Постанова № 72652774, 05.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 389/2305/17

провадження № 22-ц/781/275/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Савельєвої О.В. від 15 листопада 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 25.05.2011 року, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Вказав, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 28.08.2017 року становить 23 541,42 грн., з яких: 314,05 грн. - заборгованість за кредитом, 17 910,16 грн. - відсотки за користуванням кредитом, 3 720 грн. - пеня та комісія, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 097,21 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 23 541,42 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором від 25.05.2011 року в сумі 619 грн. 84 коп. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, комісії та штрафам скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема вказав, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, оскільки підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Крім того зазначив, що при підвищенні процентної ставки банк належним чином, згідно п.1.1.3.1.9. договору, проінформував відповідача, який прийняв дані зміни договору, оскільки від нього протягом 7 днів не надійшло повідомлення про незгоду з ними.

Вказав також про те, що відповідач не звертався до банку із письмовою заявою про розірвання кредитного договору.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що 25.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання Анкети-заяви, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки /а.с.6/.

Під час дії кредитного договору банком в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку з 02.09.2014 року до 34,80 % річних, а з 01.04.2015 року - 43, 20%.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором станом на 28.08.2017 року становить 23 541,42 грн., з яких: 314,05 грн. - заборгованість за кредитом, 17 910,16 грн. - відсотки за користуванням кредиту, 3 720 грн. - пеня та комісія, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 097,21 грн. - штраф (процентна складова) /а.с.4-5/.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 314 грн. 05 коп. та відсотки за користування кредитом із розрахунку 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за період з 02.09.2014 року по 28.08.2017 року в сумі 276 грн.27 коп., суд першої інстанції виходив з того, що умови та правила надання банківських послуг надані позивачем не містять підпису позичальника, а тому позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли ті Умови та правила надання банківських послуг, які надані до позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо вони не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Відсутність вимог про розірвання кредитного договору як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Належних доказів про факт вручення такого листа боржнику під розписку банк не надав. Відповідно, висновок суду про необхідність врахування процентної ставки у розмірі 20,40% на рік при обчисленні заборгованості за кредитом є правомірним.

На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення одночасно з відповідача штрафів - фіксована частина у розмірі 500 грн. та процентна складова у розмірі 1097 грн. 21 коп.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, правильним є висновок суду про відмову у стягненні комісії за користування кредитом в сумі 3720 грн., виходячи з наступного.

Положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, сплата комісії за послуги, що супроводжують кредит є незаконною.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитним договором без номера від 05 травня 2011 року заборгованості у загальній сумі 23 541 грн. 42 коп. є частково обґрунтованими та у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України підлягають частковому задоволенню, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Ухвалюючи законне та обґрунтоване рішення, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не зазначив вимоги, в задоволенні яких було відмовлено. Враховуючи, що згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також те, що даний недолік було виявлено після відкриття апеляційного провадження, колегія суддів вважає за можливе доповнити резолютивну частину рішення суду першої інстанції відповідною частиною.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Доповнити резолютивну частину рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2017 року словами: «В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Постанова виготовлена 12.03.2018 року.

Головуючий:

Судді: