський Агропромтранс» с.Коноплівці, Мукачівського району

до відповідача 2 Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області м.Мукачево

про зняття арешту з майна

При секретарі судового засідання Лазар С.Л.

За участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник;

від відповідач1 – не з’явилися;

від відповідач2 – ОСОБА_2, представник

Позивачем заявлено вимогу про звільнення з під арешту нерухомого майна, а саме: цілісний майновий комплекс загальною площею 1180,10 кв.м. за адресою с. Кендерешів, вул. Садова, 105а (колишній с. Коноплавці, 2) Мукачівського району Закарпатської області, до складу якого входить: літ.А – контрольно-технічний пункт; літ.Б – будівля 2-х поверхова; літ.Г – насосна; літ.Н – артсвердловина; літ.В – АЗС; літ.1-4 споруди; літ.І – змощення; літ.ІІ – водонапірна башта; літ.ІІІ-V – площадка для зберігання палива, що є власністю відкритого акціонерного товариства «Мукачівський Агропромтранс» (код за ЄДРПОУ 20430108) та перебуває в іпотеці АТ «Ощадбанк» за договором іпотеки нерухомого майна, посвідченим 30 серпня 2007року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, в реєстрі за №5059, накладеного:

- ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ВП №45613937 від 17.08.2015р.;

- ОСОБА_4 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ВП №51808028 від 28.07.2016р.;

- ОСОБА_4 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ВП №28823321 від 22.09.2011р.

Свої вимоги позивач обгрунтовує посиланням на своє переважне право іпотекодержателя перед іншими кредиторами, що ґрунтується на ст.ст.1, 3 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.572, 575 ЦК України на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, в тому числі шляхом реалізації в рахунок заборгованості перед АТ «Ощадбанк» в порядку, визначеному ст.38 Закону України «Про іпотеку.

В якості підстав позову посилається на Договір відновлювальної кредитної лінії №72908 від 29.08.2007р., на підставі якого АТ «Ощадбанк» (позивач у справі) надав відкритому акціонерному товариству «Мукачівський Агропромтранс» (відповідач у справі) кредит, повернення якого було забезпечено іпотекою відповідно до Договору іпотеки нерухомого майна, що посвідчений 30 серпня 2007року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, в реєстрі за №5059. Предметом же цього договору іпотеки є спірне майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 1180,10 кв.м. за адресою с. Кендерешів, вул. Садова, 105а (колишній с. Коноплавці, 2) Мукачівського району Закарпатської області, до складу якого входить: літ.А – контрольно-технічний пункт; літ.Б – будівля 2-х поверхова; літ.Г – насосна; літ.Н – артсвердловина; літ.В – АЗС; літ.1-4 споруди; літ.І – змощення; літ.ІІ – водонапірна башта; літ.ІІІ-V – площадка для зберігання палива, яке і було арештоване Мукачівським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на підставі оспорених позивачем ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ВП №45613937 від 17.08.2015р., ВП №51808028 від 28.07.2016р.та ВП №28823321 від 22.09.2011р.

Наявність переважного права задовольнити свої майнові права за рахунок спірного майна, позивач доводить наявністю боргу відкритого акціонерного товариства «Мукачівський Агропромтранс», що підтверджується Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2011р. у справі №5008/171/2011, яке не виконане, що підтверджує спроможність супутнього цьому боргу іпотечного зобов’язання іпотекодавця (відповідач 1 у справі) і, відповідно, права позивача, що порушене відповідачем 2 у справі.

Відповідач 1 обґрунтованого та документально підтвердженого відзиву не подав, однак 19.02.2018р. звернувся до суду із заявою про визнання позову, яку не обґрунтував та документально не підтвердив підстав такого визнання.

