Рішення № 72665719, 02.11.2017, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/58/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

02 листопада 2017 року ССумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ПАТ комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03 липня 2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 2600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом 31 жовтня 2016 року має заборгованість 35081,29 грн., з яких 2599,82 грн.- заборгованість за кредитом, 26785,24 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 3549,50 грн. – пеня та комісія, 500 грн.- штраф(фіксована частина), 1646,73 грн.- штраф(процентна складова). Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з’явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В своєму письмовому запереченні позовні вимоги не визнав.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання. В разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки. За кредитним договором банк або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03 липня 2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 2600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Позивач посилався на те, що станом на 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість 35081,29 грн., з яких 2599,82 грн.- заборгованість за кредитом, 26785,24 грн. – заборгованість по процентам за користування, 3549,50 грн. - пеня та комісія, 500 грн.- штраф(фіксована частина), 1646,73 грн.- штраф(процентна складова), що підтверджується розрахунком( арк.с.6).

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконує, чим порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.

Разом з тим, частково задовольняючи позовні вимоги, суд погоджується з позицією представника відповідача, який послався на те, що твердження банку про отримання кредиту саме зі сплатою 30 відсотків на рік за користування кредитом належним чином не підтверджені. Згідно наданої позивачем ОСОБА_2 про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» від 03.07.2013 року не вбачається, яким саме банківським продуктом вирішив скористатись відповідач, щоб хоча б з’ясувати відсоткову ставку по даному банківському продукту. Жодних доказів того, що відповідач отримав кредит у розмірі 2600 грн. саме зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік позивачем не надано. Надану довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» не можна вважати доказом погодженого розміру процентів за користування кредитними коштами, оскільки анкета-заява не містить відомостей, що саме цей банківський продукт було обрано відповідачем, так як в графі «виявив бажання оформити на своє ім’я» не зазначено жодного банківського продукту. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Як передбачено пунктом 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», банк зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9 «Умов та правил надання банківських послуг».

Як свідчить зміст заяви, спосіб виконання банком обов’язку по наданню виписки про стан картрахунку не зазначений. За таких обставин, у разі відсутності у банку підтвердження надсилання на адресу відповідача рекомендованого листа з інформацією про підвищення відсоткової ставки, можна дійти висновку, що відповідач не був проінформований про зміну відсоткової ставки, а отже не мав можливості висловити свою незгоду з такими змінами. Отже, підвищення відсоткової ставки за кредитом відбувалось в односторонньому порядку, у зв’язку з чим є незаконним і не може братися до уваги для визначення розміру заборгованості.

З наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», вбачається, що встановлено щомісячний платіж (включаючи плату за використання кредитних коштів) в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. Крім того, з вказаної довідки вбачається, що строк внесення щомісячних платежів встановлено до 25 числа місяця слідуючого за звітним. Таким чином, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши кредитні кошти влітку 2013 року, відповідач останній раз здійснював внесення грошових коштів 13.08.2013 року, а позивач в свою чергу звернувся до суду з позовною заявою лише 13.12.2016 року. Оскільки умовами установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з наданої позивачем виписки по картковому рахунку, 16.08.2013 року кредитний ліміт було збільшено до 2600 грн. 19.08.2013 року відбулось зняття готівки в банкоматі в м. Суми, вул. Кооперативна, 1 в розмірі 500 грн., залишок (мінус) 2595 грн.82 коп. Останнє поповнення карткового рахунку відбулося 13.08.2013 року на 270 грн. та 20 грн. Після цього, будь яких операцій, спрямованих на погашення заборгованості відповідачем не вчинялось. Беручи до уваги, що встановлено щомісячний платіж (включаючи плату за використання кредитних коштів) в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн., до 25.09.2013 року відповідачем повинно було бути сплачено щомісячний платіж 182 грн. (2600Х7%), з яких 117 грн. заборгованість за кредитом та 65 грн. відсотки за користування коштами.

Тобто заборгованість по тілу кредиту повинна була погашатись наступним чином:

●до 25.09.2013 року – 182 грн. (117 грн. тіло + 65 грн. проценти)

●до 25.10.2013 року – 173,81 грн. (111,74 грн. тіло + 62,07 грн. проценти)

●до 25.11.2013 року – 165,99 грн. (106,71 грн. тіло +59,28 грн. проценти)

У зв’язку з тим, що вказані платежі не здійснювались і те, що позивач звернувся до суду 13.12.2016 року, строк позовної давності по них минув. Таким чином, сума заборгованості по тілу кредиту станом на момент звернення з позовом до суду повинна становити 2600 – 117 – 111,74 – 106,71 = 2264,55 грн.

Крім того, відповідач послався на те, що позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина), штрафу в сумі 1646,73 грн. (процентна складова). Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне (при цьому пені двічі) застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Крім того, відповідач вважав що договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В той же час позивачем не наданий розрахунок процентів, виходячи з облікової ставки НБУ та позивачем не заявлялася вимога про стягнення таких відсотків, а заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитом на підставі умов договору.

З наведеного вбачається, що доведений позивачем розмір заборгованості відповідача станом на момент звернення до суду, з врахуванням строку позовної давності становить 2600 грн. – 117 грн. – 111,74 грн. – 106,71 грн. = 2264,55 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не повернув суму заборгованості по кредитному договору, позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2264 гривень 55 копійки заборгованості по кредиту. Крім того, підлягають стягнення судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 103 гривні 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 623, 549,550, 1049,1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570 р\р 29092829003111 МФО 305299) 2264 гривень 55 копійки та 103 гривень 20 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

В іншій частині позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідач протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може подати до Сумського районного суду Сумської області заяву про його перегляд. Позивач може оскаржити рішення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя