Постанова № 72668539, 01.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1277/2018 Головуючий у 1-й інстанції - Оксюта Т.Г.

760/9564/17 Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів :

головуючого судді - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

секретарь Казанник М.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач пред'явив вказаний позов до відповідача та зазначав, що 15.12.2014 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2009959705, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 84701,60 грн. з кінцевим строком погашення до 15.12.2019 року,зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,01% річних.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи не в повному обсязі або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення заборгованості за кредитним договором, яка складається станом на 10.07.2017 року з заборгованості за тілом кредиту в сумі 62073,50 грн., заборгованості за відсотками в сумі 7,12 грн. та заборгованості за комісією 25966,98 грн.,а всього 88047,60 грн..

Посилаючись на те, що відповідач вимоги щодо погашення простроченої заборгованості не виконав, чим грубо порушив права позивача, останній просив задовольнити позов.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року

позов задоволено.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору,не надання в обґрунтування своїх вимог належного розрахунку заборгованості по кредиту,не застосування судом позовної давності,відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким відмовити в задоволенні позову.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що 24.07.2017 року представником банку було надано до суду розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 10.07.2017 року,меморіальний ордер № 019Т00DGDT від 15.12.2014 року про виплату коштів в сумі 79719,15 грн. позичальнику ОСОБА_1 за цим кредитним договором,а також заяву про збільшення позовних вимог до 88047,6 грн.. З наданого розрахунку вбачається, що за період з 15.12.2014 року по 15.05.2016 року відповідачем було сплачено по кредиту 46087,12 грн.. Позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки з останнього чергового платежу, який повинен був сплатити відповідач,15.06.2016 року, і до пред'явлення даного позову - 28.03.2017 року, пройшло лише 9 місяців і 12 днів.

Вислухавши доповідь судді ,пояснення представників сторін ,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вважає,що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України,редакції 2004 року рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення,яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства,вирішив справу згідно із законом.Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №2009959705, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в розмірі 79719, 15 грн. на строк з 15.12.2014 року по 15.12.2019 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,01% річних.

Відповідно до п.1.2.1. Кредитного договору банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені цим договором та Додатком №1 «Графіка платежів», що є його невід'ємною частиною.

П.п.1.4.1-1.4.7 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені договором не пізніше 12 грудня 2019 року. Сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначених у графіку платежів. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений у графіку платежів. Платежі нараховуються щомісячно, виходячи із строку кредиту, в розмірі, вказаному в графіку платежів, та підлягають сплаті позичальником в дату платежів у складі суми платежу за розрахунковий період.

Графік платежів є додатком №1 та невід'ємною частиною даного договору, та розраховується з урахуванням розміру та строку кредиту, процентної ставки користування кредитом, розміру щомісячної комісії.

Згідно з кредитним договором №2009959705 від 15.12.2007 року банк надав відповідачу кредит в сумі 79719,15 грн..

Таким чином, банк повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем.

Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту №2009959705 від 15.12.2014 року відповідач перестав виконувати свої зобов'язання по погашенню заборгованості з 16.05.2016 року, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем,яка станом на 10.07.2017 року складає 88047,60 грн., з яких: 62073,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7,12 грн. - заборгованість за відсотками; 25966,98 грн. - заборгованість за комісіями.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а відповідач всупереч умовам кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредитам та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що відповідач,не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання),не прийнявши заперечення відповідача стосовно недоведеності позивачем розміру заборгованості,вказавши,що ним на підтвердження цих заперечень не надано будь-яких доказів. Водночас позивачем надано розрахунок заборгованості за договором кредиту №2009959705 від 15.12.2014 року, в якому наведені платежі, які були здійснені відповідачем на рахунок погашення заборгованості в період з 15.12.2014 року по 15.06.2016 року, а також наданий розрахунок заборгованості за відсотками та комісіями.

Крім того суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що позивач пропустив строк позовної давності на пред'явлення вказаних вимог до відповідача,оскільки останній припинив погашати заборгованість перед банком в день, визначений кінцевим для сплати щомісячного чергового платежу відповідно до «Графіку платежів» 15.06.2016 року.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносин и,які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги вказаний висновок не спростовують.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач, всупереч вимогам законодавства не обґрунтував розмір заборгованості не навівши розрахунків заборгованості, не вказавши суму,яку він повинен був сплатити за винятком суми,яка ним сплачена,колегія суддів вважає голослівними,не підтвердженими належними та допустимими доказами,а тому вони підлягають відхиленню.

Аргументи апеляційної скарги в частині безпідставності висновку суду першої інстанції щодо незастосування строку позовної давності також підлягають відхиленню, оскільки суд першої інстанції обґрунтував свій висновок встановленими обставинами і правильно зазначив в рішенні, що загальна позовна давність, яка встановлена ст. 257 ЦК України тривалістю в три роки позивачем не пропущена, перебіг цього строку позовної давності розпочався з 15.06.2016 року, тобто з дня коли відповідач припинив сплачувати чергові платежі,а даний позов був пред'явлений до нього 28.03.2017 року.

Суд апеляційної інстанції вважає недоречним посилання в апеляційній скарзі на спеціальний строк позовної давності,який застосовується щодо пені та штрафних санкцій,оскільки такі вимоги позивачем не були пред'явлені до відповідача.

Аргументи апеляційної скарги з посиланням на норми ЦК, які регулюють поруку,апеляційний суд також відхиляє з тих підстав,що вказані норми не регулюють правовідносини,які виникли між сторонами.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі, відсутність підстав до його скасування та залишення без задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384,390,268 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - Судді -