Рішення № 72656787, 05.03.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1154/17

2-а/703/9/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської областіОпалинська О.П., розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в м. Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, в якому просить визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо перерахунку йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, який встановлено ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради здійснити перерахунок, нарахування та виплату йому щомісячну разову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, сума доплати становить 4730 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він являється учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551 - ХІІ, він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги. 13 квітня 2016 року на його картковий рахунок до 5 травня була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги у розмірі 920 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02 березня 2016 року №141. 26 лютого 2017 року від побратимів - натовців він дізнався, що відповідно до ст. 12 Закону №3551 - ХІІ йому, як учаснику бойових дій, повинна виплачуватися допомога за 2016 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка становить 5650 гривень. Листом від 28 лютого 2017 року він письмово звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради з проханням пояснити причину недоплати допомоги у сумі 4730 гривень. У письмовій відповіді йому пояснили, що відповідно до п.26 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України встановлено, що норми ст. Закону №3551 - ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право встановлювати розміри виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року надано Кабінету Міністрів України. У 2016 році йому виплачено допомогу у розмірі 920 гривень, який визначено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02 березня 2016 року №141. Однак він не погоджується з вказаним рішенням та вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною, а відтак такого слід зобов'язати здійснити перерахунок, нарахування та виплату йому допомоги, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону №3551 - ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, обчислених відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка враховуючи фактично виплачену разову суму грошової допомоги становить 4730 гривень.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2017 року первісного відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради замінено належним відповідачем в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Позивач ОСОБА_1 у засіданні не з'явився, однак надав суду заяву, в якій просив розгляд його адміністративної позовної заяви проводити без його участі.

Представник відповідача Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації в засідання не з'явився, однак надав суду письмові пояснення, відповідно до яких, просив розгляд справи проводити без його участі та пояснив, що Центр є самостійною юридичною особою та комунальною установою, яка фінансується з обласного бюджету. Центр не має розпорядчих повноважень щодо призначення будь-яких сум грошових допомог, встановлених законодавством для тієї чи іншої категорії громадян. Відповідно Центр не призначав і не визначав розмір щорічної допомоги до 5 травня позивачу. Крім того, Центр не є розпорядником коштів на виплату допомоги. Відповідно до ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних х його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Згідно ч.1 ст.23 та ст.48 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України; розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Пунктом 26 Прикінцевих положень і Перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Кабінет Міністрів регулював порядок виплати допомоги до 5 травня постановами: 2015 рік - від 31 березня 2015 року №147, 2016 рік - від 02 березня 2016 року №141, 2017 рік - від 05 квітня 2017 року №223. На виконання зазначених постанов Департамент соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації доручав Центру здійснити виплату допомоги до 5 травня за списками ГУ ПФУ в Черкаській області та розпорядженнями структурних підрозділів соціального захисту населення райдержадміністрації та міських рад, здійснивши розподіл коштів та перерахувавши відповідну суму на спеціально відкритий рахунок Центру в казначействі. На виконання доручень Департаменту та на підставі списків і розпоряджень, в яких була чітко зазначена сума до виплати кожному отримувачу та рахунок, на який потрібно здійснити зарахування, Центр за допомогою спеціальних програмних комплексів нараховував допомогу, готував виплатні документи і перераховував кошти уповноваженим банківським установам та поштовим відділенням. Центр направляє на виплату кожному отримувачу таку суму коштів, яка зазначена в отримуваному списку та розпорядженні і профінансована Департаментом. За 2016 рік ОСОБА_1 перераховано 920 гривень допомоги до 5 травня, тобто рівно стільки, скільки передбачено законодавством. У задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити у повному обсязі.

Згідно п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе не відкладати розгляд справи та така може бути вирішена на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 видане Управлінням персоналу штабу військової частини А0796 25 вересня 2015 року(а.с.10).

Як вбачається з адміністративної позовної заяви, ОСОБА_1 14 квітня 2016 року отримав щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни до 05 травня в сумі 920 гривень.

Згідно ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отримання ОСОБА_1 14 квітня 2016 року щорічної разової грошової допомоги як ветерану війни до 05 травня в сумі 920 гривень відповідачем не заперечується, відтак така обставина, враховуючи положення ч.1 ст.78 КАС України, доказуванню не підлягає.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Частина 1 та ч. 10 ст. 23 БК визначають, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

Разом з тим, така редакція вказаної норми, викладена в Законі України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано такою, що не відповідає Конституції України і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення. Таким чином, на час виникнення спірних відносин діяла редакція частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

27 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 надав до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради звернення, в якому просив пояснити: чи перераховувалася решта разової грошової допомоги учасникам бойових дій за 2016 рік на його картковий рахунок у сумі 4730 гривень, якщо ні, то вказати причину не проведення перерахування (а.с.13-14).

Згідно листа 01-784/20 від 07 березня 2017 року, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, розглянувши звернення ОСОБА_1, повідомило останньому, що розміри виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» за 2016 рік встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в сумі 920 грн. (а.с.15).

Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст.1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держав.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій: частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, та п.63 Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VI "Прикінцеві та Перехідні положення" Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Як вбачається зі змісту частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суд повинен застосовувати положення закону з врахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Отже, на час виплати позивачу у 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягали положення Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VI "Прикінцеві та Перехідні положення" Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 2 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"» № 141 від 02 березня 2016 року (із змінами, внесеними постановою КМУ № 320 від 29 квітня 2016 року), визначено, що у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій здійснюється в розмірі - 920 гривень.

Як вбачається із паспорту бюджетної програми на 2016 рік, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України № 328/409 від 01 квітня 2016 року, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій складає 920 гривень.

Положення п. 2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» № 187/97 від 28 лютого 1997 року (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента №219/2001 від 29 березня 2001 року та №34/2004 від 12 січня 2004 року) передбачають, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів (далі - бюджетні організації), здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.

Отже, щорічна грошова допомога до 5 травня виплачується кожного бюджетного року в розмірах, визначених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, що відповідає висновкам рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що відповідач правомірно здійснив позивачу нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 02 березня 2016 року №141, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України у відповідності до положень частини 5 статті 139 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 46, 95, 150 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 78, 205, 229, 241-246, 255, 297 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 02 березня 2016 року №141, паспортом бюджетної програми на 2016 рік, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України № 328/409 від 01 квітня 2016 року, Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» № 187/97 від 28 лютого 1997 року (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента №219/2001 від 29 березня 2001 року та №34/2004 від 12 січня 2004 року,-

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п.5 п.15 «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони справи:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач - Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: вул. Максима Залізняка, буд.10, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21367450.

Головуючий: О.П.Опалинська