Постанова № 72660078, 06.03.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа: № 225/6682/17

Провадження № 2-а/225/33/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мигалевича В.В.

за участю:

секретаря судового засідання -Голубової О.О. ,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Рижко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області про зобов'язання до вчинення певних дій ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про зобов'язання до вчинення певних дій, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 серпня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до норм ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На час звернення із заявою позивач мав необхідний для призначення пенсії стаж роботи, однак після розгляду поданих документів позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, визначеної нормами ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з тим, що до його страхового стажу не було зараховано стаж за період роботи у «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» з 15 серпня 1995 року по 30 вересня 2001 року у зв'язку з тим, що заявник при зверненні за оформленням пенсії надав довідку про пільговий стаж, яка видана більш ранньою датою.

Позивач вважає що такі дії відповідача є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на законі і порушують його права, оскільки жоден нормативний документ не визначає строків давності такої довідки, крім цього в його трудовій книжці наявні всі необхідні записи про періоди роботи у «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні», які виконані роботодавцем у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і не містять неточних або неправильних записів чи будь-яких виправлень, тож дані записи є наявною підставою для обчислення необхідного стажу роботи та нарахування пенсії.

Крім того, позивач також зазначає, що рішенням № 604 про відмову у призначенні пенсії від 21.08.2017 року, відповідачем з невідомих причин не зараховано до пільгового стажу позивача період проходження строкової військової служби, що не узгоджується з ч.1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , яким визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду. Записами в трудовій книжці позивача підтверджується , що 14 червня 1991 року він був звільнений з роботи гірничого робітника очисного вибою 5 розряду підземного з повним робочим днем на підземній роботі в зв'язку з призовом до лав Радянської Армії, службу в якій він проходив в період з 16.06.1991 року по 14.12.1992 року. Отже, позивач вважає, що у відповідача не існувало законних підстав для не зарахування до пільгового трудового стажу часу проходження строкової військової служби.

В позові ставиться питання про визнання дій управління ПФУ в м. Дзержинську стосовно відмови у призначені пенсії ОСОБА_3, неправомірними, скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області № 604 про відмову у призначенні пенсії від 21 серпня 2017 року, та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу позивача період роботи з 15 серпня 1995 року по 30 вересня 2001 року у «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» та час проходження строкової військової служби з 13.06.1991 року по 14.12.1992 року і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення позивача до Управління ПФУ із відповідною заявою. Також ставиться питання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 суми сплаченого судового збору.

У судовому засіданні уповноважений представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 04.11.2017 НМІ 300585 року зареєстрованої в реєстрі за № 2 -2022, повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представником відповідача надано до суду письмові заперечення в яких зазначено, що 10.08.2017 року ОСОБА_3 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області із заявою № 1591 про призначеної пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 604 від 21 серпня 2017 року управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

А саме управлінням під час розрахунку стажу для пенсії з віком не враховано до пільгового стажу за Списком №1:

період роботи на Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 15.08.1995 року по 30.09.2001 рік на посаді респіраторника у зв'язку з відсутністю можливості здійснення перевірки первинних документів та підтвердження достовірності наданих довідок про пільговий стаж роботи, які видано у листопаді 2014 року та відсутності даних про сплату заробітної плати згідно даних персоніфікованого обліку.

У зв'язку з тим, що заявник звернувся за призначенням пенсії у серпні 2017 року та надав довідку, яка виписана більш ранньою датою, а саме у листопаді 2014 року, наданий документ підлягає розгляду та перевірці з урахуванням пункту 3 статті 44 Закону №1058, статті 101 Закону №1788 та п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 - у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників за встановленою формою.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, найменування, номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно пункту 3 статті 44 Закону №1058, статті 101 Закону №1788 та п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Законодавство передбачає можливість підтверджувати пільговий стаж винятково первинними документами за час виконання роботи особи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинними документами у даному випадку є накази (про прийняття, переведення, додаткові відпустки), особова картка за формою Т-2, наявність документального підтвердження доплат за шкідливі умови праці, розрахунково - платіжні відомості по заробітній платі, посадові інструкції, договори на виконання та акти виконаних робіт, табеля обліку часу по факту в шкідливих умовах праці.

Згідно листа від 30.05.2017 року № 02-1/284 Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей», наказу Міненерговугілля від 25.11.2014 року № 841 «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій і Луганській областях» 03.12.2014 року Перший ВГРЗ здійснив реєстрацію нового місцезнаходження за адресою: Донецька область, місто Дзержинськ, вул. Кірова, буд. 25а.

Однак фактичного переміщення загоном не здійснено (не перемістився особовий склад, не перевезено обладнання, документація: особові архівні картки Т-2, накази по загону, особові рахунки по заробітній платі, ЄТКД тощо).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Управлінням не зараховано до пільгового стажу період роботи на Першому ВГРЗ з 01.07.2000 року по 30.09.2001 рік у зв'язку з відсутністю даних про нарахування заробітної плати підприємством в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058 від 09.07.2003 року страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно Бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (даними персоніфікованого обліку) інформація, як про застраховану особу щодо ОСОБА_3 за період з 01.07.2000 року по 30.09.2001 рік відсутня.

Підприємства й організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06.12.2016 року № 21-1660а16 зазначає, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці.

Отже, у зв'язку з відсутністю можливості здійснення перевірки первинних документів та підтвердження достовірності наданих довідок про пільговий стаж роботи, які видано у листопаді 2014 року та відсутності даних про сплату заробітної плати згідно даних персоніфікованого обліку, управлінням прийнято рішення не зараховувати спірний період роботи на Першому ВГРЗ до пільгового стажу роботи.

Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 29 років 06 місяців 04 дні, з яких стаж на підземних роботах складає - 18 років 02 місяці 16 днів з урахуванням військової служби, замість 25 років, що вимагає чинне законодавство, а саме частина 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 604 від 21 серпня 2017 року яким відмовлено ОСОБА_3 у здійсненні призначення пенсії на пільгових умовах, яка призначається відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу роботи є правомірним та обґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити відповідачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області - Рижко О.С позовні вимоги не визнала, надала пояснення, які відповідають змісту письмових заперечень проти позову. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши доводи позову та заперечення проти нього, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, з'ясувавши всі обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача, він з 16 червня 1991 року по 14 грудня 1992 року проходив строкову військову службу , а в спірний період часу з 15.08.1995 року по 30 вересня 2001 року працював у «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» на посаді респіраторника (а.с. 8-10).

В матеріалах справи наявна довідка № 2/90 від 28.11.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу на зазначеному підприємстві в період з 15.08.1995 року по 30 вересня 2001 року для призначення пенсії (а. с. 40).

10 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 37).

Пенсійний орган рішенням № 604 від 21 серпня 2017 року в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_3 відмовив, мотивуючи відмову тим, що страховий стаж позивача, який документально підтверджений складає 29 років 06 місяців 04 дні, з яких пільговий стаж по списку № 1 складає 18 років 02 місяці 16 днів (а.с. 12-13).

При цьому рішення № 604 від 21 серпня 2017 року не містить жодних відомостей про не зарахування ОСОБА_3 до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 16 червня 1991 року по 14 грудня 1992 року. Тож, зазначена позивачем у позові обставина, щодо не зарахування відповідачем при обчисленні пільгового стажу періоду проходження позивачем строкової військової служби з 16 червня 1991 року по 14 грудня 1992 року, не знайшла свого підтвердження.

Управлінням під час розрахунку стажу для пенсії за віком не враховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 15.08.1995 року по 30.09.2001 року в «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» у зв'язку з тим, що надана ним довідка на підтвердження трудового стажу у вказаний період часу, видана більш ранньою датою, а перевірку інформації, яка наявна у вказаній довідці здійснити неможливо у зв'язку із знаходженням первинних документів на непідконтрольній українській владі території.

Між сторонами по справі виник спір стосовно протиправності дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду його роботи в «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» з 15.08.1995 року по 30.09.2001 року, періоду проходження позивачем строкової військової служби з 16 червня 1991 року по 14 грудня 1992 року, а також неправомірності відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №1.

Відповідно до ст. 22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки (пункти 1, 6 статті 92 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

У зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Згідно з п. п.1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-У1, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637.

Відповідно до п. 20 цього ж Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 цього Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 року № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Враховуючи, що в трудовій книжці позивача містяться записи про роботу повний робочий день у «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» на посаді респіраторника з 15.08.1995 року по 30 вересня 2001 року, дані записи засвідчені відповідною печаткою підприємства і дефектів його вчинення не має. Отже, в даному випадку суд зазначає, що факт роботи позивача у період з 15.08.1995 року по 30 вересня 2001 року підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства та в період, коли на території їх розміщення діяли органи державної влади, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить.

Разом з цим, робота позивача повний робочий день у «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» на посаді респіраторника з 15.08.1995 року по 30 вересня 2001 року підтверджується довідкою, яка в сукупності з іншими доказами по справі (записами в трудовій книжці), підтверджує доводи позивача про неправомірність рішення пенсійного органу, яким відмовлено зарахувати цей період в страховий і пільговий стаж позивача.

Дана довідка видана на підставі первинних документів, які зберігаються на підприємстві, що знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Пенсійний орган не прийняв до уваги вказану довідку, посилаючись на відсутність можливості здійснення перевірки первинних документів та підтвердження достовірності інформації яка міститься в наданій довідці про пільговий стаж роботи, оскільки підприємство, яке видало вказану довідку, на даний момент розташоване на території, яка не підконтрольна українській владі.

З огляду на це суд зазначає наступне.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Відносно посилання відповідача на неможливість проведення перевірки підприємства, яким видано зазначені довідки, суд зазначає, що положенням ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії.

Інші доводи відповідача, які наведені у заперечені на позовну заяву судом також не приймаються до уваги, оскільки на переконання суду, Порядок, затверджений постановою КМУ № 637 від 12.08.1993, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків ).

У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч. 2 ст.2 КАС України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд доходить до висновку, що робота позивача на підприємстві в оскаржуваний період підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відповідач своїм рішенням порушив права позивача на пенсійне забезпечення та достатній рівень життя, що гарантовані Конституцією України, а тому оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 суд вважає протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Відносно позовної вимоги - зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_3 період роботи у «Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні» на посаді респіраторника з 15.08.1995 року по 30 вересня 2001 року та час проходження строкової військової служби з 16 червня 1991 року по 14 грудня 1992 року і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення ним з відповідною заявою, суд зазначає наступне:

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо призначення пенсії.

Отже, суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо призначення пенсії та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 і скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_3; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області розглянути повторно заяву ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, у підсумку суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням тих обставини, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 640 грн., позовні вимоги задоволено частково, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області витрати по сплаті судового збору у сумі 320 (триста двадцять) гривень.

Керуючись ст.ст. 2,5, 19-21, 77,159-164, 242, 244, 245, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, Законуом України «Про пенсійне забезпечення» суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області про зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області (85200, м.Торецьк, вул. Дружби,26, ЄДРПОУ 21970814) щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області № 604 від 21 серпня 2017 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області розглянути повторно заяву ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (85200, м.Торецьк, вул. Дружби,26, ЄДРПОУ 21970814) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)витрати по сплаті судового збору у сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15. 5 ч. 1 Розділу VІІ (Перехідні положення) КАС України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12 березня 2018 року.

Суддя: