Ухвала суду № 72661473, 19.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/206/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.02.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, з участю секретаря судових засідань ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, його законних представників – ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника – адвоката ОСОБА_7, прокурора Гарапко Т.Ф., його представників ОСОБА_8, ОСОБА_9 розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/777/113/2018 за клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу в виді тримання під вартою, в якому прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Закарпатської області ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2018.

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання слідчого – криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя і здоров’я особи СУ ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 «а», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (ОСОБА_12), 8/4, студента коледжу, неодруженого, непрацюючого, не судимого, підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, з одночасним застосуванням запобіжного заходу в виді домашнього арешту на строк до 06.04.2018 з забороною залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду цілодобово, та з зобов’язанням його прибували до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання,здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому що 07.11.2017 приблизно о 23:00 на території дворогосподарства № 87 по вул. Івана Губаля (ОСОБА_12) в м. Хуст на ґрунті тривалої неприязні, під час чергової сварки зі своїм батьком – ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 умисно наніс йому декілька ударів по голові від яких ОСОБА_13 знепритомнів. Далі, з метою позбавити ОСОБА_13 життя, ОСОБА_4, дротом зв’язав йому руки, ноги, шию, прив’язав до ніг пропіленовий мішок з каменем і скинув його у колодязь з водою.

З метою приховання слідів злочину ОСОБА_4 закидав колодязь камінням, засипав гравієм, забетонував, і залишив місце проживання.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 підозрюється в учиненні особливо тяжкого злочину, за який йому загрожує покарання до 15 років позбавлення волі, що його підозра ґрунтується на показаннях свідків, даних слідчого експерименту, огляду місця події, огляду трупа, а також, що він не має міцних соціальних зв’язків, може впливати на свідків – брата і сестру з метою зміни ними показань, за викликами слідчого не прибуває, переховується за межами України. Слідчий вважав, що це свідчить про намір ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню та уникнути кримінальної відповідальності, і тільки тримання його під вартою спроможне запобігти заявленим ризикам.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що слідчий і прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК, ризиків його переховування від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати досудовому розслідуванню в інший спосіб, але не надали достатніх даних про те, чому цим ризикам не може запобігти інший запобіжний захід. Врахував також, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, позитивно характеризується за місцем навчання, має постійне місце проживання, перебуває на обліку у лікаря – невролога, добровільно повернувся в Україну і одразу звернувся до правоохоронного органу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід в виді тримання під вартою. Окрім доводів, наведених у клопотанні, вказує, що ОСОБА_4 після вчинення злочину переховувався три місяці, не має міцних соціальних зв’язків, не вчиться, не працює, власного доходу не має, під час допиту заявив, що винуватим себе не визнає, подана ним заява фактично є викладом його версії подій, а не щирим каяттям, отже існує ризик його впливу на потерпілого, який є дідом підозрюваного, свідків, його повторної втечі. Окрім цього, прокурор вказує, що дата закінчення дії запобіжного заходу – 06.04.2018 перевищує строк досудового розслідування, який закінчується 05.03.2018.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, промову прокурора на підтримання апеляційних вимог, пояснення підозрюваного, його законних представників, які просили залишити ухвалу слідчого судді без змін; за клопотанням прокурора допитав потерпілого ОСОБА_14, провів судові дебати, перевірив матеріали провадження і приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу, тобто щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та наявність ризиків, зазначених у клопотанні, слідчим суддею визнані, його ухвала в цій частині не оспорюється. Проте переконливих доказів, які давали б підстави вважати, що запобігти цим ризикам жоден з інших запобіжних заходів неспроможний, ні слідчому судді ні апеляційному суду не надано і ні в апеляційній скарзі ні в промові прокурора не наведено.

Розглядаючи клопотання про взяття ОСОБА_4 під варту та приймаючи рішення про залишення його без задоволення з застосуванням іншого запобіжного заходу, слідчий суддя додержав вимоги ст.ст. 132, 176 - 179, 183, 194 КПК, дослідив обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо неповнолітнього, дав їм належну оцінку.

З пояснень підозрюваного, його законних представників, захисника в судових засіданнях у суді першої інстанції і під час апеляційного розгляду провадження вбачається, що ОСОБА_4 визнає свою участь і провину в кримінальному правопорушенні, хоча і твердить, що вчинив його через протиправну поведінку потерпілого; тимчасово виїжджав з місця проживання з метою заробляння коштів на оплату правової допомоги при здійсненні захисту від майбутнього обвинувачення, повернувся і сам звернувся до правоохоронного органу; покладених на нього обов’язків не порушує, підтримує зв’язок зі слідчим через матір і бабу, які беруть участь у кримінальному провадженні в якості його законних представників і контролюють його поведінку.

Прокурор у судовому засіданні цих тверджень не спростував, а його доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є переконливими.

Те, що заява ОСОБА_4 до правоохоронного органу не є його щирим каяттям, а тільки викладом його версії обставин кримінального правопорушення і що під час допиту він не визнав себе винним, не є ні підставою для застосування запобіжного заходу ні обставиною, яка враховується при його застосуванні. Що ОСОБА_4 не вчиться, не працює і не має самостійного джерела доходів, не може бути використано для обтяження його процесуального становища, оскільки накладення на неповнолітнього обов’язків вчитися, працювати і мати самостійне джерело доходів законом не передбачено, а досягти цього на власний розсуд ОСОБА_4 можливості не мав у зв’язку з досліджуваними в цьому кримінальному провадженні подіями і цілодобовим домашнім арештом. Довід про те, що підозрюваний не має міцних соціальних зв’язків, які утримували б його за місцем проживання, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли: у нього є матір, баба, які беруть участь у кримінальному провадженні в якості його законних представників, менші брат і сестра, місце навчання – Хустський технічний коледж, де він навчається з 01.09.2016 і позитивно характеризується.

Характер, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4, потреби досудового розслідування, процесуальні можливості цілодобового домашнього арешту, відомості про особу підозрюваного, стан його здоров’я, зазначені в ухвалі слідчого судді, переконують у тому, що ступінь втручання у права і свободи неповнолітнього ОСОБА_4, на якому наполягає прокурор, в даний час не є виправданим.

Те, що строк досудового розслідування даного кримінального провадження закінчується 05.03.2018 Апеляційний суд вважає необхідним врахувати, оскільки застосування запобіжного заходу слідчим суддею поза межами строку досудового розслідування КПК України не передбачено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Закарпатської області ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.02.2018, якою залишено без задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та застосовано запобіжний захід в виді домашнього арешту, залишити без змін, визначивши строк її дії до 05.03.2018.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили негайно і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: