Ухвала суду № 72651131, 12.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4040/17

Провадження № 11-кп/779/104/2018

Категорія ч. 1 ст. 259 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Гриновецького Б.М., Васильєва О.П.,

з участю секретаря Василаш Х.М.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017090170001337 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року, згідно якого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, із неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 18 січня 2017 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України до позбавлення волі на строк три роки, звільненого 25 вересня 2017 року на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 15 вересня 2017 року згідно з ст. 4 п. «а» Закону України «Про амністію в 2016 році», громадянина України,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 19.26 год. 29 вересня 2017 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.

за участю прокурора Марчук О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Желізняк Л.Б.,

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду, призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що він визнав вину повністю, щиросердечно розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, але не взято до уваги, що він хворіє кількома захворюваннями, які не є виліковними. Вказує, що не встановлено жодної обставини, яка обтяжує покарання. Вважає, що за наявності пом'якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих необхідно застосувати ст. 69 КК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 завідомо неправдиво повідомив про підготовку вибуху, яке загрожує загибелі людей чи іншими тяжкими наслідками.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

29 вересня 2017 року о 16 год. 16 хв. обвинувачений ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, в частині надання інформації про загрозу злочинних посягань, свідомо знаючи про те, що його повідомлення є неправдивим, діючи з хуліганських спонукань, із свого мобільного телефону за номером оператора мобільного зв'язку компанії ПрАТ «Vodafone» № НОМЕР_1, анонімно здійснив дзвінок на лінію екстреного виклику «102», та повідомив працівникам поліції завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху через замінування вулиці Пушкіна в м. Калуші, а саме про залишення ним сумки, в якій міститься 4 кг тротилу та який за годину вибухне.

О 16 год. 37 хв. та о 16 год. 38 хв. з цього ж номеру телефону НОМЕР_1 ОСОБА_1 доповнив своє повідомлення про те, що через 55 хвилин відбудеться вибух та повідомив про чотири кілограми тротилу, які встановлені в місці скупчення багатьох дітей.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Желізняк Л.Б. підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили пом'якшити покарання;

- прокурор просив залишити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 без задоволення, а вирок суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а вирок суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, фактичні обставини скоєного ОСОБА_1, доведеність його вини та кваліфікація дій за статтею КК України, за якою він визнаний винуватим, у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється. Обвинувачений ОСОБА_1 висловив свою незгоду щодо призначеного йому покарання, тому колегія суддів перевіряє оскаржуваний вирок в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При розгляді кримінального провадження та ухваленні вироку суд першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, на думку колегії суддів, дотримався вказаних вимог як національного законодавства, так і врахував практику Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по кримінальному провадженню у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_1, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Як вбачається зі змісту вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, ставлення самого обвинуваченого до вчиненого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції врахував, що: відповідно до ст. 12 КК України скоєний обвинуваченим злочин, передбачений ч. 1 ст. 259 КК України, є тяжким злочином; обвинувачений має постійне місце проживання, числиться на «Д» обліку в психіатра, свою вину в вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, в скоєному щиросердно розкаявся; згідно з висновком експерта № 269/2017 від 23 жовтня 2017 року психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій; на період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину він перебував у стані і перебуває на даний час при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

До обставин, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд першої інстанції відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд першої інстанції не встановив.

Враховуючи положення ст. ст. 50, 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, суспільно-небезпечний характер діяння, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше судимий, на шлях виправлення не став, суд першої інстанції, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 1 ст. 259 КК України, та неможливість виправлення обвинуваченого за таких обставин без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання на думку суду першої інстанції є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

При вищенаведених обставинах суд першої інстанції не вбачав можливості застосування відносно обвинуваченого ст. 69 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважає обставинами, які дають суду підстави для застосування ст. 69 КК України, те, що він визнав вину повністю, щиросердечно розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, хворіє кількома захворюваннями, які не є виліковними, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Як слідує зі змісту вироку, суд першої інстанції визнав обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та врахував їх при призначенні покарання.

Щодо доводів про те, що він визнав вину повністю, то колегія суддів зазначає, що ця обставина є складовою щирого каяття як обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, яка визнана такою та в повній мірі врахована судом при призначенні покарання.

При цьому, ту обставину, що ОСОБА_1 свою вину в вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, враховано при призначенні покарання як дані, що характеризують винного, як і його стан здоров'я.

Також, стан здоров'я обвинуваченого сам по собі не може бути підставою для призначення більш м'якого покарання.

Посилання захисника Желізняк Л.Б. на відсутність тяжких наслідків злочину як на підставу для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України є безпідставним, з огляду на формальний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, тобто такий, для наявності об'єктивної сторони якого необов'язкове настання суспільно небезпечних наслідків, оскільки злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії - завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших відповідних дій. При цьому, у разі наявності тяжких наслідків, спричинених цим діянням, дії такої особи, кваліфікуються вже за ч. 2 ст. 259 КК України.

Колегія суддів вважає, що при зазначених обставинах, які врахував суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк у найменшому розмірі, встановленому для такого виду покарання в санкції ч. 1 ст. 259 КК України, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, підстав для застосування ч. 1 ст. 69 КК України немає.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, оскільки покарання, призначене судом першої інстанції, відповідає меті та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для зміни вироку суду за мотивами викладеними в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 259 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

О.П. Васильєв

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло