Рішення № 72653217, 06.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10373/17

Провадження №2/428/152/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області про встановлення факту постійного сумісного проживання та визнання права власності на 1/2 частку квартири,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_3 міської ради Луганської області про встановлення факту постійного сумісного проживання та визнання права власності на 1/2 частку квартири, мотивуючи вимоги тим, що 08.04.2016р. помер батько позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частки квартири №24, розташованої за адресою:Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.. Енергетиків, буд. 30. За своє життя померлий ОСОБА_5 не складав заповіт, інших спадкоємців не має. 19.10.2017р. позивач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, але нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв’язку з пропуском строку на прийняття спадщини у відповідності до ст. 1268-1270 ЦК України. Тому, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом і просить суд встановити факт постійного сумісного проживання ОСОБА_2, 16.10.1974р.н., з ОСОБА_5, який помер 08.04.2016р., з 05.07.2011р. по 08.04.2016р.; визнати право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, який помер 08.04.2016р..

Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради Луганської області ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, процесуальна позиція – на розсуд суду.

У зв’язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серія І-РЕ №308469, виданого 31.10.1974р.Гусєвським міським бюро Калінінградської області, актовий запис №360, ОСОБА_2 народився 16.10.1974р., батьками записані – ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12.04.2010р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстр №730, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 купили квартиру, розташовану за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енерегетиків, 30/24, в рівних частках, тобто по 1/2. Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія І-ЕД №482755, виданого 09.04.2016р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_3 міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №604, ОСОБА_5 помер 08.04.2016р. у м. Сєвєродонецьк Луганської області. Відповідно до копії ОСОБА_9 підприємства «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька» №1332 від 09.08.2017р., встановлено, що ОСОБА_2, 1974р.н., фактично мешкав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.07.2011р. по 28.10.2016р.. Відповідно до копії постанови Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори №39/02-14 від 19.01.2017р., відмовлено у здійсненні нотаріальної дії по заяві ОСОБА_2 від 19.01.2017р. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька ОСОБА_5 у зв’язку з пропуском строку прийняття спадщини, встановленого ст. 1268-1270 ЦК України. Відповідно до повідомлення Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори №5/01-16 від 10.01.2018р., після смерті ОСОБА_5, померлого 07.04.2016р. до Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або відмову від неї ніхто не звертався, спадкової справи не заведено.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщина, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, являючись сином померлого 08.04.2016р. спадкодавця ОСОБА_5, звернувся 19.01.2017р. до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, однак нотаріусом було відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні нотаріальної дії у зв’язку з пропуском строку прийняття спадщини, встановленого ст. 1268-1270 ЦК України. Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту свого невизнаного права стосовно визнання права власності на спадкове майно не відповідає правовідносинам які склалися, оскільки у даному випадку відсутні виняткові обставини. Як вказав ВССУ в листі №16.05.2013 № 24-753/0/4-1, та пленумі про судову практику у справах про спадкування - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Крім того, судом встановлено, що інших спадкоємців померлого ОСОБА_5 окрім позивача ОСОБА_2 не має, а тому відсутній спір між спадкоємцями у даному випадку стосовно визнання права власності на спірну частку квартири. Встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем зі спадкодавцем у конкретному випадку не підлягає розгляду у судовому порядку, оскільки нотаріусом було відмовлено у здійсненні нотаріальної дії з причини пропуску строк для прийняття спадщини, встановленого ст. ст. 1268-1270 ЦК України, та позивачем ОСОБА_2 не надано суду належних доказів на підтвердження зазначеної обставини. До того ж, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу ОСОБА_2 його право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України.

Отже, обставини, викладені ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 в обґрунтування позовної заяви не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Луганської області про встановлення факту постійного сумісного проживання та визнання права власності на 1/2 частку квартири не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено до відшкодування жодних документально підтверджених судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України , суд –

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (16.10.1974р.н., і.н. НОМЕР_1, паспорт серія ЕН №998885, виданий ОСОБА_3 МВУДМС України в Луганській області 26.11.2014р., місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_3 міської ради Луганської області про встановлення факту постійного сумісного проживання з ОСОБА_5, який помер 08.04.2016р., з 05.07.2011р. по 08.04.2016р.; визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, який помер 08.04.2016р..

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя