Постанова № 72660542, 06.03.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1052/18

провадження № 3/243/553/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Мірошниченко Л.Є., за участю секретаря судового засідання Мирошниченко А.О., за участю прокурора – Борисова А.А., розглянувши в залі суду №7 справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, відносно

ОСОБА_1, 24.04.1973року народження, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, не працює, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

за ст.ст. 172-6 ч.1, 172-7 ч.1, 172-7 ч.2 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

08.02.2018 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшли протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 172-6 ч.1, ст. 172-7 ч.1 та ст. 172-7 ч.2 КУпАП.

Постановою судді Слов’янського міськрайонного суду від 19.02.2018 року зазначені протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 172-6 ч.1, ст. 172-7 ч.1 та ст. 172-7 ч.2 КУпАП – об’єднані в одне провадження.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено поняття реального конфлікту інтересів, як суперечність між приватним інтересом особи та його (її) службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

16.11.2016 ОСОБА_1, будучи головою Слов’янської райдержадміністрації, прийняв рішення «Про надання матеріальної допомоги» собі для вирішення соціально – побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

При цьому, ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», будучи державним службовцем, згідно п.п. «в» ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, 16.11.2016 період часу з 8-00 до 17-00 (точний час не встановлений), перебуваючи в кабінеті, розташованому в будівлі за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Васильєвська, буд., 45 не повідомив у встановленому законом випадку та порядку безпосереднього керівника, голову обласної державної адміністрації обласної військово - цивільної адміністрації ОСОБА_2 та НАЗК про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань собі розпорядженням № 498 від 16.11.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч.1 ст.3 цього Закону, притягаються, утому числі, до адміністративної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи державним службовцем – головою Слов’янської райдержадміністрації Донецької області, згідно п.п. «в» ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктом, відповідальним за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, усвідомлюючи про наявну суперечність між його приватними інтересами та обов’язками голови Слов’янської райдержадміністрації не повідомив у встановленому законом випадку та порядку безпосереднього керівника, а саме голову обласної державної адміністрації обласної військово - цивільної адміністрації ОСОБА_2, НАЗК, або уповноважену особу з питань запобігання та протидії корупції про наявність у нього реального конфлікту інтересів.

Згідно довідки Слов’янської райдержадміністрації № 01- 01 23 - 66 від 18.01.2018 від гр. ОСОБА_1, який на той час працював на посаді голови Слов’янської райдержадміністрації, на адресу керівництва інформації щодо виникнення конфлікту інтересів останнім не надавалось.

На підставі розпорядження № 498 від 16.11.2016 у 2016 році голові Слов’янської райдержадміністрації ОСОБА_1 нарахована матеріальна допомога у сумі 9673,45 гривень, з якої податок на військові збір склав 1886, 32 грн.

Вказаними діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч.1ст.172-7КУпАП.

Також, відповідно до розпорядження Президента України від 18.07.2015 № 634/215 рп Власова О.Б. було призначено на посаду голови Слов’янської райдержадміністрації Донецької області і відповідно до пункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 ЗУ « Про запобігання корупції», він є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено поняття реального конфлікту інтересів, як суперечність між приватним інтересом особи та його (її) службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

16.11.2016 року ОСОБА_1, будучи головою Слов’янської райдержадміністрації, прийняв рішення «Про надання матеріальної допомоги» собі для вирішення соціально – побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

При цьому, ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», будучи головою районної державної адміністрації м. Слов’янськ Донецької області, згідно п.п. «в» ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, 16.11.2016 період часу з 8-00 до 17-00 (точний час не встановлений), перебуваючи в кабінеті, розташованому в будівлі за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Василівська, буд., 45 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів – власноручно підписав, розпорядження № 498 від 16.11.2016 року «Про надання матеріальної допомоги» собі для вирішення соціально – побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч.1 ст. 3 цього Закону, притягаються, утому числі, до адміністративної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи державним службовцем – головою Слов’янської райдержадміністрації, згідно п.п .«в» ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктом, відповідальним за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, усвідомлюючи про наявну суперечність між його приватними інтересами та обов’язками голови Слов’янської райдержадміністрації Донецької області, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно довідки Слов’янської райдержадміністрації Донецької області № 01-01 23 - 66 від 18.01.2018 від гр. ОСОБА_1, який в той час працював на посаді голови Слов’янської райдержадміністрації Донецької області, на адресу керівництва інформації щодо виникнення конфлікту інтересів від останнього не надходило.

На підставі розпорядження № 498 від 16.11.2016 у 2016 році голові Слов’янської райдержадміністрації ОСОБА_1 нарахована матеріальна допомога у сумі 9673,45 гривень, з якої податок на військові збір склав 1886, 32 грн.

