Рішення № 72654867, 06.03.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/1172/17

№ 2/610/16/2018

06.03.2018 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

позивача: ОСОБА_1,

секретарів: Паточка А.М., Петрової І.В.,

розглянувши у м. Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 610/1172/17 (№ 2/610/16/2018) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Скляр Олена Миколаївна, про встановлення нікчемності правочину відчуження нерухомості,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 просить: встановити нікчемність правочину відчуження нерухомості ОСОБА_2 у вигляді квартири АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що у період з березня по вересень 2014 року Київський районний суд м. Харкова розглядав цивільну справу № 640/3027/14-ц за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики. У межах цього провадження судом було постановлено ухвалу від 07.05.2014 року про забезпечення позову, якою накладено арешт на майно ОСОБА_2 Відповідач була присутня у судовому засіданні 07.05.2014 року, тому їй було відомо про заборону відчуження належної їй квартири. Зазначену ухвалу, яка підлягає негайному виконанню, того ж дня було направлено на адресу Балаклійського РВ ДВС ГТУЮ Харківської області. Однак у її виконанні Балаклійським РВ ДВС було відмовлено, оскільки право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру припинено згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14161887 від 02.07.2014 року державного реєстратора - нотаріуса Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Скляр О.М. Позивач вважає, що з 07.05.2014 року ОСОБА_2 не мала права вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, на яке було накладено арешт ухвалою Київського районного суду м. Харкова, однак 02.07.2014 року здійснила незаконне відчуження квартири з метою уникнути звернення стягнення на квартиру за договором позики (а.с. 1-2, 50, 51).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з наведених у ньому підстав.

Третя особа Скляр О.М. у судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу за її відсутності у зв'язку з припиненням нею нотаріальної діяльності (а.с. 130).

Відповідач ОСОБА_2 надала суду заперечення, які в розумінні ст. 178 ЦПК України є відзивом на позов, в яких пояснила, що у судових засіданнях, які проводилися за її участі у Київському районному суді м. Харкова по справі за позовом ОСОБА_1, не розглядалося питання про накладення арешту на її майно та не проголошувалася ухвала від 07.05.2014р. про забезпечення позову. Копію зазначеної ухвали вона до цього часу не отримала. Вказала, що зі скарги ОСОБА_1 на бездіяльність органу виконавчого провадження від 16.12.2016р., адресованої Київському районному суду м. Харкова, вбачається, що про існування вищевказаної ухвали ОСОБА_1 стало відомо 07.12.2016р., а з її копією він ознайомився 08.12.2016р. Отже, на момент відчуження нею квартири 02.07.2014р. про існування ухвали про забезпечення позову від 07.05.2014р. не було відомо ані їй, ані позивачу. Відчужуючи належну їй квартиру вона не мала наміру ухилення від звернення стягнення на квартиру за договором позики, і діяла виключно на підставі свого конституційного права на власність. Зазначила, що з листопада 2014 року позивач щомісячно отримує грошові кошти, які відраховуються з її пенсії в порядку виконання рішення про стягнення з неї боргу. Такі ж відрахування він отримує і від ОСОБА_4 Тому просила відмовити у задоволені позовних вимог (а.с. 118-120).

Відповідач 01.02.2018р. просила судове засідання відкласти в зв'язку з неможливістю отримання необхідних доказів з Київського районного суду м. Харків (а.с. 131).

Повідомлена 07.02.2018р. про дату, час і місце наступного судового засідання відповідач в судове засідання 15.02.2018р. о 10.00год. не з'явилася, повідомивши про неможливість явки за станом здоров'я, однак поважність причин неявки не доведена (а.с. 139, 140).

Повідомлена 14.02.2018р. про дату, час і місце наступного судового засідання відповідач в судове засідання 06.03.2018р. о 10.00год. повторно не з'явилася, про причини неявки не повідомила; поважності причин неявки за матеріалами справи не убачається (а.с. 141).

За правилом п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Зматеріалів справи суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та розглядає справу за відсутності відповідача.

Внаслідок того, що відповідачем подано письмові заперечення проти позову, тому відсутні підстави для проведення заочного розгляду справи.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

02 липня 2014 року між відповідачем ОСОБА_2 (дарувальником) та ОСОБА_5 (обдаровуваним), було укладено договір дарування квартири, посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Скляр О.М., зареєстрований у реєстрі за № 655. За умовами цього договору ОСОБА_2 подарувала, тобто передала безоплатно у власність, а ОСОБА_5 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 115).

При укладенні зазначеного договору дарування ОСОБА_2 стверджувала, що на момент укладення договору прав щодо відчужуваної квартири у третіх осіб немає; відчужувана квартира у спорі і під забороною (арештом) не перебуває, не передана в іпотеку, будь-які інші обтяження стосовно цієї квартири відсутні, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданими приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Скляр О.М. 02 липня 2014 року (пункт 5 договору).

У пункті 8 договору, зазначено, що дарувальник та обдаровуваний стверджують, що: у момент укладення цього договору усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали значення та були свідомо приховані ними; договір укладається ними у відповідності до справжньої їхньої волі, без будь-якого фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочи не приховує інший правочин (не є удаваним).

Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру було припинено, про що державним реєстратором - приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Скляр О.М. було внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14161887 від 02.07.2014 року) (а.с. 104).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Частиною першою ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

ОСОБА_1 пред'явлено позов про встановлення нікчемності правочину відчуження квартири до колишнього її власника ОСОБА_2

Однак, теперішнього власника квартири ОСОБА_5, який набув право власності на квартиру за оспорюваним договором дарування, до участі у справі не залучено.

Хоча позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів теперішнього власника квартири ОСОБА_5, а рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки.

Суд не має права ухвалювати судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення (ст. 376 ЦПК України).

За правилами ч. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача у разі, якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Виходячи з цього, залучення належного відповідача цілком розраховане лише на ініціативу позивача. Якщо відсутня така ініціатива, суд не має права залучати іншого відповідача ані замість неналежного відповідача, ані як співвідповідача.

Оскільки позов пред'явлено не до всіх належних відповідачів, суд позбавлений можливості повно, всебічно дослідити існуючі правовідносини та прийняти рішення з дотриманням прав та інтересів власника майна за оспорюваним договором.

З цих підстав суд приходить висновку про необхідність відмови у позові.

ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належних відповідачів.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, якого ухвалою від 01.11.2017р. від сплати судового збору звільнено, судові витрати в сумі 640 гривень (судовий збір) компенсуються за рахунок держави.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

1.Повністю відмовити в позові.

2.Судові витрати у сумі 640 гривень компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: 64220, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2.

Третя особа: приватний нотаріус Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Скляр Олена Миколаївна, місце знаходження: АДРЕСА_3

Головуючий В.М. Стригуненко