Рішення № 72664067, 05.03.2018, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/2031/17

Провадження № 2/493/62/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні, за роботу в надурочний та нічний час,

В С Т А Н О В И В:

У жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, посилаючись на те, що у період з червня 2016 року працювала продавцем в магазині с. Пасицели.

ОСОБА_1 зазначає, що у відповідача працювала з 08:00 год. до 20:00 год. без вихідних та святкових днів.

У зв`язку із тим, що ФОП ОСОБА_2 не виконувала зобов`язання щодо оплати праці та 11.07.2017 року звільнила її з роботи згідно п. 8 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 23 від 18.08.2017 року позивача було поновлено на попередній роботі та 11.11.2017 року звільнено у зв`язку з ліквідацією магазину та скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

ОСОБА_1 зазначає, що робота у святкові, неробочі та вихідні дні оплачується у подвійному розмірі, зокрема за години фактично, відпрацьовані у святковий, неробочий і вихідний день. На бажання працівника, який працював у святковий, неробочий і вихідний день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

У 2016 році позивачем відпрацьовано 56 днів роботи у вихідні дні із розрахунку 40 годин роботи в тиждень, а в місяць 160 годин. Оклад становить 1600 грн. Середньоденний заробіток складає: 1600 : 160 = 10 грн./год.

Отже, відповідач за 2016 рік повинна доплатити кошти у загальній сумі 8960 грн.

У 2017 році позивачем відпрацьовано 55 днів роботи у вихідні дні із розрахунку 40 годин роботи в тиждень, а в місяць 160 годин. Оклад становить 3200 грн. Середньоденний заробіток складає: 3200 : 160 = 20 грн./год.

Отже, відповідач за 2017 рік повинна доплатити кошти у загальній сумі 17600 грн.

Крім того, позивач зазначає, що працювала у святкові та неробочі дні у 2016 році 3 дні, що складає 480 грн., а у 2017 році 8 днів, що складає 2500 грн.

Також позивач посилається, що вона у 2016 році відпрацювала 591 годину. Сума оплати наднормових годин праці: 591 х 2 х 10 = 11820 грн., а у 2017 році відпрацювала 573 години. Сума оплати наднормових годин праці: 573 х 2 х 20 = 22920 грн.

За вищезазначених обставин, позивач вважає, що має бути стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на її користь 64980 грн. за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні та за роботу в надурочний час з 18 червня 2016 року по 11 липня 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити за обставин зазначених у ньому та пояснив, що ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 працювала з 08:00 до 20:00 годин на день, цілодобово, без вихідних та святкових днів. Оплата за таку роботу не проводилась. Також заперечував проти доводів, що відображені у відзиві відповідача. Зокрема, зазначив, що табелі обліку робочого часу та платіжні відомості складено неналежним чином, оскільки відсутні підписи відповідальної особи та печатка. Також підтвердив, що позивач була особисто ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, але в ньому не було ніяких виправлень, змін та дописок.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, зазначаючи, що ОСОБА_1 не працювала понаднормово, а також у вихідні, святкові і неробочі дні у період з 18 червня 2016 року по 11 липня 2017 року, що підтверджується табелями обліку робочого часу та платіжними відомостями. Позивач відповідно до трудового договору № 9 працювала у ФОП ОСОБА_2 продавцем в магазині с. Пасицели. Умовами договору було визначено, що позивачу встановлюється час виконання роботи у розмірі 40 годин на тиждень згідно графіку та вихідні два дні на тиждень. Також правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлено, що магазини, які знаходяться в селах працюють з 08:00 до 18:00 год. з обідньою перервою з 12:00 до 14:00 год. Зазначає, що позивач не надала доказів порушення трудового законодавства чи трудового договору, а тому її вимоги являються необґрунтованими.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з боку позивача в судовому засіданні пояснили, що вони протягом вказаного періоду 2016-2017 років час від часу, в тому числі і у вихідні дні, відвідували магазин підприємця ФОП ОСОБА_2 в с. Пасицели, де продавцем працювала ОСОБА_1 Щодо тривалості роботи магазину свідки вказали, що позивач працювала з 8 год. до 20 год. Свідок ОСОБА_4 стверджував, що як правило магазин працював з 8 год. та до якого часу він точно не знає, але пояснив, що після 17:00 год. позивач була ще на роботі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача та покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 18 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено трудовий договір № 9.

Згідно трудового договору від 18 червня 2016 року ОСОБА_1 зобов’язалась виконувати обов’язки продавця, а ОСОБА_2 – оплачувати цю працю в розмірі 1600 грн. на місяць. Час виконання робіт сторонами встановлено згідно графіка, але не більше 40 годин на тиждень, з наданням двох вихідних днів та щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку було затверджено розпорядок роботи магазину в с. Пасицели з 08:00 год. до 18:00 год., обідня перерва з 12:00 год. до 14:00 год. для підтвердження цього факту в судовому засіданні відповідачем також була надана довідка з Балтської міської ради Одеської області.

11.07.2017 року позивача було звільнено з роботи згідно п. 8 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 23 від 18.08.2017 року позивача було поновлено на попередній роботі та 11.11.2017 року звільнено у зв`язку з ліквідацією магазину та скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 цього Кодексу.

Згідно ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

ОСОБА_1 стверджує, що працюючи на посаді продавця у ФОП ОСОБА_2 у період з 18 червня 2016 року по 11 липня 2017 року працювала понаднормово, у вихідні, святкові та неробочі дні, підтвердженням чому є табелі обліку робочого часу за цей період та платіжні відомості. Зі змісту цих документів видно, що вони не підписані відповідальною посадовою особою.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює доводи позивача щодо виконання нею трудових обов`язків понаднормово, у вихідні, святкові та неробочі дні за період з 18 червня 2016 року по 11 липня 2017 року, так як всупереч ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано суду належних доказів видання розпоряджень (наказів) ФОП ОСОБА_2 про необхідність виконання позивачем трудових обов`язків понаднормово, у вихідні, святкові та неробочі дні та її письмову згоду на це. При цьому суд враховує, що при отриманні позивачем щомісячної заробітної плати за підсумками червня - грудня 2016 року та січня – липня 2017 року, остання не висувала вимог до ФОП ОСОБА_2 щодо оплати праці в подвійному розмірі та виникнення заборгованості із заробітної плати.

Крім того, суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 стосовно тривалості робочої зміни та роботи у вихідні і святкові дні, оскільки вони не працювали разом з позивачкою, відвідували магазин періодично і не взмозі підтвердили конкретну кількість та обсяг понаднормових робіт, в тому числі у вихідні дні та святкові дні.

Суд також критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, так як вони являються близькими родичами позивача, тому їх покази викликають сумнів у їх достовірності.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що покази свідків, які були допитані в суді, не мають значення для вирішення цього трудового спору, та відповідно не є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд не може покласти в основу рішення покази вказаних свідків, оскільки документального підтвердження роботи в понаднормовий час, у вихідні та святкові і неробочі дні позивачем надано не було. Свідки не надали суду конкретних пояснень щодо дат виходів позивача в понаднормовий час, у вихідні та святкові і неробочі дні у спірний період та загальної кількості відпрацьованих годин.

Отже надані відповідачем табелі обліку робочого часу не містять доказів роботи позивача у понаднормовий час, у вихідні та святкові і неробочі дні.

З огляду на вищезазначене, зважаючи на зміст доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог позову, враховуючи, що надані докази спростовані доказами наданими відповідачем, відповідно слід дійти висновку про необґрунтованість вимог позивача у позові.

Оскільки порушення прав позивача діями відповідача відсутнє, то відсутні й підстави для задоволення пред`явленого позивачем позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, так як вказані вимоги є похідними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72, 106, 107 КЗпП України, ст. ст. 12,13, 81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні, за роботу в надурочний та нічний час - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 12.03.2018 року.

СУДДЯ: