Постанова № 72662703, 06.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 336/5836/16 Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

№ 22-ц/778/1031/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Воробйової І.А.

секретар: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що з 13 грудня 1982 року по 8 березня 1984 року проходив військову службу у демократичній республіці Афганістан, під час якої отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних вогнепальних осколкових поранень, закритої черепно-мозкової травми - контузії головного мозку. Наслідки вказаних ушкоджень зумовили розвиток у позивача численних соматичних захворювань, у зв'язку з якими йому встановлено другу групу інвалідності, набуті ним захворювання за висновком Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 07.04.2016 року кваліфіковані як захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Течія вказаних захворювань, яка характеризується постійним болем голови, нижніх кінцівок, приступами безсоння, спричиняє позивачу глибокі емоційні переживання. Відсутність фізичного комфорту, необхідність витрачати значні зусилля, а також нести майнові видатки з відновлення здоров'я посилюють ці переживання. Постійне відчуття дискомфорту викликає його дратівливість, погіршує відносини в родині, перешкоджає можливості виконувати свої обов'язки по господарству, організовувати свою повноцінну життєдіяльність, а ці обставини також тягнуть за собою моральні страждання.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з Міністерства оборони України на свою користь у відшкодування моральних страждань 100000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 13 грудня 1982 року по 8 березня 1984 року та при виконанні службового обов'язку отримав поранення, які призвели встановлення позивачеві 2 групи інвалідності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт отримання поранення під час проходження військової служби не є доказом протиправних дій, бездіяльності або рішень осіб, відповідальність за які несе держава Україна в особі Міністерства оборони.

Так, спеціальні підстави та порядок відповідальності за заподіяну шкоду встановлені статтею 1173 Цивільного кодексу України, за якою відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, що відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції. Ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законом порядку. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях.

Не заперечуючи наявності моральної шкоди, завданої позивачеві внаслідок встановлення інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач не є особою, відповідальною з завдання шкоди.

Так за ч. 3 «Закону України Про збройні Сили України» Міністерство Оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Отже, обов'язок держави відшкодувати завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі №3-86гс14, який згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для суддів.

Разом з тим, як правильно визначив суд першої інстанції, зазначені правові норми та правова позиція Верховного суду України передбачають відшкодування Міністерством оборони України шкоди, завданої військовослужбовцю неправомірними діями, рішеннями, або бездіяльністю Збройних сил України.

У доводах апеляційної скарги позивач посилається на те, що обов'язок відшкодування передбачений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але разом з тим цей закон також передбачає відшкодування шкоди завданої військовослужбовцю при виконанні обов'язків військової служби в Україні.

Так, зі змісту позову вбачається, що ушкодження здоров'я позивача сталося у 1982-1984 роках, тобто до утворення відповідача, що унеможливлює покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12.03.2018 р.

Головуючий:

Судді: