Постанова № 72651138, 12.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1372/18

Провадження № 22-ц/779/394/2018

Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини квартири та визнання права власності на половину квартири, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 06.05.2005 року, якою заборонено Першій державній нотаріальній конторі міста Івано-Франківська проводити будь-яким чином оформлення відчуження 1/2 частини, яка належить за договором дарування від 20 травня 2003 року ОСОБА_3 спірної квартири АДРЕСА_1, а обласному бюро технічної інвентеризації видавати документи необхідні для відчуження 1/2 частини цієї ж квартири до вирішення судом даного спору.

Вимоги заяви обгрунтував тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.02.2007 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.05.2007 року, у задоволенні позову його батька ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини квартири та визнання права власності на половину квартири відмовлено. Згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 06.05.2005 року для забезпечення позову у даній справі заборонено здійснювати відчуження ? спірної квартири. При оформленні спадщини після смерті батька на квартиру у цілому дізнався, що на ? частку квартири, яка раніше належала ОСОБА_3 накладено арешт, яким обмежуються його права, як власника усієї квартири.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року заяву задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду від 06.05.2005 року шляхом заборони Першій державній нотаріальній конторі міста Івано-Франківська проводити будь-яким чином оформлення відчуження 1/2 частини, яка належить за договором дарування від 20 травня 2003 року ОСОБА_3 спірної квартири АДРЕСА_1, а обласному бюро технічної інвентеризації видавати документи необхідні для відчуження 1/2 частини цієї ж квартири до вирішення судом даного спору.

На дану ухвалу представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить її скасувати.

Апелянт у скарзі зазначає, що ОСОБА_3 не була повідомлена про розгляд заяви ОСОБА_1 та була позбавлена можливості надати пояснення та заперечення у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції зазначено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.07.2008 року задоволено позов про припинення права часткової власності ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_2 та визнано за ОСОБА_2 право власності на дану квартиру. Однак судом не вказано, що даним рішення суду зобов'язано ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 78431 гривень компенсації за частку у спільній власності. На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження відповідно до постанови ВДВС Івано-Франківського МУЮ. Однак на сьогоднішній день грошову компенсацію за частку у спільній власності ОСОБА_2, а також його правонаступник ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 не сплатили, а тому не набули права власності на її 1\2 частину спірної квартири.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.05.2005 року з метою забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частини квартири та визнання права власності на половину квартири АДРЕСА_2, заборонено Першій державній нотаріальній конторі міста Івано-Франківська проводити будь-яким чином оформлення відчуження 1/2 частини, яка належить за договором дарування від 20 травня 2003 року ОСОБА_3 спірної квартири АДРЕСА_1, а обласному бюро технічної інвентеризації видавати документи необхідні для відчуження 1/2 частини цієї ж квартири до вирішення судом даного спору (а.с.41).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.02.2007 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.83-85). Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.05.2007 року дане рішення суду залишено без змін (а.с.113).

З матеріалів справи вбачається, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 не вирішив питання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 06.05.2005 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.07.2008 року припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 в цілому. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 78431 гривень грошової компенсації за частку у спільній власності (а.с.134, 135).

13.08.2017 року та 08.12.2017 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких спадкоємцем зазначеного у цих свідоцтвах майна ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 16.02.2017 року, є його син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 Спадщина на яку видані ці свідоцтва складається з 1/2 частки квартири (по кожному із свідоцтв) АДРЕСА_2. Вказане майно належить спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_4, державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 27.09.2005 року по реєстру №4-1922, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 28.10.2005 року за реєстраційним номером: 1121906 номер запису: 4209 в книзі: 36 та на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2008 року та ухвали Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.10.2008 року (а.с.123, 139).

Тобто, заявник ОСОБА_1 став власником обидвох частин квартири у тому числі 1\2 частини, яка належала ОСОБА_3, зареєстрував свідоцтва у реєстрі прав власності, тому суд першої інстанції правильно вважав, що новий власник правомірно звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення попереднього позову.

За наявності поданих заявником правоустановлюючих документів у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні заяви.

Згідно ч.1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Доводи апелянта, що за частку квартири не сплачено компенсацію, згідно рішення суду від 09.07.2008 року, у данному випадку не можуть бути підставою для відмови у скасуванні заходів забезпечення позову, оскільки за поданими документами заявник є власником усієї квартири, у тому числі 1\2 частини, яка раніше належала ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тому, у випадку невиконання рішення суду від 09.07.2008 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 78431 гривень грошової компенсації за частку у спільній власності, може бути вирішено у порядку виконання судового рішення за зверненням стягувача.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог закону, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року без змін.

Постанова оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 12.03.2018 року.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: В.А. Девляшевський І.О. Максюта