Постанова № 72664029, 12.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1522/17-ц 12.03.2018

Провадження №22-ц/784/428/18

Єдиний унікальний номер судової справи № 468/1522/17-ц

Провадження 22-ц/784/428/18

Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

12 березня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Муругова В.В., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай),

установила:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач зазначав, що з 25 липня 1984 року по 1999 рік він працював на посаді обліковця-лаборанта МТФ № 3 в колгоспі «Комуніст», яке у лютому 1994 року було реорганізовано у КСП «Дружба народів», та з 12 серпня 1984 року був його членом.

29 червня 1995 року КСП «Дружба народів» отримало Державний акт на право колективної власності на землю.

У 2015 році йому стало відомо, що протягом часу розпаювання земель колективної власності КСП «Дружба народів», що відбувалось на протязі 1996-1999 років, він як член цього сільськогосподарського підприємства, має право на земельну частку (пай).

З поважних причин він не зміг своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права.

Посилаючись на те, що його помилково не було включено до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,65 умовних кадастрових гектарів на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів».

Також просив про поновлення строку позовної давності.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на безпідставність позову.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив, його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

-2-

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 5 ЗК України від 18 грудня 1990 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місцерозташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно з п.п. 2, 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Отже, право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов'язковим додатком - списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві й була його членом.

Згідно з частиною 1 статті 1, статті 5 Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114 «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, яке є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство, ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу зі складу його членів.

Таким чином, членство у вказаному підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути після проявлення волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

-3-

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Держкомагропрому УРСР від 17 травня 1988 року, наказу Миколаївського агропромислового комітету від 02 червня 1988 року № 132 «Об образовании агрофирми - ордена «Дружби народов» колхоза «Комунист», рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Комуніст» від 04 серпня 1988 року, протокол № 3, утворена агрофірма ордена «Дружби народів» колгоспу «Комуніст». Рішенням загальних зборів членів агрофірми ордена «Дружби народів» колгоспу «Комуніст» від 02 лютого 1994 року, протокол № 1, господарство реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство /КСП/ агрофірми «Дружба народів», яке за рішенням загальних зборів власників майнових та земельних паїв від 28 лютого 2000 року припинило свою діяльність (а.с.8).

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру в Баштанському районі від 08 серпня 2017 року, на території Баштанської міської ради Баштанського району КСП «Дружба народів» 29 червня 1995 року отримало державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, розмір земельної частки (паю) становив 5,65 в умовних кадастрових гектарах (а.с.10).

В списках осіб, які мали право на земельну частку (пай) прізвище ОСОБА_2 відсутнє (а.с.9).

25 липня 1984 року позивача прийнято в члени колгоспу «Комуніст» та призначено на МТФ № 3 на посаду обліковця-лаборанта, а 25 серпня 1989 року його звільнено з колгоспу згідно поданої заяви (а.с.5)

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства та наявних у справі доказів вбачається, що у позивача не виникло права на земельну частку (пай), оскільки він на час отримання КСП «Дружба народів» державного акту на право колективної власності на землю не працював на даному підприємстві.

До того ж, матеріали справи не містять доказів оформлення ним в установленому статутом порядку свого статусу як члена КСП «Дружба народів». Тому доводи ОСОБА_2 про те, що він був членом зазначеного сільськогосподарського підприємства необґрунтовані, оскільки пов'язані з невірним тлумаченням чинного законодавства. А отже, заявлений ОСОБА_2 позов, є недоведеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст складено 12 березня 2018 року