Рішення № 72668830, 01.03.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4959/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря Терпай С.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №KF 48459 від 11.04.2008 укладений між ВАТ «ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Свої вимоги мотивувала тим, що 11.04.2008 р. між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_5 підписано кредитний договір № KF 48459, за яким банк зобов’язався надати кредит в розмірі 40 000дол. США з кінцевим строком погашення 08.04.2033 зі сплатою 12 % річних.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. При укладенні кредитного договору банк не виконав вимоги ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», не надав інформацію споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, яка б могла вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту. Зокрема не вказано правдиву інформацію про абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов’язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту, не надано інформацію про недоліки та переваги різних форм кредитування, тощо.

Крім того, банком при укладенні кредитного договору не виконано вимоги Постанови правління НБУ «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», яка діяла на той момент,оскільки заява про видачу готівки не свідчить про виконання договору та факт видачі коштів, так як станом на момент підписання кредитного договору необхідно було видавати валютний кредит шляхом відкриття поточного валютного рахунку. Наявні документи можуть свідчити про те, що банк видав кредит в гривні, здійснив валютно-обмінну операцію та надав позичальнику валютні кошти, що однак не дає йому підстав для нарахування та стягнення коштів в доларах США.

При укладенні кредитного договору позичальник не був ознайомлений з усіма умовами кредитування, що пропонуються банком, в обсязі і в порядку, що передбачені ЗУ «Про захист прав споживачів». Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладеною безпосередньо в змісті самого договору, який був розроблений відповідачем.

Всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» належно не наведено детальний розпис сукупності вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо; кредитний договір та графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих правил; не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значені та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використання наведеної в Постанові Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у процентах річних), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов’язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Оскільки, вказані обов’язкові відомості не зазначені в кредитному договорі, і докази про те, що ці відомості були офіційно оприлюднені є відсутніми, то відсутні підстави вважати, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства України.

Крім того, встановлена банком кредитного договору умова, щодо обов’язку сплати позичальником на користь банку комісії є такою, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто є несправедливою, а сума комісії, сплаченої позивачем, є незаконно отриманою банком.

Крім того, умови договору є несправедливими, оскільки є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, так встановлено відповідальність позичальника у формі пені за кожен день прострочення та штрафу, але аналогічної відповідальності для банку договором не встановлено.

Правонаступником ВАТ «Електрон Банк» є ПАТ «ВіЕс Бак», що підтверджується статутом, а відтак відповідачем пор справі є ПАТ «ВіЕс Банк».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з наведених в позові підстав. Крім того на заяву відповідача про застосування строків позовної давності зазначив, що на момент укладення кредитного договору позивач не знав і не міг знати про порушення його права. Про порушення свого права позивач дізнався у 2015 році, після отримання висновку адвоката і тільки тоді зміг зрозуміти порушення свого права і подати позов з метою захисту своїх інтересів. Також звертає увагу на те, що саме банк покладено обов’язок повідомлення всіє інформації щодо кредиту. Крім того в кредитному договорі відсутні встановленні законодавством обов’язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме: не встановлено умов надання кредиту, а саме: не встановлено умов надання кредиту, зокрема про можливі настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов’язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, іще до укладення такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості; не встановлено тип процентної ставки, яка обов’язково має визначатися кредитним договором; не розкриті переваги і недоліки пропонованих схем кредитування, не надана кінцева сукупна сумарна вартість кредиту у договорі в процентному і грошовому вимірі; не надана методика, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій пов’язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним; відсутнє письмове підтвердження про ознайомлення позивача з вищенаведеною інформацією до підписання договору.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. З тих підстав, що кредитний договір був укладений 11.04.2008 року. Позивач справно платила до березня 2014 року, тобто фактично взяла на себе виконання умов даного кредитного договору. Про всі умови кредитування банк довів до відома позичальника у повній мірі. Крім того, просили застосувати строк позовної давності, оскільки позов поданий до суду більше ніж через 8 років після укладення спірного кредитного договору.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про призначення експертизи по справі, для вирішення питань щодо реальної відсоткової ставки по кредиту, яку повинен сплачувати позичальник, а також абсолютного значення подорожчання кредиту, відповідно до умов кредитного договору та відповідності зазначеним у цьому договорі процентам за користування кредитом; розміру документально обґрунтованих щомісячних платежів за кредитним договором (в т.ч. заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом, комісії, страхових та інших платежів), в задоволенні якого судом було відмовлено.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» було укладено кредитний договір № KF48459, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 40 000, 00 доларів США, з кінцевим строком погашення 08.04.2033 зі сплатою 12 % річних.

Позивач, як на недійсність кредитного договору, посилається на те, що його умови не відповідають вимогам закону. При укладенні кредитного договору сторонами, не дотримано відповідачем вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема не наведено детальний розпис сукупності вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо; кредитний договір та графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих правил; не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значені та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використання наведеної в Постанові Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у процентах річних), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов’язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. Зазначені умови повинні бути доведені позичальнику письмово. Договір містить дискримінаційні та несправедливі умови, що призвело до суттєвого дисбалансу інтересів сторін, зокрема не передбачена відповідальність банку за порушення умов договору.

У відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положенням п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Частиною 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди, з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як Істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до положень ч. 1. 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним..

У відповідності до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається із договору кредиту, позивач була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася із ними, підписавши договір без зауважень, отримала кошти в розмірі 40 000 доларів США і лише у травні 2016 року, більше ніж через вісім років після отримання кредиту, заявила позовні вимоги про визнання договору кредиту недійсним.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048- 1052,1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, позивач мав довести ті обставини, за якими законодавець передбачає визнання кредитного договору недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач була ознайомлена з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується її особистим підписом. Кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказі протилежного позивачем не надано.

Так, частиною 8 Кредитного договору надано детальний розпис сукупності вартості кредиту для позичальника, а відповідно до п. 10.5 Кредитного договору, позичальник підтвердив, зокрема те, що перед укладанням кредитного договору ОСОБА_4 повідомив Позичальника у письмовій формі про умови кредитування у Банку.

Щодо посилання представника позивача, що існує дисбаланс прав та обов’язків сторін кредитного договору, зокрема через відсутність в договорі відповідальності банку за порушення вимог договору (пені за кожен день прострочення та штрафу) зазначене спростовується умовами кредитного договору. Так, в п. 6.1 договору зазначається, що за несвоєчасне перерахування кредиту, ОСОБА_4 сплачує Позичальнику пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми даного кредиту за кожен день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків від суми кредиту.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомилася та погодилася з його умовами.

Як вбачається з матеріалів справи при укладанні спірного договору сторони погодили усі умови договору без будь-яких зауважень, ОСОБА_6 отримала кредитні кошти, що не заперечується позивачем.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним у зв'язку із порушенням прав споживача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі та керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 626-629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 13, 76, 81, 89, 265, 273, 352-355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7