Постанова № 72668577, 06.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року місто Київ.

Справа № 757/23948/16

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2325/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів Іванченка М.М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Діамант Хол» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року, у складі судді Цокол Л.І., ухваленого в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час постановлення рішення та дату складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Діамант Хол» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування завданих збитків, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

19.05.2016 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ТОВ «БЦ Діамант Хол» про зобов'язання здійснити демонтаж огорожі будинку АДРЕСА_1, шляхом знесення. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачем було самочинно побудовано огорожу з листів металевого профілю на землях комунальної власності міста в подвір'ї будинку, що перешкоджає у під'їзді автомобілів до будинку, що може спричинити важкі наслідки у разі виклику швидкої до мешканців будинку, до якого не має під'їзду.

19.08.2016 року ТзОВ «БЦ Діамант Хол» пред'явило зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що незважаючи на наявність у позивача всіх необхідних дозвільних документів, відповідачі та інші мешканці будинку по вищезазначеній адресі почали здійснювати перешкоди по встановленню тимчасової огорожі,зокрема, шляхом її руйнування та розміщення на земельній ділянці позивача належного ОСОБА_1 автомобіля, який заважав проведенню будівельних робіт. З метою врегулювання спору, представники позивача наполягали щоб відповідачі припинили перешкоджати у встановленні тимчасової огорожі, на що останні в категоричній формі відмовили. З метою захисту своїх порушених прав, представники позивача були змушені звернутись до поліції, що підтверджується відповідними заявами. Незважаючи на подальші протиправні дії відповідачів, представниками позивача все ж таки вдалось огородити належу позивачу на праві власності земельну ділянку тимчасовим парканом. На теперішній час, позивач позбавлений можливості користуватися належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, оскільки при спробі розпочати будівельні роботи, відповідачі чинять перешкоди у їх проведенні. Позивач вважає, що його порушені права підлягають захисту, шляхом зобов'язання відповідачів не чинити у подальшому будь-яких перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а також не чинити в подальшому будь-яких перешкод у здійсненні будівельних робіт на цій земельній ділянці. Крім того, позивач вважає, що йому завдано немайнових витрат. Просить суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди ТзОВ «БЦ Діамант Хол» у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 0,0150 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, а також не чинити в подальшому будь-яких перешкод у здійсненні будівельних робіт на вищезазначеній земельній ділянці; стягнути з відповідачів на користь позивача по 10 276,50 грн. з кожного на відшкодування завданих збитків, а також по 15 000,00 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди. 10.03.2017 позивач ТзОВ «БЦ Діамант Хол» збільшив позовні вимоги та просилив стягнути з відповідачів на його користь 25 557,28 грн. завданих збитків.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.10.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТзОВ «БЦ Діамант Хол» про зобов'язання здійснити демонтаж огорожі залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 06 січня 2017 року було об'єднано в одне провадження для спільного розгляду цивільну справу №757/36489/16-ц за позовом ТзОВ «БЦ Діамант Хол» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю із цивільною справою №757/23948/16-ц за позовом ТзОВ «БЦ Діамант Хол» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Діамант Хол» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування завданих збитків, відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ТзОВ «БЦ Діамант Хол» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилався на те, що судом не взято до уваги та не надано оцінку доводам позивача про те, що 17 травня 2016 року позивачем розпочато дії по встановленню тимчасової огорожі на період будівництва по АДРЕСА_1. Цього ж дня, незважаючи на наявність у позивача всіх необхідних дозвільних документів, відповідачі та інші мешканці будинку по вищезазначеній адресі почали здійснювати перешкоди по встановленню тимчасової огорожі, зокрема, шляхом її руйнування та розміщення на земельній ділянці позивача належного ОСОБА_1 автомобіля, який заважав проведенню будівельних робіт. З метою врегулювання спору, представники позивача наполягали щоб відповідачі припинили перешкоджати у встановленні тимчасової огорожі, на що останні в категоричній формі відмовили. З метою захисту своїх порушених прав, представники позивача були змушені звернутись до поліції, що підтверджується відповідними заявами. В подальшому, 24 травня 2016 року та 25 травня 2016 року відповідачі та інші мешканці будинку № АДРЕСА_1 продовжили блокувати роботи представників позивача щодо встановлення тимчасової огорожі. Зазначене підтверджується заявами на ім'я начальника управління поліції в Печерському ГУНП в м. Києві, поясненнями представниками позивача, які були надані інспекторам поліції 26 травня 2016 року відповідачі та інші мешканці будинку вийшли на проїжджу частину вул. Круглоуніверситетській в м. Києві із акцією-протестом, з метою привернути увагу громадськості та припинення будівельних робіт. Внаслідок незаконних дій відповідачів, ТОВ «БЦ Діамант Хол» зазнало значних матеріальних збитків, щодо відшкодування простою підрядної будівельної організації та неналежному виконанні зобов'язань перед іншими контрагентами позивача. В зв'язку зі здійсненням відповідачами перешкод у користуванні земельною ділянкою та проведенні будівництва, відповідачі фактично позбавили можливості ТОВ «БЦ Діамант Хол» виконати п. 4.2.1. договору №14-8 щодо забезпечення ТОВ «ІМПЕРІЯ ЛЮКС ЛТД» вільного доступу до земельної ділянки для будівництва Об'єкту, що в свою чергу потягло за собою простій, а саме: 17.05.2016р., 21.06.2016р., 23.06.2016р., 02.09.2016р. Судом не було з'ясовано та не надано оцінку обставинам щодо того, що згідно з роздрукованими кадрами з відеозаписів камер спостереження будівельного майданчика по вул. Круглоуніверситетській 2/1 в м. Києві., відповідачі безпосередньо були присутніми під час блокування доступу до належної позивачу земельної ділянки 17.05.2016, 21.06.2016, 23.06.2016, 06.07.2016, 27.07.2016, 02.08.2016 та 14.09.2016. Судом було прийнято до уваги неналежні та недопустимі докази, а саме надані відповідачами довідки від 11.05.2017 №47, №48 та №49 за підписами працівників ТОВ «Інтересна газета», що не містять відтиску печатки ТОВ «Інтересна газета», складені зацікавленими та заангажованими особами, а саме начальником відділу кадрів, головним бухгалтером та директором ТОВ «Інтересна газета», що перебувають у підпорядкуванні власників ТОВ «Інтересна газета» - відповідачів по даній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому згідно ст. 59 ЦПК України є недопустимими доказами. Жодних належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «Інтересна газета» судом не було досліджено та оцінено.

