Рішення № 72670688, 13.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018м. ДніпроСправа № 904/535/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітекс Трейд", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф ОСОБА_1", с. Варварівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 12 069, 70 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Рітекс Трейд" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф ОСОБА_1" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 12 069, 70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №Т-П150901 від 15.09.2016 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2018 року відкрито провадження у справі №904/535/18 та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 22.02.2018 року отримав ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується відповідною роздруківкою з офіційного веб-сайту https://ukrposhta.ua.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 13.03.2018 року прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2016 року між сторонами укладено договір поставки №Т-П150901 (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а також, виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах (п. 1.1 договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що товар поставляється на умовах оплати згідно п. 4.3. даного договору протягом 3 робочих днів з моменту зарахування суми, що вказана у виставленому постачальником рахунку-фактурі, на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.3.6. договору, моментом виконання зобов'язання по передачі товару вважається момент підписання видаткової накладної повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 4.3. договору, покупець здійснює передоплату в розмірі 100% за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 8900грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000643 від 23.06.2017 року.

Для здійснення оплати позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000649 від 23.06.2017 року на оплату товару на суму 8 900, 00 грн.

В порушення умов договору, відповідач не здійснив розрахунку з позивачем.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №62 від 08.12.2017 року, яка залишена відповідачем без відповіді.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 8 900,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в розмірі 1000 грн. слід відмовити, оскільки дана сума є непідтвердженою та необґрунтованою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що за кожен день прострочення сплати вартості товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 535,49 грн. за період з 27.06.2017 року по 29.01.2018 року.

Перевіривши розрахунок позивача, господарським судом встановлено, що сума пені складає 1158,22грн. за період з 27.06.2017 року по 27.12.2017 року, зважаючи на те, що позивачем при здійсненні розрахунку помилково взято суму основного боргу в розмірі 9800грн., в той час як остання складає 8900 грн., а також не враховано положення п. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 214,81 грн. за період з 27.06.2017 року по 29.01.2018 року та інфляційні в розмірі 519,40 грн. за період з липня 2017 року по грудень 2017 року.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що за вищевказаний період, враховуючи суму основного боргу в розмірі 8900 грн., сума 3 % річних складає 158,74 грн., інфляційні складають 471,66 грн.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф ОСОБА_1" (52550, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Варварівка, вул. Дніпропетровська, б. 16, код ЄДРПОУ 40714844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Рітекс Трейд" (49000, м. Дніпро, вул. Комсомольська, б. 41\43, приміщення 5, код ЄДРПОУ 37374157) заборгованість в розмірі 8 900,00 грн., пеню в розмірі 1 158, 22 грн. 3 % річних в розмірі 158, 74 грн., інфляційні в розмірі 471, 66 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 560, 38 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Суддя А.В. Суховаров