Постанова № 72665377, 28.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1990/18

Номер справи місцевого суду: 500/2851/16-ц

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Таварткіладзе О.М.

при секретарі Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Стоянов А.А.» у справі за позовом Фермерського господарства «Стоянов А.А.» до Фермерського господарства «Дінекс-Агро», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Грубіян Л.І. 21 вересня 2017 року в м. Ізмаїлі,-

встановила:

В травні 2016 року Голова ФГ «Стоянов А.А.» звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідачів, в якому просив визнати недійсним договору оренди землі від 01.09.2014 року, укладеним між ОСОБА_3 та ФГ «Дінекс-Агро» та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ФГ «Дінекс-Агро», що виникло на підставі договору оренди землі від 01.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Дінекс-Агро» (а. с. 2-7).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 3,6890 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно № 44460487.

04.01.2011 року між ОСОБА_3 та ФГ «Стоянов А.А.» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, за умовами якого позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. На виконання умов договору 04.01.2011 року ОСОБА_3 передав ФГ «Стоянов А.А.» належну йому земельну ділянку за актом приймання-передачі. Зазначав, що позивач належним чином виконує умови договору оренди, сплачує орендну плату та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. Вказаний договір оренди сторонами достроково не розривався, відповідно договір оренди є чинним, строк його дії не сплинув, відповідно до договору, розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, вказаний договір не оспорювався в судовому порядку, а тому до закінчення строку його дії орендодавець ОСОБА_3 не мав права укладати будь-які правочини щодо вищевказаної земельної ділянки, оскільки його права власника обмежені укладеним договором та дії власника земельної ділянки порушують законні права та інтереси позивача, як орендаря земельної ділянки. Земельна ділянка за відповідним актом приймання-передачі ОСОБА_3 позивачем не поверталась.

Разом з тим, 01.09.2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Дінекс-Агро» укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 10 років. Зазначений договір, в подальшому, зареєстрований Реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції. Зазначав, що укладення цього договору супроводжувалось веденням ОСОБА_3 в оману стосовно припинення діяльності ФГ «Стоянов А.А.» через раптову смерть засновника господарства. За змістом оскарженого договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Дінекс-Агро» 01.09.2014 року, сторони досягли домовленості про передачу ФГ «Дінекс-АГРО» тієї самої земельної ділянки, яка за актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 04.01.2011 року вже на той час була передана ФГ «Стоянов А.А.» на виконання умов раніше укладеного договору оренди між ОСОБА_3 та ФГ «Стоянов А.А.». Укладенням договору оренди між відповідачами, ОСОБА_3 в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору і виконання зобов'язань з договору оренди, раніше укладеного між ним та ФГ «Стоянов А.А.», тобто вчинив дії які обмежили право і можливість ФГ «Стоянов А.А.» здійснити державну реєстрацію права оренди на підставі чинного договору оренди та користуватись орендованим майном. Вказана у договорі земельна ділянка фактично передана власником землі ФГ «Стоянов А.А.» та не поверталася і до теперішнього часу.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року у задоволені позову ФГ «Стоянов А.А.» відмовлено (а. с. 150-152).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ФГ «Стоянов А.А.» задовольнити, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 160-161).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Фермерського господарства «Стоянов А.А.» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог Фермерського господарства «Стоянов А.А.».

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 3,69 га на підставі рішення 22 сесії ХХХІІІ скликання Новопокровської сільської ради народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області від 09 жовтня 2001 року № 77, яка розташована на території Новопокровської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії РІ № 458821 від 19.09.2002 року. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 12-13).

04.01.2011 року між Фермерським господарством «Стоянов А.А.» і ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами договору оренди ОСОБА_3 передав Фермерському господарству «Стоянов А.А.» у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а Фермерське господарство «Стоянов А.А.» зобов'язується вносити орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або зерно один раз у рік не пізніше 15 числа наступного за звітним роком місяця. Відповідно до п. 3 договір оренди укладено на 10 років починаючи з часу його державної реєстрації (а. с. 8-10).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Стоянов А.А.» від 04.01.2011 року ОСОБА_3 передав спірну земельну ділянку Фермерському господарству «Стоянов А.А.» (а. с. 11).

01.09.2014 року між Фермерським господарством «Дінекс-Агро» і ОСОБА_3 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, терміном на 10 років. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду ФГ «Дінекс-Агро» від 01.09.2014 року ОСОБА_3 передав спірну земельну ділянку Фермерському господарству «Дінекс-Агро» (а. с. 14-16).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.09.2015 року вбачається, що проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 01.09.2014 року (а. с. 29).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав (ст. ст. 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Так, обов'язковій державній реєстрації підлягали речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, зокрема, право оренди земельної ділянки (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції до 1 січня 2013 року) договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація проводиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у правовому висновку від 13.06.2016 року у справі № 6-643цс16.

Довід апеляційної скарги представника Фермерського господарства «Стоянов А.А.» про те, що договір оренди спірної земельної ділянки,укладений між Фермерським господарством «Стоянов А.А.» і ОСОБА_3 04.01.2011 року, є укладений та набрав чинності після досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами, є неспроможним.

Матеріали справи не містять доказів, що договір оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року в період з січня 2011 року по січень 2013 року проходив державну реєстрацію. Також у період з січня 2013 року по вересень 2014 року право оренди спірної земельної ділянки, у встановленому законом порядку, за фермерським господарством «Стоянов А.А.» також не реєструвалось.

Наявність будь-яких домовленостей між ФГ «Стоянов А.А.» та ОСОБА_3 щодо користування спірною земельною ділянкою, які передували правочину від 01 вересня 2014 року, у даному випадку, не є підставою для висновку про наявність порушених прав ФГ «Стоянов А.А.» на користування спірною земельною ділянкою з 01 вересня 2014 року та правовою підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року.

ФГ «Стоянов А.А.», заявляючи вимоги про визнання недійсним договору з підстав ст. 215 ЦК України, зазначав, що ФГ Дінекс-Агро» і ОСОБА_3 порушили права та охоронювані законом інтереси ФГ «Стоянов А.А.» на користування спірною земельною ділянкою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України і іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що незгода ФГ «Стоянов А.А.» з укладенням 01 вересня 2014 року договору між ФГ «Дінекс-Агро» і ОСОБА_3 з підстав того, що наявний інший договір, а саме договір від 04.01.2011 року про оренду цієї ж земельної ділянки, не є підставою для визнання договору від 01 вересня 2014 року недійсним з підстав ст. 203 ч. 1 ЦК України.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, яка здійснена на підставі договору оренди від 01 вересня 2014 року, укладеного між ФГ«Дінекс-Агро» і ОСОБА_3, є похідною від вимоги про визнання зазначеного договору оренди недійсним, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Інших доводів правового характеру, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга представника Фермерського господарства «Стоянов А.А.» не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Стоянов А.А.» - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 12.03.2018 року.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Калараш А.А.

Таварткіладзе О.М.