Рішення № 72666341, 26.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2018 Справа №607/16065/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Дзюбича В.Л.,

з участю секретаря судового засідання Зубко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.04.2017 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. І.Франка, 22 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області. Вказане будинковолодіння було колгоспним двором, головою якого була ОСОБА_3, членами колгоспного двору також були: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Звернувшись в нотконтору з метою оформлення права власності на належну ОСОБА_3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, позивачу було відмовлено, тому останній просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: вул. І.Франка, 22 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, який складається з житлового будинку загальною площею 89,8 кв.м, житловою площею 51,9 кв.м, з літньої кухні загальною площею 52,2 кв.м, з господарської будівлі загальною площею 59,2 кв.м, в частці 1/5, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої 30 квітня 2017 року.

Представник позивач подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії І-ИД №224640, виданого 03 травня 2017 року Виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, 30 квітня 2017 року померла ОСОБА_3.

Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: вул. І.Франка, 22 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, про що свідчить свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок, видане Тернопільською районною радою народних депутатів.

Згідно заповіту, посвідченого 17 червня 1999 року секретарем Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 належний їй на праві власності житловий будинок, що розташований за адресою: вул. І.Франка, 22 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області заповіла ОСОБА_1.

Із довідки №690 від 15 вересня 2017 року, виданої ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, слідує, що будинковолодіння, яке знаходиться в с. Смиківці Тернопільського району по вул. І. Франка, 22, рахується за померлою ОСОБА_3, яка померла 30 квітня 2017 року. Станом на 01.07.19990 року – колгоспний двір. Членами двору були: ОСОБА_3 – голова двору, ОСОБА_1 – син, ОСОБА_4 – невістка, ОСОБА_5 – онука, ОСОБА_6 – онука.

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного територіального округу ОСОБА_7 від 02 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_8, у зв’язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року N20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (в редакції, що діяла до 16.12.1993 р.) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Достовірними доказами встановлено, що після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України «Про власність» майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Підстав вважати його самочинно збудованим майном суд не вбачає.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.( ч.1 ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.392 ЦК України власник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналізуючи вище наведені обставини, з огляду на той факт що житловий будинок, що розташований за адресою: вул. І.Франка, 22 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області являється колгоспним двором, тому суд вважає, що позов слід задоволити, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку, що розташований за адресою: вул. І.Франка, 22 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, який складається з житлового будинку загальною площею 89,8 кв.м, житловою площею 51,9 кв.м, з літньої кухні загальною площею 52,2 кв.м, з господарської будівлі загальною площею 59,2 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 30 квітня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 259, 263 – 268, 272, 273, 342, 352, 354 ЦПК України; ч.1 ст.1218, ч.1 ст.1261, ст.1226, ст.1268, ст.1273 ЦК України, суд, -

Вирішив :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будику, що розташований за адресою: вул. І.Франка, 22 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області, який складається з житлового будинку загальною площею 89,8 кв.м, житловою площею 51,9 кв.м, з літньої кухні загальною площею 52,2 кв.м, з господарської будівлі загальною площею 59,2 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 30 квітня 2017 року.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяОСОБА_9