Рішення № 72669903, 21.10.2015, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/421/15-ц

н/п 2 – о/611/140/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Барвінківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Черниха Є.А.

секретаря - Левченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Барвінкове Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа ОСОБА_2, Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, посилаючись на наступне.

12.07.2013 року набрало законної сили рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2013 року, яким визнано, що з 1999 року заявник має право спільної сумісної власності на частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 2-94-2720 від 14.01.1994 року про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.

При збиранні документів, необхідних для реєстрації свого права власності на ? частину квартири, ОСОБА_1 було отримано постанову № 13946 від 06.12.2001 року, якою на її частину квартири було накладено арешт за борг ОСОБА_2.

При зверненні до компетентних органів ВДВС, ОСОБА_1 надавалася відповідь, що ВДВС Київського районного управління юстиції м. Харкова було ліквідовано у 2005 році , документи виконавчого провадження відсутні через закінчення терміну зберігання.

В цьому зв?язку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 просила встановити той факт, що постанова № 13946/1 від 06.12.2001 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції міста Харкова порушує право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на ? (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 2-94-2720 від 14.01.1994 року про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду та той факт, що постанова від 23.03.2004 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції міста Харкова про передачу стягувану ОСОБА_3 ? (однієї четвертої) частини квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності порушує право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на зазначену частину квартири.

ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, до суду не з?явилася, подала заяву про слухання справи у її відсутність, просила подану заяву задовольнити.

Заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, також, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, до суду не з?явилися, клопотань про відкладення справи від них не надійшло.

Враховуючи що розгляд справи відбувся у відсутність сторін відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може бути ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь – які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно з п. 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ?я сторін та враховуючи обов?язок кожної сторони довести ті обставини, на які посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Судом забезпечено усім учасникам можливість для реалізації їх прав для надання та витребування доказів, усі вони долучені до справи і досліджені.

При аналізі доказів суд керується положеннями ст. 60 ЦПК України про те, що обов’язки доказування і подання доказів покладається на сторони, і виходить лише із тих доказів, які надані ними під час розгляду справи.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв?язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно з викладеними у заяві обставинами, відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 1 липня 2013 року, визнано ? частину квартири АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_2 на час укладення між ними договору від 30.10.1999 року – спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 4 – 5).

Згідно з постановою про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.12.2001 року, накладено арешт на все майно ОСОБА_2 у тому числі на частину його квартири АДРЕСА_3.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються як на праві власності на описане майно, так і на праві володіння ним і відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 57, 60, 88, 164, 174, 212 -215, 223, 224, 294 ЦПК України, ст.ст.316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст.52, 55, 57,60 Закону України "Про виконавче провадження", суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа ОСОБА_2, Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції - задовольнити.

Встановити той факт, що постанова № 13946/1 від 06.12.2001 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції міста Харкова порушує право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на ? (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 2-94-2720 від 14.01.1994 року про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду та той факт, що постанова від 23.03.2004 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції міста Харкова про передачу стягувану ОСОБА_3 ? (однієї четвертої) частини квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності порушує право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на зазначену частину квартири.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.А. Черних