Постанова № 72661294, 05.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/976/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 березня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., КУШТАНА Б.П.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 299/976/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Виноградівського районного суду від 17 серпня 2017 року, головуюча суддя Бак М.Д., -

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» заявою від 23.03.2017, що надійшла до Виноградівського районного суду 06.04.2017, звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи таким.

ПАТ КБ «ПриватБанк» 22.07.2013 за правилами договору приєднання уклало із відповідачем договір, за яким надало кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування коштами 30% річних. Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, банк управі в односторонньому порядку змінювати ліміт кредитування, відсоткову ставку за кредитом, тарифи та інші елементи кредитування, інформація про що розміщується на офіційному сайті банку в мережі Internet на сторінці http://privatbank.ua/terms/pages/70. Позичальник зобов'язаний слідкувати за відповідними змінами в умовах кредитування, отримувати виписку з рахунку щодо здійснених за ним операцій, не допускати овердрафту тощо. Пунктом 1.1.7.12. Умов і Правил передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, а якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, який станом на 31.01.2017 склав 21029,40 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 295,56 грн, за процентами - 15356,81 грн, за пенею та комісією - 3900,00 грн, а також 500,00 грн фіксованої частини штрафу і 977,59 грн процентної складової штрафу.

Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов'язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення всього заборгованого, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 22.07.2013 у розмірі 21029,40 грн із вищеперерахованими її елементами та покласти на нього судові витрати.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 17.08.2017 у позові відмовлено.

Позивач ставить в апеляції питання про скасування рішення суду як незаконного і необґрунтованого та про задоволення позову. Зазначає, зокрема, що відмова в позові через те, що умови договору викладені російською мовою, не ґрунтується на законі. Так, Закон України «Про засади державної мовної політики», яким обґрунтував соє рішення суд, набрав чинності 10.08.2012, тоді як Умови і Правила, що ними визначаються умови кредитного договору, були затверджені 06.03.2010, у зв'язку з чим указаний закон не може мати зворотної сили стосовно мови, якою викладалися умови договору. Не суперечить викладення тексту договору російською й іншим нормам законодавства. Жодних заперечень щодо мови договору відповідач не мав і договір є чинним, а тому повинен належно виконуватися, пред'явлений до стягнення борг не оспорювався позичальником.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_2, яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України (норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 10, 11, 27, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 цього Кодексу в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи).

Встановлено, що 22.07.2013 за правилами публічного договору і договору приєднання позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав із відповідачем ОСОБА_1 договір, за яким надав кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування коштами 30% річних. Цього дня ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (Умови і Правила) (а.с. 6). Текст Анкети-заяви та Умов і Правил був викладений російською, при цьому, матеріали справи не містять доказів щодо будь-яких заперечень, зауважень з боку позичальника стосовно мови договору, щодо нерозуміння його умов, порушення його прав викладенням тексту договору російською тощо. З наявних на час апеляційного розгляду справи документів випливає, що позичальнику ОСОБА_1 була видана кредитна картка № 5168755307776084 із строком дії по травень 2017 року, кредитний ліміт був установлений у сумі 300,00 грн, кредитні кошти позичальником були отримані.

Отже, сторони, якщо йдеться про мову договору, вільно здійснили своє волевиявлення, у належній формі досягли згоди щодо істотних його умов і жодних підстав вважати, що мова кредитного договору вплинула на волевиявлення позичальника (порушила свободу волевиявлення), немає (ст. 202, ст. 203 ч.ч. 1, 3, 4, 5, ст. 205 ч.ч. 1, 2, ст. 207 ч.ч. 1, 2, ст. 208 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 626-628, 633, 634, 638-640, ст. 1055 ч. 1 ЦК України). Правомірність правочину презюмується, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 11-14, 509, 525, 526, 549, 550, 611, 612, 614, 622-625, 1050, 1054 ЦК України, цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов'язаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу включно зі штрафними санкціями з боржника; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позичальник порушив свої зобов'язання і спричинив виникнення боргу, що його станом на 31.01.2017 кредитор визначив у сумі 21029,40 грн, де заборгованість: за кредитом - 295,56 грн, за процентами - 15356,81 грн, за пенею та комісією - 3900,00 грн, а також 500,00 грн фіксованої частини штрафу і 977,59 грн процентної складової штрафу (а.с. 4). Рух коштів підтверджується й іншими, окрім розрахунку боргу, документами (а.с. 82-83).

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач ОСОБА_1 по отримання кореспонденції, що надходила із місцевого суду рекомендованими поштовими відправленнями із повідомленням про вручення, не з'являлася, як не з'являлася й у судові засідання (а.с. 44-46, 48-52, 55, 64, 67-69), на час ухвалення заочного рішення не заперечувала факти укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами, виникнення боргу за договором і виникнення у кредитора права на стягнення боргу та неустойки, встановленим процесуальним порядком не спростовувала розрахунку та розміру боргу, його елементів, пред'явлених до стягнення, не подавала своїх доказів на заперечення відповідних доводів кредитора, не робила ніяких заяв, не висловлювала правової позиції у справі тощо. Не подавалися відповідні докази й на стадії апеляційного провадження в справі, у судові засідання до апеляційного суду відповідач теж не з'являвся, хоча про такі повідомлявся (а.с. 97, 98, 100 та ін.). Отже, позичальник не довів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання, не спростував підстав позову та доводів, якими обґрунтовувалися вимоги про стягнення боргу.

Суд першої інстанції відмовив у позові через його недоведеність, оскільки позивачем не були суду надані докази (документи кредитного договору), складені державною мовою. Відмову в позові з такої підстави не можна визнати обґрунтованою і законною. Суд залишив поза увагою, що відповідач не заперечував факту укладання кредитного договору і взагалі не заперечував позову. Саме чинність наразі кредитного договору і його обов'язковість для сторін є визначальними у конкретному контексті обставинами, що мають значення в справі. Понад те, суд не дотримався принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу і за відсутності обов'язкових для відмови в позові підстав обґрунтував відповідне рішення підставами, доводів щодо яких відповідач не наводив, про порушення своїх прав питання не ставив, і які за встановлених обставин не можуть слугувати належними і достатніми для відмови в позові.

За таких обставин, позов слід визнати доведеним, правова позиція кредитора боржником установленим порядком не спростована, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові із наведених у рішенні підстав не відповідає вимога ст.ст. 212-215 і ст.ст. 89, 263-265 відповідних редакцій ЦПК України. Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 3, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити відповідно до заявлених вимог.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити, заочне рішення Виноградівського районного суду від 17 серпня 2017 року скасувати, позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити, стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, борг за кредитним договором від 22.07.2013 б/н у сумі 21029,40 грн (двадцять одна тисяча двадцять дев'ять гривень 40 коп.), з яких 295,00 грн - заборгованість за кредитом, 15356,81 грн - заборгованість за процентами, 3900,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - фіксована частина штрафу, 977,59 грн - процента складова штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3360,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 12 березня 2018 року.

Судді