Рішення № 72652649, 07.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 405/7319/16-ц

провадження №: 2/398/956/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" березня 2018 р., Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Ніколаєва М.В.,

з участю секретаря: Безкоровайної А.І.,

відповідача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 13 вересня 2016 року на загальну суму 30555,32 грн., з яких 11273,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5542,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10607,42грн. – пеня за прострочене зобов’язання, 1200,00 грн. – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. – штраф (фіксована складова), 1431,21 коп. – штраф (процентна складова).

Вимоги мотивовані тим, що 25 серпня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 13200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку. Відповідач порушила умови кредитування та не виконує належним чином зобов’язання, в результаті чого станом на 13 вересня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 30555,32 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2018 заперечення відповідача на позовну заяву повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 07.03.2018 письмові пояснення відповідача повернуто без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечили проти позову, зазначиши, що визнають позов частково, а саме погоджуються із сумою за тілом кредиту 11273,86 грн. та нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 5542,83 грн. Просять суд відмовити у стягненні штрафних санкцій та застосувати позовну давність.

Заслухавши відповідача та її представника, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

25 серпня 2010 року відповідач подав банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодився з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Також, крім анкети-заяви, відповідач особисто підписав довідку про умови кредитування, в якій зазначено, зокрема відсоткова ставка за кредитом, розмір комісії, пені та штрафів за порушення кредитних зобов'язань тощо (а.с. 13, 14, 113). Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

За цим договором про надання банківських послуг відповідач отримала кредит у розмірі 13200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В подальшому процентна ставка змінювалась і становила з 01 квітня 2015 року 43,2 проценти. Кредитний ліміт також неодноразово змінювався, востаннє 15 червня 2011 року до 13200,00 грн. (а. с. 12).

Як вбачається з виписки по картковому рахунку відповідача (а.с. 115-122), ОСОБА_1 постійно користувалась кредитними коштами з карткового рахунку відкритого на її ім’я позивачем.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати, здійснивши останній платіж 03 лютого 2016 року в сумі 26,06 грн., у зв'язку з чим станом на 13 вересня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 30555,32 грн., яка складається з: 11273,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5542,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10607,42грн. – пеня за прострочене зобов’язання, 1200,00 грн. – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. – штраф (фіксована складова), 1431,21 коп. – штраф (процентна складова) (а. с. 6-11).

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання він зобов'язаний сплатити неустойку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено стягнення штрафу з позичальника при порушенні останнім строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням.

Окрім того, умовами договору про надання банківських послуг передбачена сплата пені у разі прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, відповідач припинила виконувати взяті на себе зобов'язання, здійснивши останній платіж 03 лютого 2016 року в сумі 26,06 грн. (а. с. 6-11). Позивач звернувся до суду з позовом 10 жовтня 2016 року.

Таким чином строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки відповідачем вчинено дію, що свідчить про визнання боргу, а саме сплату частини боргу 03 лютого 2016 року.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

В той же час, оскільки представник позивача в судове засідання не з'явився та не висловив свою думку щодо необхідності стягнення з відповідача штрафу чи пені, та з метою недопущення подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов’язань.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11273,86 грн., по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5542,83 грн., 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1431,21 грн. штрафу (процентна складова), а всього на суму 18747,90 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 845,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 264, 265, 280-282, ч. 2 ст.288, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, (адреса для листування : м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, поштовий індекс 49094) заборгованість за кредитним договором від 25 серпня 2010 року на загальну суму 18747 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок сім) гривень 90 копійок, яка складається з 11273,86 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5542,83 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1431,21 грн. штраф (процентна складова).

Відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 10607,42 грн. пені за прострочене зобов’язання, 1200,00 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, (адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, поштовий індекс 49094) судовий збір в розмірі 845 (вісімсот сорок п’ять) гривень 54 копійки.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 12 березня 2018 року.

Суддя М.В.Ніколаєв