Постанова № 72665987, 02.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/625/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиргуненко Ю. М.Номер провадження 22-ц/788/31/18 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги представника ОСОБА_5 і Фермерського господарства «Свєтлова» - Дерези Микити Едуардовича, а також Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро»

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» до ОСОБА_5, Фермерського господарства «Свєтлова», третя особа: Служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради Сумської області, про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та поновлення договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» (далі - ТОВ «Саан-Агро») звернулось до суду з указаним позовом, який в подальшому уточнило, мотивуючи вимоги тим, що 02 січня 2007 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого остання передала в строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,53 га (рілля), яка знаходиться на території Річківської сільської ради Білопільського району, строком по січень 2017 року, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 07 березня 2008 року за № 040862600602. Умовами вказаного договору оренди землі було передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.

Позивач зазначав, що він добросовісно, належним чином виконував свої обов'язки за договором та більше як за місяць до спливу строку його дії, а саме: 02 грудня 2016 року направив ОСОБА_5 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі у порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», до якого додав проект додаткової угоди.

Відповідь на лист-повідомлення позивач не отримував. Разом з тим, 03 січня 2017 року відповідачка уклала договір емфітевзису спірної земельної ділянки з Фермерським господарством «Свєтлова» (далі - ФГ «Свєтлова»), що на думку позивача, є порушенням його переважного права на поновлення договору оренди землі від 02 січня 2007 року, оскільки ним було повністю дотримано вимоги, зазначені у статті 33 Закону України «Про оренду землі».

З урахуванням зміненого предмету позову ТОВ «Саан-Агро» просило суд визнати недійсним договір емфітевзису, укладеного 03 січня 2017 року між ФГ «Свєтлова» та ОСОБА_5, зареєстрованого 15 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 19023619, скасувавши вказаний запис про державну реєстрацію; та поновити з ним договір оренди земельної ділянки, укладений з відповідачкою ОСОБА_5 ще 02 січня 2007 року, на умовах додаткової угоди зі строком його дії до 31 грудня 2024 року та орендною платою 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент поновлення (а.с. 117-118).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» задоволено частково.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 03 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та Фермерським господарством «Свєтлова», зареєстрований 15 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 19023619.

Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_5 та Фермерського господарства «Свєтлова» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» по 800 грн. з кожного судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду сторони оскаржили в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах представник відповідачів ОСОБА_5 та ФГ «Свєтлова» - Дереза М.Е., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Саан-Агро».

В доводах апеляційних скарг зазначається, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що строк дії договору оренди землі між ОСОБА_5 та ТОВ «Саан-Агро» закінчився 31 січня 2017 року, так як, на думку відповідачів, він закінчився дещо раніше. Відтак, відповідачі вважають, що оскільки позивач звернувся до відповідачки ОСОБА_5 з листом-повідомленням про поновлення строку договору оренди землі лише 02 грудня 2016 року, тому він пропустив місячний строк для попередження про свої наміри до закінчення строку дії договору оренди землі.

Крім того, на думку відповідачів, передчасним є висновок суду першої інстанції про належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором оренди, оскільки згідно довідки виконкому Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області та листа Річківської сільської ради позивач з 2013 року по 2016 рік фактично не використовував належну ОСОБА_5 земельну ділянку.

Також в апеляційних скаргах йдеться і про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки направленому на адресу позивача листу ОСОБА_5 від 26 вересня 2016 року про її намір передати свою земельну ділянку в оренду іншому підприємству, що свідчить про небажання відповідачки продовжувати договір оренди з позивачем.

Відповідачі в апеляційних скаргах також зазначають про те, що оскаржуваний договір емфітевзису за своєю правовою природою є відмінним від договору оренди землі, тому відсутні підстави для визнання його недійсним із застосуванням положень Закону України «Про оренду землі».

У своїй апеляційній скарзі ТОВ «Саан-Агро», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу задовольнити у повному обсязі.

При цьому, позивач вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено строк дії договору оренди спірної земельної ділянки саме до 31 січня 2017 року і в цій частині рішення суду ґрунтується на нормах матеріального права. Також позивач погоджується з висновками суду першої інстанції і в частині дотримання ним процедури і строків повідомлення відповідача про намір товариства поновити договір оренди на новий строк.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції, на думку позивача, помилково послався на те, що відповідачка ніби то має намір передати спірну земельну ділянку в оренду іншому товариству, оскільки відповідний лист був нею направлений на адресу товариства ще 26 вересня 2017 року, тобто, раніше, ніж вона була повідомлена позивачем про його намір поновити дію договору оренди на новий строк, зазначаючи, що такий лист відповідачки не має правового значення. До того ж, як вважає позивач, вказаний лист був направлений не самою відповідачкою ОСОБА_5, а іншим відповідачем ФГ «Свєтлова», у зв'язку з чим позивач ставить під сумнів достовірність її підпису та дійсність її намірів щодо передачі земельної ділянки в оренду фермерському господарству.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зауважує, що просив поновити договір оренди на умовах додаткової угоди, яка містить більш сприятливі умови, ніж ті, які були запропоновані фермерським господарством. Відтак, ураховуючи всі зазначені обставини, а також відсутність заперечень з боку відповідачки ОСОБА_5 щодо поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, позивач вважає, що таке поновлення договору оренди не порушує права останньої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів Дерези М.Е. про задоволення їх апеляційних скарг та про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Саан-Агро» не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги представника ОСОБА_5 і ФГ «Свєтлова» - Дерези М.Е. необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею ріллі 2,72 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться на території Річківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області (а.с. 19, 20-21).

02 січня 2007 року між нею та ТОВ «Саан-Агро» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, який був зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 07 березня 2008 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 040862600603 (а.с. 14-17, 106-107).

Згідно з п. 8 договору оренди спірної земельної ділянки цей правочин укладено строком на 10 років, з січня 2007 року по січень 2017 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

02 грудня 2016 року позивач направив орендодавцю лист-повідомлення за № 109, в якому повідомляв останню про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та додав проект додаткової угоди (а.с. 23, 24-29).

Проте, 03 січня 2017 року ОСОБА_5 уклала з ФГ «Свєтлова» договір про встановлення права користування її земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на строк 10 років, з 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року, зі сплатою емфатичної плати у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6547 грн. 24 коп. на рік, з терміном сплати не пізніше 20 грудня кожного року (а.с. 42-43).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належно виконував свої обов'язки за договором оренди спірної землі, а також дотримався процедури направлення повідомлення про намір продовжувати орендувати земельну ділянку, тому вважав, що позивач має переважне право серед інших на поновлення строку укладення договору оренди тієї ж земельної ділянки. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що право позивача на поновлення строку укладення договору оренди земельної ділянки було порушено, так як відповідачка ОСОБА_5 передала свою земельну ділянку в користування іншій юридичній особі, уклавши з нею відповідний договір, тому захистив порушене право у передбачений законом спосіб та визнав недійсним укладений між відповідачами договір про встановлення права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Відмовляючи у задоволенні іншої позовної вимоги про поновлення договору оренди землі, суд першої інстанції послався на те, що відповідачка у своєму листі висловила незгоду щодо поновлення з позивачем договору оренди землі на новий строк і повідомила про її намір передати спірну земельну ділянку в оренду іншій особі, у зв'язку з чим суд, визнавши недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, відновив становище сторін у договорі оренди для подальшого вирішення ними питань стосовно узгодження їх пропозицій по додатковій угоді.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Виходячи з положень ст. ст. 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи з вимог ч.ч. 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області від 05 вересня 2017 року земельний пай ОСОБА_5, який був в оренді у ТОВ «Саан-Агро», фактично знаходиться в масиві полів, які обробляються іншою юридичною особою - ТОВ «Урожайна країна» (а.с. 110).

Також відповідачка ОСОБА_5 в своєму листі від 26 вересня 2016 року, направленому на адресу ТОВ «Саан-Агро», повідомила останнього про відмову переукладати договір оренди землі на новий строк і просила позивача не обробляти її земельну ділянку з 2017 року, маючи намір передати її в оренду іншій юридичній особі (а.с. 63).

Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ «Саан-Агро» про те, що ним пропонувалась ОСОБА_5 додаткова угода на кращих умовах, ніж новим користувачем, то до них колегія суддів відноситься критично, так як власник земельної ділянки листом на адресу ТОВ «Саан-Агро» відмовилась переукладати договір оренди землі, істотні умови додаткової угоди ними не погоджені, а новий орендар запропонував кращі умови землевикористання, з огляду на визначений у п. 2.2 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 03 січня 2017 року розмір плати за користування земельною ділянкою, отже, умови договору оренди (емфітевзису) більш сприятливі для власника землі, ніж умови попереднього договору оренди землі.

Крім того, з'ясовуючи питання про дотримання позивачем процедури та строку направлення відповідачу ОСОБА_5 повідомлення про намір продовжувати орендувати її земельну ділянку, колегія суддів враховує наступне.

Зокрема, відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року вказаний правочин було укладено між позивачем та відповідачкою ОСОБА_5 строком на 10 років з січня 2007 року по січень 2017 року, тому, виходячи з вимог ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк його дії закінчився у відповідні місяць та число останнього року строку, тобто, 02 січня 2017 року (02 січня 2007 року + 10 років = 02 січня 2017 року).

Отже, про свій намір продовжити дію договору оренди спірної земельної ділянки позивач мав повідомити орендодавця не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, про що йдеться у п. 8 цього договору, а також передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач не довів, що письмово повідомив орендодавця про свій намір за 30 днів до закінчення строку дії договору, так як ОСОБА_5 заперечує про таке повідомлення з боку позивача, а надана останнім копія листа-повідомлення та копія чека від 02 грудня 2016 року про відправлення вказаній відповідачці листа-повідомлення рекомендованою поштою ще не свідчать про факт отримання нею повідомлення стосовно наміру продовжити строк дії договору оренди землі (а.с. 23).

Відтак, зважаючи на обставини того, що на момент закінчення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки позивач ТОВ «Саан-Агро» не продовжував користуватись тією земельною ділянкою, відповідачка ОСОБА_5, як орендодавець земельної ділянки, завчасно повідомила позивача про відмову в поновленні з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк, а про повідомлення відповідачки про намір продовжити з нею строк оренди земельної ділянки за 30 днів до закінчення строку дії договору позивач належних доказів не надав, тому помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, враховуючи також і обставини того, що істотні умови додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки між сторонами не погоджені.

Таким чином, на думку колегії суддів, після закінчення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки відповідачка ОСОБА_5, скориставшись наданим їй правом свободи договору, 03 січня 2017 року уклала договір з ФГ «Свєтлова» про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Отже, оспорюваним договором емфітевзису права, свободи чи інтереси позивача не порушені, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення його позову, як в частині визнання недійсним договору емфітевзису, так і про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, ураховуючи, що друга позовна вимога є похідною від першої.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в частині задоволення позову з порушенням норм матеріального і процесуального права, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи, тому судове рішення необхідно скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Саан-Агро» в позові повністю. Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги, то воно є правильним, так як ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ТОВ «Саан-Агро» задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги представника ОСОБА_5 і ФГ «Свєтлова» - Дерези М.Е. необхідно задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки в позові ТОВ «Саан-Агро» відмовлено, тому сплачений ним судовий збір не відшкодовується, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню.

Ураховуючи, що відповідачі ОСОБА_5 і ФГ «Свєтлова» при подачі апеляційних скарг сплатили судовий збір в сумі по 3520 грн. кожний з них (а.с. 151, 185, 187), тому з ТОВ «Саан-Агро» на їх користь необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору, понесені ними у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у вищезазначеному розмірі, тобто, по 3520 грн. кожному.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.1, 3, 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» відхилити.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_5 і Фермерського господарства «Свєтлова» - Дерези Микити Едуардовича задовольнити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року в даній справі скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» на користь ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору, понесені нею у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 3520 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» на користь Фермерського господарства «Свєтлова» судові витрати зі сплати судового збору, понесені ним у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 3520 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Т.А. Левченко

О.І. Собина