У ході судового розгляду спору, протокольно, заява відповідача 1 про визнання позову не була прийнята судом з огляду на правила ч.4 ст.191 ГПК України. Заява відповідача 1 про визнання позову не містить обґрунтованих пояснень про підстави погодження із позовними вимогами та не тягне за собою ухвалення рішення про задоволення позову через те, що таке визнання не змінює і не припиняє правовідношення між позивачем та відповідачем 2. Як слідує із матеріалів справи, відповідач 1 не вчиняв жодних дій для виникнення спірної ситуації через відсутність у нього належних повноважень на це. Відповідно, і приймати участь у вирішенні спору про вчинення юридичних дій відповідачем 2 він не в змозі.

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та поясненнях по суті. За його твердженням, у спірній ситуації арешт було накладено правомірно, а його зняття є необґрунтованим через те, що цей арешт накладено у ході виконання зведеного виконавчого провадження АСВП №55207578 відносно боржника ВАТ «Агропромтранс» (відповідач 1 у справі), до складу якого входять АСВП №45613937 з виконання виконавчого листа №2-443, виданого Хустським районним судом 07.05.2001р. у справі №2-443 про стягнення на користь фізичної особи ОСОБА_5 щомісячно 170,60 грн., та АСВП №51808028 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області виданого 02.09.2011р. у справі №5008/171/2011, а також АСВП №55176988 з виконання виконавчого листа виданого 01.10.2013р. у справі №303/5493/13-ц . Саме на забезпечення виконання наведених вище рішень судів і було накладено арешти на майно боржника. Далі, посилаючись на наведені вище обставини, відповідач 2 обґрунтовує законність своїх дій статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження», яка узаконює дії державного виконавця у випадку коли право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів або коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, що і відбулось у спірній ситуації.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне,

Судовим розглядом справи встановлено, що 29.08.2007р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено на Договір відновлювальної кредитної лінії №72908 від 29.08.2007р., на підставі якого АТ «Ощадбанк» (позивач у справі) надав відкритому акціонерному товариству «Мукачівський Агропромтранс» (відповідач у справі) кредит.

В якості забезпечення виконання кредитоотримувачем своїх зобов’язань за наведеним вище договором було забезпечено іпотекою, що виникла на підставі Договору іпотеки нерухомого майна, який посвідчено 30 серпня 2007року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, в реєстрі за №5059.

Предметом же цього договору іпотеки і є спірне майно - цілісний майновий комплекс загальною площею 1180,10 кв.м. за адресою с.Кендерешів, вул.Садова, 105а (колишній с.Коноплавці, 2) Мукачівського району Закарпатської області, до складу якого входить: літ.А – контрольно-технічний пункт; літ.Б – будівля 2-х поверхова; літ.Г – насосна; літ.Н – артсвердловина; літ.В – АЗС; літ.1-4 споруди; літ.І – змощення; літ.ІІ – водонапірна башта; літ.ІІІ-V – площадка для зберігання палива, що в спірній ситуації арештоване Мукачівським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (відповідач 2 1 справі) на підставі оспорених позивачем ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ВП №45613937 від 17.08.2015р., ВП №51808028 від 28.07.2016р.та ВП №28823321 від 22.09.2011р.

Як вбачається із матеріалів справи, наведені вище факти укладання кредитної угоди та договору іпотеки, а рівно, як і факт надання відповідачу 2 кредитних коштів, які не повернуто в обумовлений строк, сторонами спору визнаються.

Як свідчать матеріали справи, накладення Мукачівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45613937 від 17.08.2015р., ВП №51808028 від 28.07.2016р.та ВП №28823321 від 22.09.2011р., що перебуває у іпотеці позивача, згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, спричинило спір, який і є предметом судового розгляду у цій справі.

Позивач стверджує про порушення його переважного права задовольнити свої майнові права за рахунок спірного майна. Водночас, відповідач 2 заперечує факт порушення цього права позивача посиланням на законність своїх вимог та на те, що першочергове право позивача на задоволення своїх майнових вимог за рахунок предмета забезпечення не є порушеним діями державного виконавця і забезпечується особливим і одночасним виконанням рішень судів, що виникли до накладення обтяження іпотекодержателем обтяження та кредитними вимогами цього іпотекодержателя.

