Рішення № 72667573, 07.03.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Справа № 728/1563/17

2/728/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 90746.00 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 12.12.2011 року, а також понесених судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.12.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 9600.00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач власним підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір і, відповідно, згоден на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг. Проте, свої зобов»язання відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 31.07.2017 року, утворилась заборгованість в розмірі 90746.00 грн., яка складається із 10714.83 грн. – заборгованості за кредитом; 71839.25 грн. – заборгованості за процентами за користування кредитом; 3394.49 грн. – заборгованості за пенею та комісією; 500.00 грн. - штрафу (фіксованої частини); 4297.43 грн. - штрафу (процентної складової), яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Вказана позовна заява надійшла до суду до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», однак, згідно з п.9 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК України, з урахуванням змін, внесених вищевказаним Законом України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито (порушено) до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом, то ж дана позовна заява розглянута згідно з нормами цивільного процесуального законодавства діючими на даний час.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі; відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк» з огляду на пропуск позивачем строків звернення до суду та у зв»язку з відсутністю підписання ним кредитного договору.

Також, відповідач в судовому засіданні додатково пояснив, що дійсно подавав до банку заяву про видачу кредиту, згідно з якою отримав картку з лімітом в 4500 грн., якими користувався; інших документів він не підписував; згодом, через скрутне матеріальне становище, він припинив виплачувати кредит і на даний час сума, яку просить стягнути банк для нього непосильна.

Окрім того, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що заява, яку підписав ОСОБА_2 у 2011 році не може вважатись договором і не створює обов»язку повертати кредитну заборгованість; окрім того, сума заборгованості позивачем не обґрунтована і не доведена в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.1, ч. 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 12.12.2011 року позивач надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 9600.00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписана відповідачем заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування банківською карткою та Тарифами банку складає між ОСОБА_2 та банком договір і згода на це засвідчена підписом відповідача в анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в «Приватбанку» (а.с.6).

Вказані обставини спростовують доводи відповідача щодо того, що він не підписував кредитного договору.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід»ємною частиною договору, відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання перед позивачем погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту та комісії (а.с.26 зворотня сторона).

Згідно з п.1.1.7.14 Умов і правил надання банківських послуг, відповідач зобов»язаний сплачувати комісію та інші платежі, встановлені банком за банківське обслуговування клієнта, згідно з тарифами (а.с.19).

У відповідності до положень п.1.1.5.20 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань передбачених договором більше, ніж на 30 днів, клієнт зобов»язаний сплатити банку штраф в розмірі 500.00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій (а.с.17 зворотня сторона).

Згідно з п.1.1.5.25 Умов і правил надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, клієнт вносить банку по кожному випадку порушення пеню у розмірі 0.1% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який платиться пеня, за кожний день прострочення (а.с.18).

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.ст.1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України про застосування ст.257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеною у постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 17 вересня 2014 року № 6-95цс14, від 24 вересня 2014 року № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року № 6-134цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України).

Так, відповідно до ст.ст.257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

У відповідності до п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк дії карток, виданих на ім»я ОСОБА_2 згідно з кредитним договором від 12.12.2011 року, закінчився у квітні та жовтні 2015 року, тому банк, звернувшись з позовом до суду у серпні 2017 року не пропустив строк звернення до суду щодо стягнення заборгованості по кредиту в сумі 10714.83 грн., а відтак підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності в цій частині суд не вбачає (а.с.97, 118).

Щодо визначення розміру заборгованості по відсотках, то суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до чергових платежів, за наявності заяви про його застосування, та стягнути з відповідача на користь банку суму заборгованості по відсотках в розмірі 71662.60 грн. за період з 01.08.2014 року по 31.07.2017 року.

Разом з тим, звертаючись до суду ПАТ КБ „Приватбанк” в позовній заяві зазначав, що кредитна заборгованість ОСОБА_2 перед банком складає 90746.00 грн., з них заборгованість за пенею та комісією становить 3394.49 грн.

Вищевказані вимоги заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3394.49 грн. заборгованості за пенею та комісією, на думку суду, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

При вирішенні вимог заявленого позову у вказаній частині суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15, згідно з якою цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому, за наявності у відношенні відповідача штрафів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з нього пені. Оскільки позивач не розділяє суму пені та комісії, то вказана сума – 3394.49 грн. не підлягає стягненню повністю.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, банк просив, також стягнути з відповідача штрафи – 500.00 грн. (фіксована частина), 4297.43 грн. (процентна складова), нарахування яких передбачено при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань передбачених договором більше, ніж на 30 днів, не надавши при цьому доказів нарахування штрафів в межах строків позовної давності, тому, за наявності заяви про застосування строків позовної давності, в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення вищевказаних штрафів також слід відмовити в зв’язку з пропуском строків звернення до суду.

Що стосується посилання відповідача на те, що він не підписував Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, то в даному випадку вказана обставина не оспорюється позивачем, оскільки правовідносини між сторонами не пов»язані із споживчим кредитуванням і вказаний факт не має відношення до спору, який виник з приводу невиконання обов»язку повернення кредиту, отриманого у виді кредитного ліміту на платіжну картку, визначеного Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 82377.43 грн., в тому числі – 10714 грн. заборгованості за кредитом, 71662.60 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1456 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" кредитну заборгованість, яка виникла станом на 31.07.2017 року на загальну суму 82377 (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят сім) грн. 43 коп., яка включає 10714 (десять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 83 коп. – заборгованості за кредитом, 71662 (сімдесят одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 60 коп. – заборгованості за процентами за користування кредитом.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 1456 (одну тисячу чотириста п»ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д, ідентифікаційний код юридичної особи – 14360570.

Відповідач – ОСОБА_2, 16500, м.Бахмач Чернігівської області, вул.Першотравнева,33/51, РНОКПП – НОМЕР_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлений 12.03.2018 року.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода