Постанова № 72668483, 06.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року місто Київ.

Справа № 752/1313/14 (752/3630/17)

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2245/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року, у складі судді Колдіної О.О., постановленої в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час постановлення ухвали та дату складання повного тексту ухвали відсутня),в справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вереса ВасиляВолодимировича, заінтересована особа: ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

В лютому 2017 року стягувач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Верес В.В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 44001772, відповідно до якої заявник просить визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанову від 29.09.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Скаргу обґрунтовував тим, що 23.04.2014 р. Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 04.06.2014 р. на підставі зазначеного рішення був виданий виконавчий лист, на підставі якого 14.07.2014 р. старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Сатиренко І.О. було відкрито виконавче провадження № 44001772. 10.02.2017 р. Банк отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.09.2016 р., з підстав відсутності майна, яке підлягає опису та реалізації в рахунок погашення заборгованості. Посилався на те, що при винесенні даної постанови державним виконавцем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не було вжито всіх необхідних дій для виконання рішення, що перешкодило його виконанню.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Верес В.В., заінтересована особа: ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погодившись з такою ухвалою суду представник ПАТ «Родовід Банк» подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу якою задовольнити скаргу в повному обсязі.

Посилався на те, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, дав неналежну оцінку доказам у справі, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказував на те, що державним виконавцем в ході проведення виконавчого провадження не було вжито належних заходів щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до відповідного відділу РАЦС щодо надання інформації про перебування боржника у шлюбі, до Інспекції державного технічного нагляду у м. Київ та Київській області про наявність у боржника чи його жінки авто-мото-транспортних засобів, тракторів, дорожньо-будівельної та сільськогосподарської техніки, до ДПС щодо підтвердження інформації про реєстрацію боржника приватним підприємцем, до Головного управління статистики відповідної області про надання інформації щодо реєстрації боржника як засновника будь-якої установи, підприємства, організації, до Відділу виконавчої дирекції ФСС НВВ ПЗ про надання інформації щодо отримання страхових виплат, до ПАТ «Національний депозитарій України» щодо наявності цінних паперів, депозитарної діяльності тощо, до Державної комісії цінних паперів та фондового ринку, до відповідного підрозділу міграційної служби України з приводу надання відомостей про місце реєстрації боржника і на разі відсутності таких не було вжито заходів по розшуку боржника, до Державної нотаріальної контори для отримання Витягу з Спадкового реєстру щодо отримання боржником спадку або внесення її у реєстр як спадкоємця, до відповідного Відділу архітектури щодо виявлення майна боржника (павільйонів, кіосків), до відповідного управління (відділу) житлового господарства (сільської ради) про надання довідки Форми №3 (про зареєстрованих та мешкаючих осіб), безпосередньо до самого боржника про наявність у нього майна чи коштів, що належить йому, та яке знаходиться у інших осіб (дебіторська заборгованість), до Територіального центру зайнятості щодо перебування боржника на обліку, до Державної авіаційної служби України про наявність зареєстрованих за боржником чи його дружиною цивільних повітряних суден, а також до Державної міграційної служби щодо наявності у боржника закордонних паспортів, з метою подальшого звернення до суду в порядку ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

До апеляційного суду сторони виконавчого провадження та державний виконавець не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження», ст. 3 якого визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, виданих судом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч.ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2014 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат.

04.06.2014 року на підставі зазначеного заочного рішення був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за договором в розмірі 16582 долара США 22 центи, штрафних санкцій в розмірі 53801,90 гривень.

На підставі зазначеного виконавчого листа № 752/1313/14-ц постановою від 14.07.2014 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сатиренко І.О. відкрито виконавче провадження № 44001772.

Постановою від 14.07.2014 року накладено арешт на майно боржника та заборонено відчужувати майно боржника.

Також, 14.07.2014 року державним виконавцем було здійснено запити до Державної податкової служби України про наявність рахунків та доходів боржника, до Пенсійного фонду України про отримання боржником пенсії та інформації про останнє місце роботи за цивільно-правовими договорами.

18.09.2014 року державним виконавцем було сформовано інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців.

