Постанова № 72652252, 07.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 428/13772/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/597/18 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 26 07.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

7 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П., Яворського М.А., розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Рітон», про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Український інноваційний банк», третя особа - ТОВ «Рітон», про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними.

Під час розгляду справи третя особа та відповідач заявили клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи № 902/538/16 за заявою ТОВ «Рітон» про визнання банкрутом, що перебуває в провадженні Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2017 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ «Рітон» подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для повторного розгляду клопотання.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що між справами, які розглядаються в порядку цивільного і господарського судочинства існує тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені у справі про банкрутство, щодо отримання та розпорядження кредитними коштами, будуть мати преюдиціальне значення для справи про визнання договорів недійсними.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи подано не було.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції керувався вимогами пункту 4 частини 1 статті 201 ЦПК України та виходив із можливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, оскільки розгляд господарським судом питання про банкрутство не впливає на умови, від яких залежить розгляд даного спору.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 201 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на день постановлення оскаржуваної ухвали, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів одного місяця.

У даній справі предметом спору є визнання недійним кредитного договору № 4761 від 22 вересня 2011 року, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Рітон», в частині видачі кредитних коштів в розмірі 1 277 931,15 євро та визнати недійним іпотечного договору (майнова порука) за реєстровим № 3905 від 20 липня 2012 року, укладений між нею та ПАТ «Український інноваційний банк», з урахуванням змін та доповнень.

Таким чином, неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду справи про банкрутство повинна обумовлюватися взаємозалежністю предмета позову у справі та підстав заяви ТОВ «Рітон» про визнання його банкрутом.

Встановлено, що підставами письмових заперечень ТОВ «Рітон» проти вимог кредитора ПАТ «Український інноваційний банк» в межах справи про банкрутство є питання того, що грошові кошти в розмірі 1 277 931,15 євро, які зараховані 16 серпня 2013 року на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Український інноваційний банк» на його ім'я є такими, що отримані без достатньої правової підстави, оскільки станом на 16 серпня 2013 року максимальна сума за мультивалютною кредитною лінією становила 13 725 000,00 грн., заяви чи угоди про збільшення кредитного ліміту в порядку пункту 8.4. договору товариство не укладало, заяви про видачу грошових коштів в розмірі 1 277 931,15 євро в порядку пункту 3.3.1. договору не писало. Крім того, доручень чи розпоряджень банку на продаж іноземної валюти в сумі 1 277 931,15 євро не надавалося, банківських операцій в системі клієнт-банк щодо списання вказаної суми - не проводилося, грошові кошти в сумі 1 277 931,15 євро повернуто ПАТ «Укрінбанк» як безпідставно одержані того ж дня.

Дійшовши висновку про те, що факти, встановлені у справі за заявою ТОВ «Рітон» про визнання банкрутом, не будуть мати преюдиціальне значення для справи, що переглядається, суд першої інстанції вірно вказав, що наявність на розгляді господарського суду питання правомірності отримання кредитних коштів за кредитним договором не є тією підставою, з якою пов'язується неможливість розгляду справи про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними.

Крім того, відмовляючи в задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції врахував вимоги статті 157 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, та не зупинив провадження у справі відповідного до принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Посилання на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27 червня 2017 року, якою у справі № 902/538/16 призначено судову комплексну експертизу, в тому числі порушених позичальником питань щодо протиправності процедури отримання та розпорядження кредитними коштами в розмірі 1 277 931,15 євро не заслуговують на увагу, адже за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою цього суд від 26 лютого 2018 року провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду у зв'язку з надходженням повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Л.П. Сушко

М.А. Яворський