Рішення № 72652050, 14.12.2017, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/770/17-ц

Провадження № 2/376/1533/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді - Ярошенко С.М.,

при секретарі - Шумак Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2017 року Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з зазначеним позовом.

В позовній заяві позивач вказує, що 27.12.2010 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н шляхом приєднання, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитну картку «Універсальна».

15.10.2013 року ОСОБА_1 переоформив кредитну картку «Універсальна» на престижну кредитну картку «Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою 27,6 % річних від суми заборгованості за кредитом.

Відповідач порушив умови укладеного договору.

Станом на 06.12.2016 року сума заборгованості по кредиту становить 12740,14 грн. з яких: 4339,82 грн. - заборгованість за кредитом, 1405,28 грн. - заборгованість за відсотками, 5912,18 грн. - заборгованість за комісією та пенею, 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), 582,86 грн. - штраф (процентна складова).

З урахуванням наведеного, просить стягнути з відповідача 12740,14 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 27.12.2010 року, 1600,00 грн. судових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить суд розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи в його відсутності, позов не визнає та просить застосувати строки позовної давності.

Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши письмові докази, надані сторонами в обґрунтування та заперечення позовних вимог, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 27.12.2010 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н шляхом приєднання, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитну картку «Універсальна».

Відповідач порушив умови укладеного договору.

Станом на 06.12.2016 року сума заборгованості по кредиту становить 12740,14 грн. з яких: 4339,82 грн. - заборгованість за кредитом, 1405,28 грн. - заборгованість за відсотками, 5912,18 грн. - заборгованість за комісією та пенею, 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), 582,86 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно пункту 1.1.7.11 Умов і правил надання банківських послуг, які разом із Правилами користування платіжною карткою та анкетою-заявою ОСОБА_1 складають між банком і відповідачем договір, останній діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, та сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня прострочення платежу.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

У пунктах 2.1.1.12.5. умов і правил надання банківських послуг зазначено, що строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 р. у справі № 6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до ст. 57-60 ЦПК України.

Поряд з цим позивач не довів обставину, що 15.10.2013 року ОСОБА_1 переоформив кредитну картку «Універсальна» на престижну кредитну картку «Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою 27,6 % річних від суми заборгованості за кредитом.

Доказів, які підтверджують дану обставину позивач не подав.

За ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд зазначає, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, відповідно до засад змагальності сторін за ст.10 ЦПК України.

Аналізуючи умови договору приєднання б/н, укладеного 27.12.2010 року між сторонами та зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1

Згідно ст.88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст. 10,60,88,131,212-215,218 ЦПК України, ст.253,256-258,261,266,267,509, 525,526,530,549,610-612,623,625,629,634,1050,1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ярошенко С.М.