Рішення № 72656185, 07.03.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3930/17

№ провадження 2/646/189/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2018 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Теслікової І.І.

за участю секретаря судових засідань Ротач К.О.

розглянувши об'єднану справу №646/3930/17 (646/3929/17)

за первісним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини

та за зустрічним позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 року позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 від заробітку щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до досягнення дитиною 3-х років, з посилання на 2, 4 ст. 84 СК України, обґрунтовуючи тим, що позивач зі своєю дитиною знаходиться на утриманні її батьків, оскільки її чоловік та батько її дитини свій обов'язок щодо утримання дружини та свого малолітнього сина не виконує, хоча офіційно працевлаштований та його середня заробітна плата становить 5000,00 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Разом з тим, до провадження судді 01.06.217 року надійшла цивільна справа №646/3929/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/3 частки від заробітку відповідача щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, з посиланням ч. 2ст. 51 Конституції України, ст. ст. 181,182,183,184 СК України та відсутністю утримання відповідачем своєї дитини, хоча офіційно працевлаштований та його середня заробітна плата становить 5000,00 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.09.2017 року об'єднано справу №646/3930/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини та справу № 646/3929/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, присвоїти справі єдиний № 646/3930/17 керуючись ст. 126 ЦПК України.

До початку розгляду справи по суті заявлених вимог відповідачем ОСОБА_3 через канцелярію суду подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства, з посиланням на те, що подружні стосунки між ним та ОСОБА_2 припинені, вони не ведуть спільного господарства, не проживають однією сім'єю, відсутність наміру на збереження шлюбу та наявність сумніву щодо його батьківства відносно дитини ОСОБА_4. Проти залишення дитини мешкати з матір'ю не заперечує.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.09.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.09.2017 року після усунення недоліків позовної заяви вирішено питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства та об'єднення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини.

У судовому засіданні 27.10.2017 року позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача за первісним позовом ( позивач за зустрічним позовом ) проти задоволення первісного позову заперечував з посилання на те, що у нього є сумніви щодо його батьківства та просив призначити судово молекулярну-генетичну експертизу, та у нього відсутня матеріальна можливість утримання дружини та дитини.

Позивач проти призначення судово молекулярної-генетичної експертизи не заперечувала.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.10.2017 року клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 про призначення по справі судової молекулярно-генетичної експертизи - задоволено, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу по цивільній справі, на вирішення якої поставлено питання чи є ОСОБА_3 біологічним батьком дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Проведення експертизи доручено експертам Харківського НДЕКЦ МВС України попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.01.2018 року провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства відновлено відповідно до ст. 254 ЦПК України.

У призначене судове засідання позивач ОСОБА_2 за первісним позовом не з'явилась, через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутністю, первісний позов просить задовольнити у повному обсязі, зустрічний позов щодо розірвання шлюбу визнає та просить розірвати шлюб залишивши прізвище «ОСОБА_2», строк для примирення встановлювати не бажає, у задоволенні зустрічного позову в частині оспорювання батьківства просить відмовити взявши до уваги висновок судової експертизи та намагання ОСОБА_3 уникнути від виконання свої обов'язків на утримання дитини та дружини.

У призначене судове засідання позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 не з'явились, через канцелярію суду представник ОСОБА_7 надав заяву про розгляд справи за відсутності його та позивача за наявними в матералах справи доказами.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справ, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 09.01.2016 року, актовий запис № 04.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 726, місце державної реєстрації Червонозаводський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до ч. 2ст. 51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України 27.02.1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що і не оспорюється відповідачем, дитина ОСОБА_6 мешкає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні, відповідач свій обов'язок щодо утримання сина та дружини не виконує.

Згідно з ч.3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 СК) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ч. 1ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За положеннями ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для збереження гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 1 492 гривень.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. Порядок стягнення аліментів визначено уст. 74 Закону «Про виконавче провадження», а також у статтях 194 - 197, 274 СК.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України зобов'язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із як найкращого забезпечення їх інтересів.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров'я дитини, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім'ї.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утриманні їх спільної дитини, хоча

вона потребує матеріальної допомоги, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною та з об'єктивних причин не може працювати, її забезпеченням займаються її родичі, відповідач не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання малолітньої дітини не надає.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 181 ч.3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 ч.2, ч.3 СК України Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Враховуючи те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, він порушує її права на повноцінний розвиток та забезпечення дитини, тому суд вважає позов щодо стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/3 частки від заробітку відповідача щомісячно задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитиною, починаючи з дня подачі позову, а саме з 01.06.2017 року, саме такий визначений розмір із урахуванням ст. 182 СК України є достатнім для збереження гармонійного розвитку дитини відповідно до норм чинного законодавства.

В інший частині позовних вимог щодо стягнення аліментів на дитину відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.

Крім того, згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, за змістом вказаної норми права, розмір утримання не пов'язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд, виходячи з положень ст. 84 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», приймає до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї не має, відповідачем не доведено не можливість надання матеріальної допомоги з урахуванням його молодого віку, відсутності неналежного стану здоров'я, та наявність у останнього на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, суд приходить до висновку, що позов про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною 3-х років підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність матеріальної можливості утримання дитини та його дружини не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та суперечать інтересам дитини.

Щодо позовних вимог зустрічної позовної заяви суд встановив наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Пунктом 9 статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 2 статті 104, частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України,суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно із пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач за зустрічним позовом заперечує проти збереження їхньої сім'ї та наполягає на розлученні, відповідач за зустрічним позовом не заперечує проти розірвання шлюбу, суд не може покласти обов'язок збереження сім'ї на сторін, які проти цього категорично заперечують.

З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд встановив, що подружні стосунки між позивачем та відповідачем на даний час фактично припинені, подружжя не веде спільного господарства і не проживає однією сім'єю, встановивши справжнє прагнення сторін до розірвання шлюбу, відсутність у сторін наміру на збереження шлюбу, справжнє прагнення сторін на розірвання шлюбу, суд вважає, що проживання однією сім'єю неможливе та суперечить інтересам позивача та відповідача і збереження їх шлюбу суперечитиме інтересам сторін, окрім того збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, при цьому підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя суд не знаходить, а тому приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Разом з тим, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 726, місце державної реєстрації Червонозаводський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред'являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до цієї ж Постанови при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним , установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком зазначений ОСОБА_3, що підтверджується актовим записом про народження дитини серії НОМЕР_4 .

Відповідно до висновку експерта № 864 від 28.12.2017 року, за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи, за зразками букального епітелію ОСОБА_3, букального епітелію ОСОБА_2, букального епітелію ОСОБА_6, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ймовірність даної події складає 99,99998%.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено відсутність кровного споріднення між ним, як особою, записаною батьком у свідоцтві про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_4, не надано доказів на спростування висновку судової молекулярно- генетичної експертизи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині оспорювання батьківства відносно дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч.1 ст. 141 КПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, статтею 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 7,21,109, 112-114, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ЗУ « Про охорону дитинства », Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 76,77,80,81,89,110,141 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 від заробітку щомісячно до досягнення дитиною 3-х років та стягнення аліментів на користь дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/3 частки від заробітку відповідача щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) аліменти на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитиною, починаючи з дня подачі позову, а саме: з 01.06.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) аліменти на утримання дружини ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно починаючи з дня подачі позову, а саме: з 01.06.2017 року до досягнення дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 3-х річного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 року включно.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В інший частині позовних вимог первісного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України ( ГУК у м. Києві / м. Київ/ 22030106, код отримувача код ЄРДПОУ 37993783, банк отримувача Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача МФО 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 09.01.2016 року, актовий запис № 04, серії НОМЕР_3.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище «ОСОБА_2».

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1)судовий збір у розмірі 640,00 грн.

У задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства відносно ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до п.п.15.5.п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільно-процесуального кодексу України через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2018року.

Суддя І.І. Теслікова