За загальним правилом, виведеним у правову аксіому, - вирішення спору не повинне шкодити третій особі. Це принцип, який лежить в основі норми права, що регламентує правило виконання грошових зобов’язань боржниками і виходить із принципу справедливості закону. Кожен має право на захист своїх майнових прав у суді. І кожен має право мирно володіти майном. Втручання держави у таке володіння має місце, коли воно є необхідним та виправданим.

Виходячи із цього, пріоритет виконання рішення суду і пріоритет іпотеки не суперечать і не конфліктують між собою.

Підставність своїх вимог позивач доводить наявністю боргу у відкритого акціонерного товариства «Мукачівський Агропромтранс» , що підтверджується Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2011р. у справі №5008/171/2011, яке не виконане, що підтверджує спроможність супутнього цьому боргу іпотечного зобов’язання іпотекодавця (відповідач 1 у справі).

У свою чергу, відповідач 2 законність своїх дій підтверджує зведеним виконавчим провадженням АСВП №55207578 відносно боржника ВАТ «Агропромтранс» (відповідач 1 у справі), до складу якого входять АСВП №45613937 з виконання виконавчого листа №2-443, виданого Хустським районним судом 07.05.2001р. у справі №2-443 про стягнення на користь фізичної особи ОСОБА_5 щомісячно 170,60 грн., та АСВП №51808028 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області виданого 02.09.2011р. у справі №5008/171/2011, а також АСВП №55176988 з виконання виконавчого листа виданого 01.10.2013р. у справі №303/5493/13-ц .

Вирішуючи цей спір, судом визнано відсутність підстав для залучення до участі у справі в яксті третіх осіб інших, окрім позивача, стягувачів у зведеному виконавчому провадженні АСВП №55207578, права та охоронювані права вже захищені рішеннями судів, а їх виконання відноситься до компетенції виконавчих органів, що діють на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Безумовно, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Означене правило унормоване ст.33 Закону України «Про іпотеку» і кореспондується із правилами ст.572 ЦК України. Тому, за наявністю боргу, існує і пріоритет іпотеки.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача 1 перед позивачем підтверджено Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2011р. у справі №5008/171/2011, згідно з яким стягнуто із Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський Агропромтранс” на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі Філії –Закарпатське обласне управління Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” заборгованість у загальній сумі 896 704,46грн., який, у цій ситуації не скористався своїм правом на пріоритет іпотеки.

Судом встановлено, що згідно довідки відповідача 2, станом на момент вирішення цього спору, заборгованість відповідача 1, який є іпотекодавцем у спірній ситуації, становить суму 784156,71 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що арешт на передане у іпотеку майно, було накладено державним виконавцем з метою забезпечення виконання за виконавчим провадженням АСВП №55207578 відносно боржника ВАТ «Агропромтранс» (відповідач 1 у справі), до складу якого входять АСВП №45613937 з виконання виконавчого листа №2-443, виданого Хустським районним судом 07.05.2001р. у справі №2-443 про стягнення на користь фізичної особи ОСОБА_5 щомісячно 170,60 грн., та АСВП №51808028 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області виданого 02.09.2011р. у справі №5008/171/2011, а також АСВП №55176988 з виконання виконавчого листа виданого 01.10.2013р. у справі №303/5493/13-ц .

Листом від 01.03.2018р. позивач повідомив суд при відізвання ним переданого на виконання виконавчого документа №5008/171/2011 від 02.09.2011р.

Таким чином, окрім виконання виконавчого документа №5008/171/2011 від 02.09.2011р. відповідач 2 наклав арешт на спірне майно також і на виконання виконавчого листа №2-443, виданого Хустським районним судом 07.05.2001р. у справі №2-443 про стягнення на користь фізичної особи ОСОБА_5 щомісячно 170,60 грн., що видане за рішенням суду, яке передувало передачі майна у іпотеку.

У відповідності до ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» , для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів (п.п.1 п.1 ст.51 Закону).

Таким чином, право фізичної особи ОСОБА_5 задоволити свої вимоги, що виникли за рішенням суду у 2001 році є переважним перед пріоритетом позивача, що виникло у 2007 році і яке до цього часу ним не реалізоване.

