Постанова № 72666246, 01.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3562/18

Номер справи місцевого суду: 520/12360/15-ц

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року м. Одеса

Справа № 520/12360/15-ц

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Огренич О.В. 01 червня 2016 року о 17 годині 01 хвилині в м. Одесі,

встановила:

У вересні 2015 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4: 1) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.12.2006 р. на загальну суму - 22 754,04 грн., з яких: - заборгованість за кредитом - 5 736,08 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 15 458,24 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) -1059,72 грн.; 2) судові витрати у розмірі - 243,60 грн..

Позовна заява мотивована тим, що 29.12.2006 р. між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі - 6 000,00 грн., зі сплатою - 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник порушив зобов'язання за кредитним договором з повернення кредиту, сплаті процентів. Станом на 31.05.2015 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 р., у складі судді Огренич І.В., відмовлено у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 02.08.2006 р. між сторонами був укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого Банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі - 250,00 грн. під 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту, який відповідає строку дії картки.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором з повернення коштів, сплаті процентів, виникла заборгованість за кредитним договором. 08.02.2012 р. Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2013 р. в задоволенні позову Банку відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.08.2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову Банку.

Звертаючись з позовом по даній справі Банк надав розрахунок заборгованості, який надавався при розгляді попередньої справи, перебіг якої починається з 02.08.2006 р.. За таких обставин, позов Банку є недоведеним (а. с. 111 - 112).

Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що висновок суду про повторне надання одного і того ж розрахунку заборгованості є помилковим. Наявність попереднього, не виконаного рішення суду про стягнення боргу, не звільняє відповідача від сплати процентів та штрафних санкцій.

Представник Банку в судове засідання не з'явився. Банк про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки представника не повідомив. Заяв та клопотань не надав. Відповідно до ухвали апеляційного суду Банк надав розрахунок заборгованості, починаючи з 01.09.2012 р. по 31.05.2015 р., та виписку з особового карткового рахунку ОСОБА_4.

ОСОБА_5, представник ОСОБА_4, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважає за необхідне скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що Банк вже звертався до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором. Розрахунок заборгованості по даній справі є тотожним попередньому розрахунку боргу. У позові по даній справі Банк посилається на укладений 29.12.2006 р. кредитний договір, за яким надано кредит у сумі - 6 000,00 грн.. Змінивши дату правочину та суму кредиту, надаючи ті ж самі документи, повторно звернувшись з позовом, Банк намагається ввести суд в оману.

У судовому засіданні ОСОБА_5, представник ОСОБА_4, підтримав викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вказаним вимогам законодавства не відповідає. Погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 237, 241, 509, 525, 526, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наявної у даній справі заяви (а. с. 8), заяви про збільшення кредитного ліміту (а. с. 185), виписки з особового карткового рахунку (а. с. 178 - 184), заяви та виписки з особового карткового рахунку з попередньої справи (205, 206 - 212), дослідженої апеляційним судом під час розгляду даної справи, Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 9 - 14) між сторонами 02 червня 2008 р. було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого Позичальнику спочатку було встановлено кредитний ліміт на суму - 250,00 грн.. 08.09.2006 р. кредитний ліміт було збільшено і встановлено у сумі - 870,00 грн.. В подальшому кредитний ліміт неодноразово збільшувався, а саме: - 12.01.2007 р. - до 4 800,00 грн.; - 22.07.2009 р. - до 5 500,00 грн., 04.08.2009 р. - до 5 736,08 грн.. 06.10.2009 р. кредитний ліміт зменшено до - 5 500,00 грн..

ОСОБА_4 частково погашав кредит. Останнє погашення кредиту відбулося - 29.02.2012 р. у сумі - 200,00 грн.. Станом на 31.08.2012 р. виникла заборгованість у загальному розмірі - 12 415,44 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 5 736,08 грн.; - заборгованість по процентам - 5 611,96 грн.; - штраф - 1 067,40 грн..

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.08.2013 р. вищевказана заборгованість стягнута (а. с. 173 - 176).

Вищевказані обставини щодо укладення кредитного договору, зміни кредитного ліміту, здійснення останнього платежу встановлені вищезазанченим рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.08.2013 р., а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи.

Відповідно до наданого Банком у даній справі виписки по картковому рахунку ОСОБА_4 (а. с. 178 - 184), розрахунку боргу (а. с. 172) станом на 31.05.2015 р. заборгованість за кредитом не погашена. Банк у розрахунку вказує на те, що розмір заборгованості становить - 16 563,08 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 5 736,08 грн.; - заборгованість по процентам - 9 835,24 грн.; - штраф - 991,76 грн.. Доказів протилежного відповідач не надав.

Між сторонами по справі склалися правовідносини за кредитним договором.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки беззаперечно встановлено укладення кредитного договору, отримання ОСОБА_4 коштів у кредит, не повернення позичальником кредиту, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в стягненні заборгованості у повному обсязі.

Визначаючи розмір заборгованості, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 23.09.2015 р. у справі № 6-1206цс15 та від 25.05.2016 р. у справі № 6-157цс16 про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору, а також сплати процентів, належних кредиторові.

Враховуючи, що попереднім рішенням вже стягнуто заборгованість по кредиту, проценти та штраф станом на 31.08.2012 р., права Банку порушені тільки в частині отримання процентів за користування грошима та штрафу станом на 31.05.2015 р., а тому в цій частині підлягають захисту. На користь Банку необхідно стягнути з ОСОБА_4 заборгованість станом на 31.05.2015 р. по процентам у розмірі - 9 835,24 грн. та штрафу в сумі - 991,76 грн., що разом становить - 10 827,24 грн..

Вищевказані обставини залишилися належним чином не оціненими судом першої інстанції під час розгляду справи.

Доводи апелянта про те, що наявність попереднього, не виконаного рішення суду про стягнення боргу, не звільняє відповідача від сплати процентів та штрафних санкцій є обґрунтованими.

Доводи апелянта про помилковість висновку щодо повторного надання суду першої інстанції тотожного розрахунку боргу не відповідають обставинам справи.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Доводи відповідача щодо закінчення строку дії картки у 2009 р., необхідності застосування позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Строк позовної давності розпочався після здійснення відповідачем останнього платежу - 29.02.2012 р.. Цей строк було перервано пред'явленням Банком попереднього позову - 08.10.2012 р.. Після переривання перебіг позовної давності почався знову (ст. 264 ЦК України). По даній справі позов подано Банком - 02.09.2015 р., тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Необхідно ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Банку.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку судовий збір, сплачений останнім за подання позову та апеляційної скарги, пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі - 240,43 грн. = (243,60 грн. (а. с. 1) + 267,96 грн. (а. с. 123)) х 47%.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2 картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за укладеним 02 серпня 2006 року кредитним договором б/н станом на 31 травня 2015 року на загальну суму - 10 827 (десять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 24 коп., яка складається з: - заборгованість по процентам - 9 835 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 24 коп.; - штраф - 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 76 коп..

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2 картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у сумі - 240 (двісті сорок) грн. 43 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 березня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова