Рішення № 72657576, 27.02.2018, Оболонський районний суд міста Києва

27.02.2018 Справа № 756/2237/15-ц

Справа ун. № 756/2237/15-ц

пр.№2/756/29/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи вимоги тим, що 27 травня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу та зареєстрований в реєстрі № 892, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 1 442 550,00гривень, що еквівалентно 177 000,00 доларів США у борг строком до 25.11.2013 року. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у м. Києві за місцем проживання позикодавця щомісячними платежами згідно графіку розрахунку іноземної валюти( долари США) з оплатою цієї суми в гривнях за курсом КБ « Дельта банк» на день сплати чергових платежів готівкою або на розрахунковий рахунок позикодавця. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та станом на 27.02.2018 року грошові кошти не повернув. Відповідно до п.9 договору позики вказано, що це договір було укладено позичальником за згодою своєї дружини ОСОБА_3, що підтверджується заявою, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.05.2013р., за реєстровим № 891.

У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідач має заборгованість 2 879 612,29гривень яка складається з: суми основного боргу в розмірі 177 000,00 доларів США, що еквівалентно 2 297 460,00грн., суму штрафу в розмірі 113 200,00грн., 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 54 377,36грн., інфляційній витрати в розмірі 414 574,93грн.

До судового засідання представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, оскільки позов пітримує та просить суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавалось.Окрім того представником відповідача неодноразово надавалися апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження, які були залишені без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 травня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу та зареєстрований в реєстрі № 892, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 1 442 550,00гривень, що еквівалентно 177 000,00 доларів США у борг строком до 25.11.2013 року.

Відповідно до п.9 договору позики вказано, що це договір було укладено позичальником за згодою своєї дружини ОСОБА_3, що підтверджується заявою, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.05.2013р., за реєстровим № 891.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та станом на 27.02.2018 року грошові кошти не повернув.

У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідач має заборгованість 2 879 612,29гривень яка складається з: суми основного боргу в розмірі 177 000,00 доларів США, що еквівалентно 2 297 460,00грн., суму штрафу в розмірі 113 200,00грн., 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 54 377,36грн., інфляційній витрати в розмірі 414 574,93грн.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Аналізуючи укладений між сторонами договір позики, який оформлено у вигляді договору позики від 27.05.2013року, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором, вбачається, що при оформлені договору відповідач погодився з його умовами, факт передачі грошових коштів здійснено під час оформлення договору.

Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання .

Наслідки порушення договору позичальником визначено ст. 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 цієї статті передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 554, 610,611, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 258,259,263,265 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2. ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2)на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3)заборгованість в розмірі 2 879 612,29 гривень яка складається з: суми основного боргу в розмірі 177 000,00 доларів США, що еквівалентно 2 297 460,00грн., суму штрафу в розмірі 113 200,00грн., 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 54 377,36грн., інфляційній витрати в розмірі 414 574,93грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 4 405,00гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в розмірі 4 405,00гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя О.М. Луценко