В апеляційній скарзі представники позивача не просили апеляційний суд дослідити нові докази.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача доводи скарги підтримали.

Відповідачі проти задоволення скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 серпня 2012 року, укладеного із ТОВ «Віліма-95» набув право власності на земельну ділянку площею 0,0150 га, із цільовим призначенням - будівництво, експлуатація та обслуговування торгівельно-виставкового залу, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 13 липня 2012 року, серія НОМЕР_2.

Позивач ТОВ «БЦ Діамант Хол», обґрунтовуючи свої вимог вказує на те, що в травні, червні, липні, серпні а також у вересні 2016 року відповідачі чинили перешкоди у встановленні паркану, проведення будівельних робіт, внаслідок чого позивач зазнав матеріальних затрат у вигляді простою підрядної організації та неналежному виконанні зобов'язань перед іншими контрагентами. Також позивач вказує, що 21 липня 2016 року відповідачі заблокували в'їзди до земельної ділянки позивача транспортними засобами, що також призвело до простою будівельної організації.

Відповідачі в свою чергу не спростовуючи того, що вони заперечують проти проведення будівництва у дворі будинку, вказують на те, що дійсно як і інші мешканці виходили на мирні акції протесту намагаючись встановити наявність у позивача права на частину прибудинкової території будинку, а також дозвільних документів на здійснення будівництва.

Та обставина, що в травні 2016 року відбувались акції протесту підтверджується складеними висновками Печерського УП ГУ НП України в м. Києві за результатами звернень ТОВ «БЦ Діамант Хол».

Із наданих відповідачами письмових матеріалів вбачається, що мешканці будинку АДРЕСА_1 вважають неправомірними дії позивача з приводу будівництва на прибудинковій території їх будинку.

Наявність спору щодо належності земельної ділянки, розташованої в м. Києві по вул. Круглоуніверстетській,2/1 та будівництва на ній підтверджується наданим відповідачами матеріалами у вигляді приписів про припинення будівництва, судовими рішеннями в цивільних справах з приводу наявності порушень під час передачі земельної ділянки розміром 0,0150 га ТОВ «Віліма-95» (попередній власник) Київською міською радою, а також порушень діючого законодавства з боку ТОВ «БЦ Діамант Хол» під час проведення будівництва.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що дії відповідачів в якийсь спосіб порушують цілісність, межі та стан належної йому земельної ділянки, чи унеможливлюють реалізацію ним в повному обсязі свого права власності на земельну ділянку, а саме того, що він не може володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Виходячи зі змісту права власності та положень ст.78 ЗК України, ст.373 ЦК України, власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому земельною ділянкою на свій розсуд, відповідно до її цільового призначення, а також використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Земельного Кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дав належну оцінку доводам позивача та наданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідачів цивільної відповідальності за шкоду, завдану внаслідок простою підрядної організації.

Суду не було надано достатньо доказів на підтвердження того, що будівництво на спірній земельній ділянці було затримано внаслідок протиправної поведінки відповідачів, до яких позивається позивач.

З матеріалів справи вбачається, що мешканці будинку звертались в різні організації з метою зупинити будівництво, яке на їх думку порушує їх права як співвласників прибудинкової території прилеглого до будівництва будинку.

