Ухвала суду № 72661974, 19.02.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.02.2018

Справа № 320/2430/17-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Редько О.В., судді – Урупа І.В., присяжних:, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі – Колесніковій Л.В., за участю: прокурора – Фурманенко М.В., обвинуваченого – ОСОБА_4, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5, потерпілої – ОСОБА_6 та представника потерпілої – ОСОБА_7,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі судовий розгляд кримінального провадження № 42014080280000014 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В проваджені Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 05.04.2017 року надійшов затверджений обвинувачений акт від 04 квітня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Під час досудового розслідування до обвинуваченого 04.11.2016 року був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року обвинувальний акт був призначений до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року було призначено судовий розгляд кримінального провадження № 42014080280000014 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України судом присяжних. Склад присяжних сформовано.

В судове засідання з’явилися прокурор Щербина О.О., захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7

В судове засідання доставлений обвинувачений ОСОБА_4

Захисником обвинуваченого заявлено клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими щодо ненадання доступу стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України та клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими щодо протоколу обшуку від 03.11.2016 року у Мелітопольському відділенні № 18 ломбарду «Гроші ТУТ», що в м. Мелітополі по вул. Героїв України 56, оскільки 06.02.2018 стороною обвинувачення в порядку ч. 2 ст. 317 КПК України передала до суду матеріали, що містять відомості, які вона має намір використати як докази у суді. Зокрема, стороною обвинувачення передано матеріали, до яких не було надано доступ стороні захисту в порядку статті 290 КПК України. Так, на досудовому слідстві стороні захисту, в порушення вимог ч. 9 ст. 290 КПК України, не відкриті матеріали кримінального провадження. У реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_4 відсутня вказівка на, власне, відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту та дані про письмове підтвердження факту надання обвинуваченому і його захиснику доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів і порядку, передбаченому ч. 9 ст. 290 КПК України. У п. 105 реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження зазначені дані про надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 та його захисникам. У п. 104 реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження не зазначена особа, якій повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування. Надання доступу до матеріалів досудового розслідування саме захисникам ОСОБА_4 адвокатам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у реєстрі матеріалів досудового розслідування не згадується. Будь-яких документів, що підтверджують надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 та його захисникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9, прокурор суду не надав. Разом з тим, до обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 прокурором не додані матеріали кримінального провадження (кримінальна справа в сенсі ст. 317 КПК України) у підшитому і пронумерованому виді. Також в матеріалах провадження відсутній опис матеріалів досудового розслідування, доступ до яких мав би бути наданий підозрюваному та його захисникам. Таким чином, за відсутності матеріалів кримінального провадження у підшитому і пронумерованому виді з відповідним описом матеріалів (кримінальної справи), неможливо зробити висновок про те, які саме матеріали досудового розслідування були відкриті підозрюваному ОСОБА_4 і захисникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у процесі надання їм доступу до матеріалів кримінального провадження. За таких обставин зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування про надання доступу до цих матеріалів підозрюваному та його захисникам, а так само й відмітка у протоколі про ознайомлення з матеріалами досудового слідства підозрюваним і його захисниками, який, гіпотетично може існувати, але не був наданий суду, не може розцінюватись як письмове підтвердження стороні обвинувачення факту надання їм доступу до матеріалів у порядку, передбаченому ч. 9 ст. 290 КПК України, оскільки підозрюваний та його захисники в жодному документі не зазначили найменування матеріалів досудового розслідування, відкритих їм стороною обвинувачення. Письмового підтвердження стороні обвинувачення факту надання доступу до матеріалів кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 і захисникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із зазначенням найменування матеріалів досудового розслідування, відкритих їм стороною обвинувачення у виді окремого документу, в матеріалах провадження немає. Таким чином, стороною обвинувачення не були відкриті матеріали досудового розслідування, в тому числі й матеріали, передані суду в порядку ст. 317 КПК України, стороні захисту і в такому разі відповідно до вимог ч. 12 ст. 290 КПК України суд першої інстанції не має права допустити відомості, які містяться в цих матеріалах, як докази. Разом з тим, до обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБАЗ прокурором не були додані матеріали кримінального провадження (кримінальна справа в сенсі ст. 317 КПК України) у підшитому і пронумерованому виді.

Також в матеріалах провадження відсутній опис матеріалів досудового розслідування, доступ до яких був наданий підозрюваному та його захиснику 07 червня 2013 року, і такий опис не був наданий прокурором в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Таким чином, за відсутності матеріалів кримінального провадження у підшитому і пронумерованому виді з відповідним описом матеріалів (Кримінальної справи), неможливо зробити висновок про те, які саме матеріали досудового розслідування були відкриті підозрюваному і захиснику у процесі надання їм доступу до матеріалів кримінального провадження.

Також захисник обвинуваченого вказав про незаконність проведеного обшуку від 03.11.2016 року у Мелітопольському відділенні № 18 ломбарду «Гроші ТУТ», що в м. Мелітополі по вул.. Героїв України 56, оскільки Згідно протоколу від 03.11.2016 автоматичного визначення слідчого судді (арк. 19 вказаної справи) слідчого суддю Юлію Валеріївну Ковальову визначено цього ж числа, о 15:51:03. Згідно журналу судового засідання від 03.11.2016 (арк. 20 вказаної справи), судове засідання з розгляду заявленого клопотання проведено цього ж числа, тобто 03.11.2016, в період часу з 15:20 до 16:10, тобто до автоматичного визначення слідчого судді. Враховуючи, що проведення судового засідання без автоматичного визначення слідчого судді, рівно як і проведення судового засідання до автоматичного визначення слідчого судді, у законний спосіб неможливо, матеріали судового провадження 1-кс/320/1760/16 є на думку захисника сфальшованими. Отже, ухвала слідчого судді Ковальової Ю.В., постановлена в цьому провадженні, на думку захисника, також є сфальшованою та незаконною.

Захисник вказує, що цього ж дня, тобто 03.11.2016, згідно судової справи № 320/7143/16-к, провадження 1-кс/320/1762/16, слідчий Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням про проведення обшуку за місцем виявлення трупів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за адресою с. Костянтинівка, Мелітопольського району, Запорізької області, по вул. Поштовій, 207. Згідно протоколу від 03.11.2016 автоматичного визначення слідчого судді (арк. 31 вказаної справи) слідчого суддю Юлію Валеріївну Ковальову визначено цього ж числа, о 15:59:47. Згідно журналу судового засідання від 03.11.2016 (арк. 32 вказаної справи), судове засідання з розгляду заявленого клопотання начебто проведено цього ж числа, тобто 03.11.2016, в період часу з 15:20 до 16:10, тобто до автоматичного визначення слідчого судді.

Враховуючи, що проведення судового засідання без автоматичного визначення слідчого судді, рівно як І проведення судового засідання до автоматичного визначення слідчого судді, у законний спосіб неможливе, матеріали судового провадження 1-кс/320/1762/16 є на думку захисника сфальшованими.

Цього ж дня, тобто 03.11.2016, згідно судової справи № 320/7143/16-к, провадження № 1-кс/320/1763/16, слідчий Мелітопольського ВП ГУЖІ в Запорізькій області ОСОБА_10І, звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4, в м. Мелітополі, Запорізької області, по вул. Первомайська, 31. Згідно протоколу від 03.11.2016 автоматичного визначення слідчого судді (арк. 18 вказаної справи) слідчого суддю Юлію Валеріївну Ковальову визначено цього ж числа, о 16:03:37. Згідно журналу судового засідання від 03.11.2016 (арк. 19 вказаної справи), судове засідання з розгляду заявленого клопотання начебто проведено цього ж числа, тобто 03.11.2016, в період часу з 15:20 до 16:10, тобто до автоматичного визначення слідчого судді.

Враховуючи, що проведення судового засідання без автоматичного визначення слідчого судді, рівно як і проведення судового засідання до автоматичного визначення слідчого судді, у законний спосіб неможливо, матеріали судового провадження № 1-кс/320/1763/16 є на думку захисника сфальшованими.

Цього ж дня, тобто 03.11.2016, згідно судової справи N° 320/7143/16-к, провадження І-кс/320/1764/16, слідчий Мелітопольського ВП ГУШІ в Запорізькій області ОСОБА_10 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням про проведення обшуку за місцем проживання потерпілої ОСОБА_6, в АДРЕСА_1. Згідно протоколу від 03.11.2016 автоматичного визначення слідчого судді (арк. 18 вказаної справи) слідчого суддю Юлію Валеріївну Ковальову визначено цього ж числа, о 16:09:09. Згідно журналу судового засідання від 03.11.2016 (арк. 19 вказаної справи), судове засідання з розгляду заявленого клопотання начебто проведено цього ж числа, тобто 03.11.2016, в період часу з 15:20 до 16:10, тобто до автоматичного визначення слідчого судді.

