Рішення № 72654649, 06.03.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6181/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Смолій Л.Д.

при секретарі Хлуд І.П.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13 січня 2011 року відповідач отримала кредит в розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_2 порушила зобов'язання за кредитним договором і станом на 31 березня 2016 року має заборгованість 20565,37 грн. Просить позов задоволити та стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором та судові витрати.

У судове засідання представник ПАТ КБ «Приват Банк» не з'явився, проте у поясненнях від 11 липня 2017 року заявлені вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення 2245,68 грн процентів за користування кредитом, в іншій частині позовних вимог просив відмовити, оскільки вважає, що заборгованості по тілу кредиту ОСОБА_2 не має.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими сторони обгрунтовують свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13 січня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказана угода являє собою заяву, яка була підписана відповідачем, ОСОБА_2 і витяг з правил надання банківських послуг.

Як вказує позивач у своєму позові у зв'язку з порушенням боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка за розрахунком банку, становить 20565,37 грн., та складається з 12565,02 грн. - заборгованості за кредитом, 6444,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 100 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг 500 грн.(фіксована частина) та 955,49 грн. (процентна складова). Причому, суму заборгованості за процентами, банком нараховано виходячи із розміру процентної ставки 34,8 %, з 01.09.2014 року, та 43,2 %, з 01.04.2015 року, що вбачається із розрахунку заборгованості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом № 661-VІ.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2355цс15 та є обов»язковою до застосування судами згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ "ПриватБанк" з 01.09.2014 року підвищено розмір процентної ставки з 30 % до 34,8 % та з 01.04.2015 року з 34,8 % до 43,2%.

Як закріплено у тексті укладеної між сторонами заяви на отримання кредиту відповідачка ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

У п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, які додані позивачем до позовної заяви, передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Крім того, у вищезазначеному пункті вказано, що банк при зміні тарифів зобов'язаний проінформувати клієнта не менш ніж за 7 днів до ведення змін. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення банком відповідачку про зміну процентної ставки.

Окрім того, подані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису ОСОБА_2 При цьому не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та правила мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи ознайомлена вона з тим, що банк має право в односторонньому порядку збільшували відсоткову ставку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Отже, рішення банку про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку є такими, що прийняті ПАТ КБ "ПриватБанк" в порушення положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи зазначене, проценти за період користування кредитом ОСОБА_2 мають нараховуватися в розмірі 30,00 % річних.

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У своїх запереченнях на позов відповідач посилається на неправильність розрахунку заборгованості ОСОБА_2 позивачем. Зокрема вказує, що за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року сплачено 19373 гривні, отримано коштів згідно кредитного договору від 13.01.2011 року в сумі 13 000 гривень, а отже заборгованість за тілом кредиту відсутня.

За клопотанням позивача 13 грудня 2017 року судом постановлено ухвалу про витребування у ПАТ КБ "Приватбанк" розрахунку по процентах у процентній ставці у розмірі 2,5 % на місяць (30% на рік), починаючи з моменту укладення (підписання )Умов та правил банківського обслуговування та по день звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та витребування розширеного розрахунку заборгованості в якому зазначити порядок зарахування коштів відповідача ОСОБА_2 після їх сплати, починаючи з дня укладення Угоди та на день подання позову з розрахунку 30% ставки на рік по кредитному договору № б/н від 13.01.2011 року.

На виконання вказаної ухвали суду позивачем не надано витребуваних документів, як ним зазначено у листі на адресу суду, з технічних причин. А отже суд приймає до уваги здійснений представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 розрахунок суми заборгованості відповідача за договором. Даний розрахунок був позивачу надісланий рекомендованим листом 15 лютого 2018 року, що стверджується фіскальним чеком РД УДППЗ "Укрпошта" та не спростований останнім. Згідно даного розрахунку заборгованість відповідача по процентах становить 2245,68 грн., заборгованість за тілом кредиту відсутня.

Окрім того, з наданих представником позивача виписок по рахунку ОСОБА_2 та розрахунку заборгованості, що здійснений самостійно представником відповідача ОСОБА_1 всього відповідачем сплачено за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року 19373 гривні.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору між сторонами, зокрема п. 1.1.5.20 та 1.1.5.21 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання зобов"язання по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожен випадок прострочення платежу. Окрім того при порушенні строків платежів за будь-яким із грошових зобов"язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов"язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн.+5 % від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такою є правова позиція Верховного Суду України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Разом з тим відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідач належним чином вказані зобов'язання не виконав, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по процентах в розмірі 2245,68 грн. згідно поданого розрахунку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв"язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 126 гривень 19 копійок судових витрат, що понесені відповідачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, ст. 263, 265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2245 (дві тисячі двісті сорок п»ять гривень) гривень 68 копійок, що є процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк» 126 грн. 19 коп. понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ПАТ КБ "Приват Банк", 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570.

ОСОБА_2, 33001, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Л.Д. Смолій