Ухвала суду № 72663947, 03.03.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1536/18

н\п 2-з/490/56/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Чулуп О.С. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління комунального майна Миколаївської міської ради про визнання приватизації недійсною, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідачів в якому просив визнати договір дарування недійсним.

На даний час провадження у справі не відкрито.

02.03.2018 р. року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, заборонивши здійснення будь яких угод, пов»язаних з її відчуженням ( купівля- продаж, міна, дарування тощо) до розгляду справи по суті.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову, повинен відповідати завданню цивільного судочинства – забезпечувати захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проте, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно до п. 4,5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При розгляді справ, судам необхідно враховувати, що змістом заходів забезпечення та метою їх застосування є захист інтересів учасника процесу, а не позбавлення (порушення) прав інших осіб.

При цьому, належним чином обґрунтованих доводів та доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цивільній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат – заявником не надано.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять даних про вчинення відповідачем дій направлених на унеможливлення реального виконання судового рішення.

Керуючись ст. 149-151 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління комунального майна Миколаївської міської ради про визнання приватизації недійсною , шляхом накладення арешту на майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцятии днів з дня отримання копії ухвали до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва.

Суддя