В провадженні Господарського суду м. Києва перебувала цивільна справа про визнання незаконним рішення Київської міської ради про продаж спірної земельної ділянки позивачу , а також про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.

Рішення Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 01 червня 2017 року в задоволенні позову заступнику прокурора було відмовлено.

Також з матеріалів справи вбачається, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 26 жовтня 2016 року позивачам були надані приписи про усунення порушень законодавства у сфері містобудування.

Таким чином поведінка відповідачів, про яку вказує позивач з травня 2016 року по вересень 2016 року була направлена на припинення незаконного на їх думку будівництва, що порушує їх права.

Наявність вищенаведених приписів контролюючих органів, свідчить про те, що відповідачі та інші громадяни, намагались захищати свої права.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва в грудні 2016 року дія приписів була зупинена.

Разом з тим відповідачі в вданій справі не були учасниками даної судової справи і їм про зупинення дії приписів повідомлено не було.

Крім того позивачі в даній справі не посилаються на протиправність дій відповідачів, вчинених в 2017 році, після зупинення дії приписів.

Крім того в даній цивільній справі ухвалою суду від 06 липня 2016 року було заборонено проводити будь-які будівельні роботи до вирішення даної справи.

Ухвала суду була скасована лише 23 серпня 2016 року.

Тобто, судом встановлено, що між мешканцями будинку, який розташований поблизу придбаної позивачем земельної ділянки та між позивачем протягом тривалого часу тривають спори, щодо наявності у позивача законних прав на здійснення будівництва.

Мешканці будинку звертаються в різні компетентні органи з метою здійснення перевірок, щодо законності будівництва, а також з метою захисту своїх прав.

Дії відповідачів, щодо перешкоджанню здійснення будівельних робіт в період дії ухвали суду про заборону таких робіт, апеляційний суд не може визнати неправомірними, а відповідно і покласти відповідальність за такі дії.

Вихід мешканцями будинку на мирну акцію протесту, щодо будівництва яке вони вважають незаконним, також не може з огляду на ст. 39 Конституції України, розцінюватись як неправомірні дії.

Відповідно до ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Матеріали справи не містять, а в апеляційній скарзі не наведено додаткових доказів, які б свідчили, що позивач довів, що відповідачі своїми неправомірними діями спричинили позивачу майнову та немайнову шкоду в розмірі вказаному позивачем.

Позовна заява не містить конкретних обґрунтувань, в чому полягала немайнова шкода завдана юридичній особі - позивачу, внаслідок намагань відповідачів захистити свої права.

Посилання на погіршення ділової репутації, також є недоведеними позивачами.

Крім того, з огляду на те, що відповідачі та інші мешканці звертались з відповідними зверненнями, щодо будівництва в установленому законом порядку до контролюючих організацій та до суду, такі дії останніх не можуть визнаватись такими, що спрямовані на порушення немайнових прав позивача, а є діями спрямованими на захист прав відповідачів , які вони вважали порушеними.

З приводу спричинення майнової шкоди внаслідок простою на будівництві, то як вже зазначалось вище, не поведінка відповідачів спричиняла такий простій, а в тому числі наявність приписів контролюючих органів , щодо усунення порушень будівельних норм, а також заборона суду.

Як вже зазначалось вище незаконність таких приписів була встановлена судом лише в грудні 2016 року, тобто в той період на який посилається позивач приписи іще діяли.

Позовні вимоги, щодо заборони відповідачам в майбутньому чинити перешкоди в будівництві не можуть бути задоволені з огляду на те, що на даний час іще не завершені всі судові спори, щодо законності набуття права власності позивачем на земельну ділянку, а також щодо законності будівництва, а відповідно вчиняти заборону на майбутнє за таких обставин є передчасним.

Також в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що з травня 2016 року позивач в даній справі проводить будівництво на спірній земельній ділянці, зроблені роботи, щодо залиття фундаменту та зведення металевих паль, що свідчить про те, що перешкоди на даний час не вчиняються.

З приводу вчинення перешкод внаслідок блокування в'їзду до земельної ділянки автомобілем відповідача ОСОБА_1, то суду не було надано доказів, що вказаний автомобіль на даний час знаходиться не на прибудинковій території, право на користування якої має також і відповідач.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачі пояснили, що вказаний автомобіль не перешкодив позивачу огородити будівництво, навпаки він також був обнесений парканом, після чого відповідач перемістив цей автомобіль на прибудинкову територію та забрав його з земельної ділянки на якій безпосередньо проводиться будівництво.

Вказані обставини підтверджуються і змістом позовної заяви , з якої вбачається, що позивач огородив належну йому земельну ділянку. На спростування пояснень, що на даний час автомобіль знаходиться на прибудинковій території до будинку, в якому мешкають відповідачі, належних та допустимих доказів суду не надано.

Тобто, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, вірно визначився з правовідносинами, що склались між сторонами, розглянув справу без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Діамант Хол» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повна постанова складена 12 березня 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді: Рубан С.М.

ІванченкоМ.М.