Згідно акту державного виконавця від 22 вересня 2016 року вбачається, що за місцем проживання боржника в АДРЕСА_1, майна яке б належало боржнику не виявлено.

29.09.2016 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВересВ.В., винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними (п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відмовляючи в задоволені скарги ПАТ «Родовід Банк», суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем були дотримані вимоги ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вчинення дій спрямованих на встановлення майнового стану боржника та виявлення майна, що належить йому на праві власності. На момент прийняття постанови від 29.09.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачу інформації про наявність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення не було. Також суд виходив з того, що повернення виконавчого документа не перешкоджає стягувачу повторно звернутись до органів виконавчої служби і пред'явити виконавчий документ до виконання.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду, так як він є передчасний та не повній мірі відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного:

Згідно зі статтею 19 Конституції України,України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа стягувачеві) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа стягувачеві) вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа стягувачеві) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Вказана норма кореспондується з ч.1 ст.11 цього Закону згідно якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа стягувачеві) передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Перевіривши матеріали справи апеляційним судом було встановлено що державним виконавцем не було вжито всіх заходів примусового виконання рішень передбачених положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа стягувачеві), а саме: направлення відповідних запитів:

- до відділу РАЦС щодо надання інформації про перебування боржника в шлюбі з метою виявлення майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами;

- до Головного управління статистики про надання інформації щодо реєстрації боржника як засновника будь-якої установи;

- до відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про надання інформації щодо страхових виплат;

- до Державної нотаріальної контори для отримання Витягу з Спадкового реєстру щодо отримання боржником спадку або внесення її у реєстр як спадкоємця;

- до ПАТ «Національний депозитарій України» щодо наявності цінних паперів;

- до Державної комісії цінних паперів та фондового ринку для з'ясування наявності/відсутності у боржника цінних паперів;

- до Територіального центру зайнятості щодо перебування боржника на обліку;

- до Державної авіаційної служби України про наявність зареєстрованих за боржником повітряних суден;

- до Державної міграційної служби щодо наявності у боржника закордонних паспортів, тощо.

Також, апеляційний суд не може прийняти в якості доказу, здійснення державним виконавцем належних дій щодо розшуку майна божника, запит державного виконавця до Територіального сервісного центру МВС РСЦ МВС України № 8046, оскільки останній датований 04.11.2016 року, тоді як постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була винесена 29.09.2016 року.

Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду про те, що повернення виконавчого документа не перешкоджає стягувачу повторно звернутись до органів виконавчої служби і пред'явити виконавчий документ до виконання, оскільки згідно з вимогами ст. 22, Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа) термін пред'явлення виконавчих документів (у тому числі і повторно) до виконання становив один рік.

Оскільки державним виконавцем не вжито повний обсяг заходів, які передбачені законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, невикористані всі права надані державному виконавцю, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій, апеляційний суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 44001772 є неправомірною.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ПАТ «Родовід Банку» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що судове рішення у Розділі VII ЦПК України ухвалюється в формі ухвали і є завершальною стадією розгляду справи по суті, відповідно суд апеляційної інстанції згідно ст. 374, 376 ЦПК України наділений повноваженнями скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове.

Враховуючи вищенаведені обставини в контексті норм матеріального та процесуального права, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та постановити нову про задоволення скарги ПАТ «Родовід Банк» у спосіб передбачений ч. 2 ст. 387 ЦПК України, в редакції, що діяв на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

При поданні апеляційної скарги, ПАТ «Родовід Банк» сплатив судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп., останній відповідно до ст. 452 ЦПК України, підлягають стягненню з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 37, 382-384, 389, 390, 451, 452 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВересаВасиля Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вереса Василя Володимировича під час повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 44001772 від 29.09.2016 року.

Скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вереса Василя Володимировича у виконавчому провадженні № 44001772 від 29.09.2016 року про повернення виконавчих документів стягувачу.

Стягнути з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста КиївГоловного територіального управління юстиції у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ЄДРПОУ 14349442 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повна постанова складена 07 березня 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді: Рубан С.М.

Іванченко М.М.