Враховуючи, що проведення судового засідання без автоматичного визначення слідчого судді, рівно як і проведення судового засідання до автоматичного визначення слідчого судді, у законний спосіб неможливо, матеріали судового провадження 1-кс/320/1764/16 на думку захисника є сфальшованими.

Більш того, журнали судових засідань у провадженнях: 1-кс/320/1760/16; 1-кс/320/1762/16; 1-кс/320/1763/16; 1-кс/320/1764/16 - відповідають одному і тому ж періоду часу, а саме 03.11.2016, з 15:20 до 16:10. Враховуючи, що одночасне проведення судових засідань у 4 судових провадженнях є неможливим, вказані факти також підтверджують, що матеріали зазначених судових проваджень є сфальшованими.

Відповідно, на думку захисника обшук, проведений 03.11.2016 на підставі зазначеної незаконної ухвали слідчого судді, у Мелітопольському відділенні № 18 ломбарду «Гроші ТУТ», що в м. Мелітополі, Запорізької області, по вул. Героїв України, 56, також є незаконним.

В даному випадку адвокат, звертаючись до суду з клопотаннями про визнання недопустимими доказів, посилається на порушення порядку отримання доказів під час досудового слідства, порушення прав обвинуваченого на захист тощо.

Між тим, суд, враховуючи стадію судового розгляду, приходить до висновку про передчасність тверджень про те, що докази, які адвокат просить визнати недопустимими, були зібрані з порушенням процесуального порядку отримання доказів.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Рішенням Конституційного ОСОБА_5 України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року надано офіційне тлумачення положення першого речення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, необхідно розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом. Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 290 КПК України визначено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

Суд зауважує, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадії судового розгляду, хоча вони були відомі стороні обвинувачення від початку досудового розслідування, порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування. Коли стороні обвинувачення відомі всі докази, що і було встановлено в судовому засіданні, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Таким чином, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку статті 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими доказами, що узгоджується з правовим висновком ВСУ від 16.03.2017 у справі № 5-364кс16.

Порядок отримання доказів з процесуальних джерел, яким є показання, речові докази, документи, висновки експертів, інші процесуальні дії, встановлюється вимогами КПК України ( ст.84) і передбачає дотримання певних вимог: належний суб'єкт отримання доказів, законність процесуального джерела доказів, належність процесуального порядку отримання та належність фіксації результатів слідчої дії.

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_5 України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного ОСОБА_5 України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.

На підставі ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського ОСОБА_5 з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського ОСОБА_5 з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського ОСОБА_5 як джерело права. У своєму рішенні по справі № 47287/99 «Перес проти Франції» від 12.04.2004 року ЄСПЛ вказав, що «… дія ст. 6 Конвенції полягає і в тому, щоб серед іншого, зобовязати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи».

Заявлені в клопотанні докази, що їх просить визнати недопустимими захисник можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами. Очевидної недопустимості цих доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв'язку з іншими доказами суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

В своїх скаргах заявник фактично змушує суд надати оцінку конкретним доказам в судовому засіданні, однак, таку оцінку, згідно вимог ст. 89 КПК України суд може надати лише після проведення судового розгляду в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими щодо ненадання доступу стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими щодо протоколу обшуку від 03.11.2016 року у Мелітопольському відділенні № 18 ломбарду «Гроші ТУТ», що в м. Мелітополі по вул.. Героїв України 56 необхідно приєднати до матеріалів кримінального провадження та питання допустимості доказів вирішувати під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 89 КПК України.

Керуючись,ст.ст. 2, 8, 9, 89, 290 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими щодо ненадання доступу стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими щодо протоколу обшуку від 03.11.2016 року у Мелітопольському відділенні № 18 ломбарду «Гроші ТУТ», що в м. Мелітополі по вул.. Героїв України 56 – приєднати до матеріалів кримінального провадження.

Питання допустимості доказів вирішити під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 89 КПК України.

Повний текст ухвали буде виготовлений 23.02.2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Редько

Суддя

Присяжні