Вказаними діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч.2ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання про визнання винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 172-7 ч.1, ч.2 КУпАП, суддя виходить з наступного.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав, зазначив, що на момент листопада 2016 року у нього не було заступників та він не знав на кого покласти обов’язки підписання розпорядження про надання собі матеріальної допомоги, тому він сам підписав дане розпорядження, нарахування матеріальної допомоги здійснюється з фонду заробітної плати. Як йому пояснювали представники правоохоронних органів, він повинен був повідомити ОСОБА_2, однак, ОСОБА_2 не має права втручатись в роботу райдержадміністрації, тому що райдержадміністрація є самостійною юридичною особою. ОСОБА_2 мав право скасувати його розпорядження, однак, цього зроблено не було. Також додав, що ОСОБА_2 перед підписанням розпорядження про конфлікт інтересів не повідомляв. Крім того пояснив, що декларацію про доходи у 2016 році він не подавав, оскільки на теперішній час в судовому порядку оскаржується його звільнення, тому він вважає не доцільним подавати декларацію до остаточного вирішення цього питання.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що працює начальником відділу діловодства та контролю Слов»янської райдержадміністрації, повідомила, що особисто вона не пам’ятає змісту розпорядження №498 від 16.11.2016 року, хоча зазначила, що таке розпорядження було.

Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні, зазначив, що у 2016 році, він був призначений відповідальною особою у відділ контролю про запобігання корупції, до його обов’язків входив контроль архіву райдержадміністрації, облік, картотека, дотримання діловодства, свідок повідомив, що йому на час роботи не було відомо про розпорядження №498 від 16.11.2016 року, ОСОБА_1 не звертався до нього з заявою, щодо реєстрації розпорядження, журнал реєстрації заяв про конфлікт інтересів не заводився, додав, що ОСОБА_1 не міг самостійно підписувати зазначене розпорядження, оскільки воно узгоджується з головою облдержадміністрації.

Свідок ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні, пояснила, що працює начальником юридичного відділу Слов’янської райдержадміністрації, зазначила, що розпорядження № 498 від 16.11.2016 року про виплату матеріальної допомоги голові Слов’янської райдержадміністрації ОСОБА_1 було підготовлено та відповідало діючому законодавству, до функції юридичного відділу не входить перевірка розпоряджень на відповідність до закону. Відповідність розпорядження Закону України “Про протидію та запобігання корупції” перевіряє відповідна особа Слов»янської райдержадміністрації, на той час це був ОСОБА_4, який, на той час, працював начальником відділу з питань цивільного захисту Слов»янської райдержадміністрації. Додала, що їй не відомо, чи повідомляв ОСОБА_1 компетентну особу про конфлікт інтересів, а також, чи створювалися будь-які комісії. щодо врегулювання питань запобігання корупції.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Частинами 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП, передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Терміни "реальний конфлікт інтересів" та "потенційний конфлікт інтересів" визначені Законом України "Про запобігання корупції". Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно ст.12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції" . Інші обмеження, пов'язані із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".

Як вбачається зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Здійснення контролю за дотриманням вимог частини першої цієї статті, надання зазначеним у ній особам консультацій та роз'яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.

Згідно вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання корупції", реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Склад правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбачає наявність чотирьох взаємозумовлених і взаємопов'язаних елементів: об'єкта та об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.

За змістом ст.172-7 КУпАП, особистий інтерес - це користь, вигода яка стосується /або цікавить/ особу, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких родичів.

Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, передбачає відповідальність за не повідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та полягає у бездіяльності особи, яка знала про наявність у неї реального конфлікту інтересів, що можуть вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, тому повинна була повідомити у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Об’єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, в даному випадку прийняття та підписання ОСОБА_1 розпорядження №498 від 16.11.2016 року про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань голові райдержадміністрації ОСОБА_1.

Суб'єктивна сторона даного правопорушення передбачає діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 даного Закону.

Відповідно до абз. 2 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Таким чином, в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, згідно ст.ст. 12, 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на нього поширюються вимоги про обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, зобов'язання дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, в тому числі встановленими Законом України «Про запобігання корупції».

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що , в порушення вимог ч.1 ст. 28, ст. 35 Закону України "Про запобігання корупції", ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», при вирішені питання про надання йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб 16.11.2016 року видав розпорядження № 498 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань голові райдержадміністрації ОСОБА_1, не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявний реальний конфлікт інтересів голову Обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_2, тобто скоїв діяння, пов'язані з корупцією, адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність реального конфлікту, так як він видав розпорядження про надання матеріальної допомоги, не можуть бути прийняті до уваги з тих підстав, що бюджетом передбачено надання премій, інших видів заохочень або винагород, матеріальної допомоги, тоді як матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб не є обов’язковою виплатою, це право працівника отримати таку допомогу шляхом написання відповідної заяви, саме розпорядження голови Слов’янської райдержадміністрації ОСОБА_1 № 498 від 16.11.2016 року стало підставою для нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1, а не рішення про затвердження бюджету або рішення про визначення порядку преміювання та надання матеріальної допомоги в 2016 році, тобто ОСОБА_1 мав особистий інтерес не повідомивши про наявний реальний конфлікт інтересів.

На підставі викладеного, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Крім того провина ОСОБА_1 у скоєні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-7, ч.2 172-7 КУпАП доведена матеріалами справи, а саме:

➢Протоколом про адміністративне правопорушення №91, передбачене ч.1 ст. 172-7 КУпАП від 07.02.2018 року відносно ОСОБА_1;

➢Протоколом про адміністративне правопорушення №92, передбачене ч.2 ст. 172-7 КУпАП від 07.02.2018 року відносно ОСОБА_1;

➢Розпорядженням Президента України №634/2015-рп про призначення ОСОБА_1 головою Слов’янської державної адміністрації Донецької області;

➢Наказом Голови Обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_2 від 20.07.2015 року №191рк стосовно ОСОБА_1;

➢Присягою державного службовця, підписаною ОСОБА_1 від 20.07.2015 року;

➢Розпорядженням Голови Обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації ОСОБА_2 “Про розподіл обов’язків між керівними працівниками райдержадміністрації” №95 від 25.03.2016 року та зазначеним розподілом;

➢Попередження про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, дотримання вимог фінансового контролю, підписане ОСОБА_1 від 20.07.2015 року;

➢Розпорядження голови Слов’янської районної державної адміністрації ОСОБА_1 №498 від 16.11.2016 року про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань голові райдержадміністрації ОСОБА_1, за підписом останнього;

➢Бухгалтерською довідкою головного спеціалісту фінансово-господарської діяльності про нарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги;

➢Довідкою Слов’янської райдержадміністрації Донецької області № 01-01 23 - 66 від 18.01.2018, з якої вбачається, що від гр. ОСОБА_1, який в той час працював на посаді голови Слов’янської райдержадміністрації Донецької області, на адресу керівництва інформації щодо виникнення конфлікту інтересів від останнього не надходило.

➢Розпорядженням Президента України №288/2016-рп про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Слов’янської державної адміністрації Донецької області;

➢Поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 від 11.01.2018 року та ОСОБА_6

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколах про адміністративне правопорушення, поясненнями самого правопорушника, свідків допитаних у судовому засіданні та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей враховуючи характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_1, який одружений, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вперше вчинив адміністративне правопорушення, ступінь вини, майнового стану, відсутність по справі обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, згідно розпорядження Президента України № 634/2015-рп від 18.07.2015 та розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 191рк від 20.07.2015 «Про кадри» ОСОБА_1 було призначено на посаду голови Слов’янської районної державної адміністрації.

Відповідно до п.п.«в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції»,ОСОБА_1 є суб’єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, як посадову особу місцевого самоврядування, та є відповідальною за вчинення корупційних правопорушень.

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п.2 Розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб’єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". Зазначені декларації підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Крім цього, зазначена у пункті 1, 2 цього ж рішення декларація (повідомлення) подається згідно із Законом шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

На підставі розпорядження Президента України № 288/2016-рп від 09.12.2016 та розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 270 рк від 12.12.2016 «Про кадри» ОСОБА_1було звільнено з вищевказаної посади.

Відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі декларацій – офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua\search),голова Слов’янської районної державної адміністрації ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями без поважних причин, а саме: 31.03.2017 о 09 год. 49 хв.

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються, у тому числі, до адміністративної відповідальності.

Таким чином, голова Слов’янської районної державної адміністрації ОСОБА_1 був ознайомлений з вимогами Законів України «Про запобігання корупції», знаходився на території України, не перебував на лікарняному або у відпустці, тобто мав фізичну можливість своєчасно, як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до 12.12.2016 року за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, але у зв’язку з особистої зухвалості, безвідповідальності та без поважних причин, ним не було подано декларацію у встановлений термін до 21.12.2016, що є вчиненням правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Вирішуючи питання про визнання винуватості ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, суддя виходить з наступного.

Так, відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 року, із змінами та доповненнями, правопорушення, пов’язане з корупцією-діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно п.п.б ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 року, із змінами та доповненнями, суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону є: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені упункті 1, підпунктах "а"і"в"пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно п.п.1 п.1 ч.1 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 11.08.2016 року законом передбачено чотири типи декларацій суб’єкта декларування:

1) щорічна декларація, яка подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;

2) декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким 2 суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

3) декларація суб’єкта декларування, який припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;

4) декларація суб’єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, що подається до призначення або обрання особи на посаду. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади (участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_1 він взагалі не подавав декларацію суб’єкта декларування, який припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки на теперішній час в судовому порядку оскаржується його звільнення, тому він вважає не доцільним подавати декларацію до остаточного вирішення цього питання.

Зазначене в судовому засіданні підтвердив і прокурор.

Крім того зазначені обставини підтверджуються роздруківкою результатів пошуку з Єдиного державного реєстру декларацій.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та справа про адміністративне правопорушення в зазначеній частині підлягає закриттю.

Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 352 грн.40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33-36,40-1,172-6 ч.1,172-7 ч.1,ч.2, 247 п.1, 283, 284 КУпАП -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КпАП України та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Закрити справу про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1, 24.04.1973року народження, в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1, 24.04.1973року народження, судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5 м. Київ, 01601), отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ -37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача – 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Слов’янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_7