Далі, як вбачається із матеріалів справи, висновком про вартість майна, який складено суб’єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_6 на замовлення Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, станом на 22.01.2018р. вартість майна відповідача 1 становить 1770135 грн. Водночас, позивачем надано свій висновок про оцінку майна відповідача 1, який складено станом на 18.10.2017р. суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 і яким визначено вартість у сумі 850 000 грн.

Зважаючи на правила п.п.2 п.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» судом не підтримано спір про достовірність обох висновків про оцінку з огляду на те, що цими обома висновками підтверджується факт перевищення оціночної вартості переданого в іпотеку майна над борговими зобов’язаннями ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» перед позивачем у справі (784156,71 грн. боргу поряд з оцінкою позивача – 850 000 грн.). За таких обставин, спір про вартість предмета виконання у виконавчому провадження може бути вирішено іншим чином, визначеним чинним законодавством, що регламентує порядок оскарження дій у виконавчому провадженні.

Вирішуючи спір по суті, суд керується і правилом п.п.2 п.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», де для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Зважаючи на таке, дії державного виконавця, вчинені у зведеному виконавчому провадженні АСВП №55207578 відносно боржника ВАТ «Агропромтранс» (відповідач 1 у справі), до складу якого входять АСВП №45613937 з виконання виконавчого листа №2-443, виданого Хустським районним судом 07.05.2001р. у справі №2-443 про стягнення на користь фізичної особи ОСОБА_5 щомісячно 170,60 грн., та АСВП №55176988 з виконання виконавчого листа виданого 01.10.2013р. у справі №303/5493/13-ц є виправданими та цілком обґрунтованими.

Накладення арешту у виконавчому провадженні є, по своїй суті, допустимим публічним обмеженням, оскільки відбулось звернення стягнення на майно відповідача, відповідно до рішення суду, яке стосується незабезпечених зобов’язань боржника. З урахуванням наведеного вище, публічне обтяження у спірній ситуації також породжує пріоритет обмеження. Тому, задоволення вимог декількох обмежувачів здійснюється згідно із пріоритетом.

Поряд з цим, застосовуючи правила Закону України «Про виконавче провадження, судом не залишається без уваги і наявність у позивача пріоритету іпотеки, що ґрунтується на положеннях Закону України «Про іпотеку».

Суд зауважує, що у цьому спорі право позивача на пріоритет іпотеки судом враховується і воно є захищеним та буде реалізоване у спосіб, визначений п.5 ст.51Закону України «Про виконавче провадження», де за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. А у випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, законодавство України усуває колізії між пріоритетами кредиторів боржника. Йдеться про те, що положення Закону України «Про виконавче провадження», як в старій редакції, так і після набрання чинності новою редакцією Закону України «Про іпотеку» (01.01.2004р.), не суперечать положенням Закону України про іпотеку». Згідно змісту ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону, що супроводжується і кореспондується із положенням п.5 та п.7 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, у цій ситуації конфлікту пріоритетів кредиторів боржника немає. Право попереднього кредитора буде захищене поряд із пріоритетом іпотеки, що належить позивачеві у спорі, а належне виконання своїх обов’язків державним виконавцем забезпечить фактичну та оптимально швидку реалізацію майнових претензій, як позивача, так і інших кредиторів відповідача 1.

Суд також приймає до уваги і диспозитивний характер права позивача на пріоритет іпотеки, який, однак, у спірній ситуації не порушується діями державного виконавця по своїй суті. Зміст Договору іпотеки нерухомого майна, який посвідчено 30 серпня 2007року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, в реєстрі за №5059 не містить домовленостей про погашення боргу шляхом передачі предмета іпотеки у власність кредитору. Не підтверджено таку обумовленість і у ході судового розгляду спору по суті (відповідач 1 є власником спірного майна на момент вирішення спору).

З огляду на вище приведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 80, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.03.2018

Суддя Йосипчук О.С.