Постанова № 72651309, 06.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10563/16-ц

Провадження № 22-ц/779/264/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Горейко М.Д.

суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Національний банк України про стягнення коштів за порушення зобов'язань за договором банківського вкладу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Пастернак І.А. 23 листопада 2017 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Компанії «Центрагаз Холдінг ГмбХ», ОСОБА_3, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення в солідарному порядку з Компанії «Центрагаз Холдінг ГмбХ», ОСОБА_3 91 263,83 доларів США за порушення Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» зобов'язань за договором банківського вкладу №2062077 від 06.11.2014 року.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

Остаточно, в заяві від 27.03.2017 року, ОСОБА_2 визначив відповідачем ОСОБА_3, третьою особою - Національний банк України та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1 918 162,29 грн. за порушення Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» зобов'язань за договором банківського вкладу №2062077 від 06.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.11.2014 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» був укладений Договір №2062077 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+»», відповідно до якого він передав, а банк прийняв на депозит грошові кошти в сумі 100 000 доларів США на строк три місяці, тобто до 06.02.2015 року. Оскільки він не бажав пролонгувати строк розміщення вкладу, то 04 та 05 лютого 2015 року повідомив про це керівництво банку. 06.02.2015 року він звернувся у відділення банку особисто, проте йому відмовили у поверненні вкладу з тих підстав, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено у ньому тимчасову адміністрацію. 27.04.2015 року він отримав гарантовану суму відшкодування за вкладом в розмірі 200 000 грн., а 24.09.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» і його включено до четвертої черги вказаного переліку за кредиторськими вимогами на суму 1 918 162,29 грн.

Згідно офіційної інформації Національного банку України та даних, що містяться на сайті ПАТ «КБ «Надра», учасником і власником 89,96591% статутного капіталу ПАТ «КБ «Надра» є Компанія «Центрагаз Холдінг ГмбХ», а ОСОБА_3 - єдиним 100% власником цієї компанії, тобто особою, яка опосередковано володіє істотною участю ПАТ «КБ «Надра» і є кінцевим бенефіціарним власником. Враховуючи, що постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», встановлено вину власника істотної участі ПАТ «КБ «Надра» в тому, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних, то, за таких обставин, наявні передбачені ч. 6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» підстави для відповідальності ОСОБА_3 за зобов'язаннями ПАТ «КБ «Надра».

У зв'язку з наведеним позивач просив уточнені позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 918 162,29 грн. за порушення Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» зобов'язань за договором №2062077 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформленим в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+»» від 06.11.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до даних спірних правовідносин положення ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не застосовано приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, судом встановлено, що Компанія «Центрагаз Холдінг ГмбХ» є учасником і власником 89,96591% статутного капіталу ПАТ «КБ «Надра», а ОСОБА_3 - єдиним 100% власником Компанії «Центрагаз Холдінг ГмбХ», тобто особою, яка опосередковано володіє істотною участю ПАТ «КБ «Надра». Разом з тим, судом не враховано, що ОСОБА_3, як опосередкований власник, не має можливостей здійснювати вплив на діяльність банку шляхом безпосередньої участі в роботі його органів управління, загальних зборах, виконавчому органі тощо, як це передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факти заподіяння позивачу шкоди саме відповідачем ОСОБА_3, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі ПАТ «КБ «Надра» та заподіяною позивачу шкодою.

Також судом не враховано, що правовідносини, пов'язані з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у таких правовідносинах. Даним законом закріплено процедуру погашення кредиторських вимог за рахунок майна банку. Статтею 52 вказаного закону визначено черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку. Цією ж статтею визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, і таким суб'єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після здійснення ліквідаційної процедури. Позивача ОСОБА_2 включено до четвертої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» з кредиторськими вимогами на суму 1 918 162,29 грн., тобто позивач є кредитором банку у заявленому розмірі позовних вимог. Однак, станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та подання даної апеляційної скарги процедура ліквідації ПАТ «КБ «Надра» не завершена, а тому неможливо встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Крім того, апелянт стверджує, що при визначенні підсудності даної цивільної справи судом не враховано положення ч. 1 ст. 109 ЦПК України в редакції, що була чинною на час відкриття провадження у справі та розгляду справи, відповідно до якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Враховуючи, що відповідачем в даній цивільній справі є фізична особа, то суд першої інстанції помилково прийняв до провадження та розглянув непідсудну йому справу, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив в задоволенні скарги відмовити.

Представник третьої особи Національного банку України в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 був укладений Договір №2062077 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+»», відповідно до якого вкладник (позивач) зобов'язався в строк не пізніше п'яти календарних днів з дня підписання цього договору передати, а банк зобов'язався прийняти грошову суму в розмірі 100 000 доларів США та зобов'язався повернути вкладникові вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно п. 2.2, 2.3 цього Договору строк розміщення вкладу - три місяці від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. Початок перебігу строку розміщення вкладу розпочинається з дня надходження вкладу на вкладний рахунок. У разі внесення вкладником коштів на вкладний рахунок в день підписання сторонами цього Договору, датою повернення вкладнику вкладу є 06 лютого 2015 року.

Відповідно до п. 2.4 даного Договору протягом строку розміщення вкладу, визначеного у п. 2.2 цього Договору, процентна ставка по вкладу встановлюється у розмірі 11,5% річних.

Пунктом 4.9 вказаного Договору встановлено, що у випадку, якщо вкладник в період дії Договору звернувся до банку із заявою про відмову від продовження строку розміщення вкладу на новий термін, банк в останній день закінчення строку розміщення вкладу, повертає на рахунок вкладника вклад і нараховані відповідно до умов цього договору проценти (а. с. 13-14).

В позовній заяві позивач ОСОБА_2 ствердив, що не бажав пролонгувати строк розміщення вкладу, у зв'язку з чим завчасно, 04 та 05 лютого 2015 року, повідомив про це керівництво Івано-Франківського відділення ПАТ «КБ «Надра» та 06 лютого 2015 року особисто з'явився до відділення, де йому відмовили у поверненні вкладу.

Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 року №26 з 06 лютого 2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06 лютого 2015 року по 05 травня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» (а. с. 62). Рішенням від 23.04.2015 року №85 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжила здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» по 05.06.2015 року включно (а. с. 63).

27 квітня 2015 року позивач отримав гарантовану суму відшкодування вкладу в розмірі 200 000 грн.

Позивача включено до четвертої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з кредиторськими вимогами на суму 1 918 162,29 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.07.2016 року (а. с. 129-131), а тому в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Також встановлено, що Компанія «Центрагаз Холдінг ГмбХ» є учасником і власником 89,96591% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», а ОСОБА_3 - власником Компанії «Центрагаз Холдінг ГмбХ», тобто особою, яка опосередковано володіє істотною участю Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (а. с. 26-28).

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що саме з вини власника істотної участі ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_3 банк віднесено до категорії неплатоспроможних, оскільки останнім не було вжито своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, не надано реальної фінансової підтримки банку, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та завдало збитків позивачу, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Частиною 1 ст. 52 цього закону встановлено черговість задоволення вимог кредиторів до банку за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

Вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відносяться до четвертої черги.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 вказаного закону вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з ч. 3 ст. 53 даного закону ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Разом з тим лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Також частиною 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі. Таким суб'єктом згідно даної норми є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Крім того, передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Проте відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, вимагаючи відшкодування шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що сума неповернутого вкладу (депозиту) може становити розмір збитків, які відповідно до ст. 611 ЦК України підлягають стягненню на користь кредитора з власників істотної участі за мінусом виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, лише після застосування всіх можливих, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заходів, спрямованих на повернення коштів вкладникам і лише якщо коштів одержаних Фондом в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку не вистачить для повного задоволення всіх вимог позивача, як кредитора в даній процедурі. Також поза увагою суду залишились положення ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, а тому суд помилково дійшов висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за порушення зобов'язань за договором банківського вкладу та наявність підстав для його задоволення.

Щодо доводів представника апелянта про порушення судом правил підсудності, а саме положень ч. 1 ст. 109 ЦПК України в редакції, що була чинною на час відкриття провадження в даній справі та розгляду справи, відповідно до якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, то такі не заслуговують на увагу, оскільки позивач, як вкладник депозиту є споживачем фінансових послуг, а позови про захист прав споживачів відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України в тій же редакції, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, то рішення Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2017 року слід скасувати та ухвалити нове рішення. По суті встановленого судом, в задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 52, ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 4 ст. 82 ЦПК України, керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Національний банк України про стягнення коштів за порушення зобов'язань за договором банківського вкладу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Судді: Мелінишин Г.П.

Ясеновенко Л.В.

Повний текст постанови складено 07.03.2018 року