Рішення № 72662001, 26.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.02.2018

Справа №320/8274/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» лютого 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Редько О.В. при секретарі - Колесніковій О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про визнання договору кредиту неукладеним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про визнання договору кредиту неукладеним.

Даний позов вмотивований тим, що між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» (реорганізоване в ПАТ «Державний ощадний банк України» неодноразово укладалися кредитні договори (зміни, додаткові договори), відповідно до яких ОСОБА_1 отримувала від ВАТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти. За даним договорами, чоловіком позички - ОСОБА_2 було укладено ряд договорів забезпечення (іпотеки), зокрема договір іпотеки № 230/1 від 21.11.2007 р., за яким він поручився за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 21.11.2007 року № 227.

Вказуючи на те, що на даний час, між позивачкою та ПАТ «Державний ощадний банк України» існують правовідносини лише за договором відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 230, ОСОБА_3 вважає, що будь-які інші правовідносини щодо отримання кредиту, відсутні, а інші кредитні договори, які належним чином не виконані та/або не підписані (зокрема договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227 ) є такими, що не укладалися.

Посилаючись на положення ст.ст. 16, 638, 1055 ЦК України, просить визнати договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227 між нею та ПАТ «Державний ощадний банк України» неукладеним (таким що не відбувся).

ПАТ «Державний ощадний банк України» надало відзив, яким просить у задоволенні позову відмовити виходячи з того, що між позивачкою та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 230, у забезпечення якого були укладені іпотечні договори № 230/1 від 21.11.2007 р.; № 230 від 21.11.2007 р.

Вказує, що посилання на основне зобов'язання - договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227, що викладено у зазначеному іпотечному договорі є наслідком помилки та вважає, що зазначена помилка спростовується змістом розділу 4 договору відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 230, у якому містяться посилання на договори забезпечення.

Також, у відзиві зазначається, що відповідно до п.8 Постанови ВСУ України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

У свою чергу, позивачкою надано заперечення на відзив ПАТ «Державний ощадний банк України», у яких вона, посилаючись на положення ст.ст. 1, 3, 4, 7, 18 Закону України «Про іпотеку», вказує, що оскільки договір іпотеки № 230/1 від 21.11.2007 р., був завірений нотаріально та пройшов державну реєстрацію та у ньому чітко визначене зобов'язання, яке він забезпечує - договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227, то відповідно ст. 16 ЦК України, вона має право ставити питання про відсутність правовідносин за таким зобов'язанням.

Відповідач - ОСОБА_2 своїм правом на надання відзиву не скористався.

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися.

Від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає.

Від представника ПАТ «»Державний ощадний банк України» надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність. Проти задоволення вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні цих вимог.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

21.11.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (реорганізоване в ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 230, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язалася їх прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 12,5% (п.1.1 Кредитного договору). Також сторонами були погоджені і інші істотні умови договору.

21.11.2007 р між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір № 230/1.

У договорі сторони прийшли згоди до усіх істотних умов, а також погодили визначення термінів і їх тлумачення.

Так, відповідно до п. 1.1. зазначеного іпотечного договору Іпотекодавець (ОСОБА_1), як майновий поручитель Боржника (ОСОБА_1) з метою належного забезпечення виконання Зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить Іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до розділу іпотечного договору «Терміни та їх тлумачення» сторонами визначено, що Кредитний договір - договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227), укладений між Іпотекодержателем та Боржником, а також усі додаткові договори, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього Договору та можуть бути укладені після його (Договору) укладання.

«Боржник» - ОСОБА_1, яка є стороною (Позичальником) за Кредитним договором.

«Зобов'язання» - Зобов'язання Боржника, що випливає з Кредитного договору, а також зобов'язання, що випливає з цього договору, в тому числі:

- Повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 100 000 доларів США в строки та на умовах, визначених у кредитному договорі;

- Сплатити Іпотекодержателю проценти за користування кредитом в розмірі 12,5 річних на умовах, зазначених у кредитному договорі.

Отже, в зазначеному іпотечному договорі міститься посилання на основне зобов'язання - Договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227, що укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» та визначено деякі його умови.

Разом з цим, стороною відповідачем - ПАТ «Державний ощадний банк України» визнається, що Договір відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227 з ОСОБА_1 взагалі не укладався.

У свою чергу позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження її тез, про те, що між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України» велися переговори, укладалися угоди щодо майбутнього укладання Договору відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227.

Отже, дослідити будь-які правовідносини щодо укладання та виконання Договору відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227 не передбачається можливим.

Щодо посилання позивачкою на положення ст. 16 ЦК України, як на правову підставу позову, слід зазначити таке:

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер та можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Проаналізувавши усі докази у справі та пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків:

Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 за своєю правовою природою не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України, оскільки направлені не на захист особистого немайнового або майнового права та інтересу позивачки, а на встановлення факту, що має юридичне значення.

Разом з цим, з огляду на положення ст. 124 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не може відмовити у вирішенні таких вимог за відсутністю у ст. 16 ЦК відповідного способу судового захисту для таких вимог

Як вбачається з п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наслідками звернення до суду з аналогічними по змісту позовними вимогами є відмова у позові.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору відновлювальної кредитної лінії від 21.11.2007 року № 227, між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 таким що не укладався задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 638, 1055 ЦК України, ст.ст.2, 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодексу суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про визнання договору кредиту неукладеним - відмовити.

В зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання рішення суду підписано без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Редько О.В.