Ухвала суду № 72655149, 12.03.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1085/16-ц

Номер провадження 2/623/7/2018

У Х В А Л А

Іменем України

12.03.2018 року Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О., розглянувши заяву про самовідвід судді Гуренко М.О.,

ВСТАНОВИВ :

В квітні 2016 року Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

06.10.2016 року в порядку, встановленому п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, вказана цивільна справа визначена до розгляду та передана до провадження судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М. О.

Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 01 березня 2017 року залучено ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 16 листопада 2017 року залучено Ізюмського міського голову ОСОБА_3 (м. Ізюм, пл. Центральна, 1) та депутата Ізюмської міської ради (колишнього Ізюмського міського голову) ОСОБА_4 (м. Ізюм, пл. Центральна, 1) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

28 лютого 2018 року судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. внаслідок запиту до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області стало відомо, що прокуратурою Харківської області внесено відомості до ЄРДР №4201800000000180 за ч.1 ст.365 КК України щодо винесення неправосудного рішення суддею Гуренко М.О. за заявою ОСОБА_2

По справі, яка перебуває в провадженні судді Гуренко М.О. № 623/1085/16-ц, ОСОБА_2 є третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, підстави для відводу (самовідводу) судді, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 1, ч. 9, ч. 12 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦПК України, у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

В силу змісту ст. 6 Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п.1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.

Сам факт недовіри особи може створити враження необ’єктивності та неупередженості судді в розгляді даної справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об’єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, оскільки за заявою ОСОБА_2, який є третьою особою за даним провадженням, прокуратурою Харківської області були внесені відомості до ЄРДР стосовно судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О., з метою виключення підозри у втручання в процес правосуддя, виключенню можливої упередженості судді, з метою виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності судді дають суду підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Гуренко М.О.

Керуючись п. 1.1 Бангалорських принципів, ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ, ст.ст.36, 39, 40,41 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву про самовідвід судді Гуренко М.О. в межах справи № 623/1085/16-ц -задовольнити.

Справу передати до канцелярії суду для вирішення питання про її перерозподіл в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: М.О. Гуренко