Рішення № 72650946, 27.02.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/956/16-ц

27 лютого 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.,

секретаря: Скоблей О.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача-адвоката: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоославської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку в майні,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білоославської сільської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку в майні.

Ухвалою суду від 06.07.2016р. залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5

20.07.2016р. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, Білоославської сільської ради Надвірнянського району про визнання права власності на частку у спадковому майні.

Ухвалою суду від 20.07.2016р. об'єднано зустрічний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Білоославської сільської ради про визнання права власності на частку у спадковому майні з первісним позовом ОСОБА_1 до Білоославської сільської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку в майні.

Ухвалою суду від 06.12.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області.

Ухвалою суду від 14.02.2017р. провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Білоославської сільської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5 третя особа: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку в майні та зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Білоославської сільської ради про визнання права власності на частку у спадковому майні зупинено до визначення правонаступника відповідача-позивача ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7.

Ухвалою суду від 23.01.2017р. залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника відповідача-позивача ОСОБА_6

Ухвалою суду від 31.01.2018р. провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Білоославської сільської ради Надвірнянського району про визнання права власності на частку у спадковому майні закрито.

07.02.2018р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, у період з 1997р. по 2015р. та визнати за нею право власності на ? домоволодіння, що в АДРЕСА_1, як спільне сумісне майно подружжя та на ? частину домоволодіння, що в АДРЕСА_1 як спадкове майно після смерті ОСОБА_7

В обгрунтування позовних позивач посилається на те, що вона проживала однією сім'єю без укладення шлюбу з ОСОБА_7 з 1997р. по 2015р. З 1997р. до 2008р. вони разом однією сім'єю проживали в господарстві її бабусі по АДРЕСА_2. За час спільного проживання вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично мали права і обов'язки подружжя. За час спільного проживання вони разом за спільні кошти побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, виділеній для будівництва ОСОБА_7, та з 2008р. стали проживати однією сім'єю по вказаній адресі. За ОСОБА_7 вона здійснювала постійний догляд, оскільки останнній часто хворів, допомогала йому у побуті, купувала йому ліки.

ІНФОРМАЦІЯ_8 її чоловік ОСОБА_7 помер. Усіма питаннями щодо поховання померлого та організацією поминальних обрядів вона, як цивільна дружина, займалась сама.

Так як домоволодіння в АДРЕСА_1 побудоване ними за час спільного проживання та за спільні кошти їх сім'ї, то воно належить їм на праві спільної сумісної власності, їх частки є рівними, тому вважає, що ? домоволодіння в АДРЕСА_1 належить їй, як спільне сумісне майно подружжя.

Після смерті її чоловіка ОСОБА_7 відкрилась спадщина на ? домоволодіння в АДРЕСА_1. Вона у встановлений законодавством строк звернулась до Навірнянської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, як спадкоємець 4 черги на підставі ст. 1264 ЦКУ. Також спадкоємцями по закону після смерті ОСОБА_7 є його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Позивач в судовому засіданні збільшила позовні вимоги, підтримала позов з підстав, зазначених в позові та заяві про збільшення позовних вимог. Суду пояснила, що оскільки вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, та за спільні кошти вони побудували домоволодіння в АДРЕСА_1, то ? домоволодіння в АДРЕСА_1 належить їй як спільне сумісне майно подружжя. Також вважає, що вона має право на ? частину домоволодіння в АДРЕСА_1 як спадкове майно після смерті чоловіка ОСОБА_7, оскільки його спадкоємці по закону ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовились від своєї частки та не оспорюють її право на все домоволодіння.

Просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Білі Ослави, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, більше п'яти років, а саме: в період з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто по день смерті ОСОБА_7, та визнати за нею право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і складається з житлового будинку та господарських будівель та споруд.

Відповідач ОСОБА_3, яка вступила в справу як правонаступник ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечила обставини на які посилається позивач, відмовилась від належної їй спадкової частки після смерті брата. Підтвердила факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1997р. по 2015р., по час смерті її брата. Не заперечила щодо визнання права власності за ОСОБА_1 на домоволодіння в АДРЕСА_1, Івано-Франківської області. В подальшому подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з?явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник відповідача Білоославської сільської ради Надвірнянського району в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутності представника, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1

Представник третьої особи - Управління державно-архітектурно будівельної інспекції в Івано-Франківській області у судове засідання не з?явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких просив розглядати справу у відсутності представника.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачів та представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Суд вислухавши доводи сторін та їх представників, показання свідків, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності дійшов до наступного висновку.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп. 9 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» йдеться про те, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 з 1997р. по 2015р. включно.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_7, про що виконкомом Білоославської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області складено відповідний актовий запис за № 46.

Фактпроживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав в АДРЕСА_3, та помер ІНФОРМАЦІЯ_8 п'яти років, а саме: в період з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто по день смерті ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами:

-довідкою Білоославської сільської ради від 10.03.2016р. за № т 2-24 /64, виданою ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_7, 1960 р.н. проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1. На час смерті ОСОБА_7 в будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала ОСОБА_1 (а.с. 15);

-Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеним депутатом Білоославської сільської ради про те, що ОСОБА_1 проживала з покійним ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1997р. по день смерті 2015р. в АДРЕСА_1, вели спільне господарство та будівництво житлового будинку (а.с. 17).

-довідкою Білоославської сільської ради від 04.04.2016р. за № 1825 про те, що ОСОБА_1, 1968 р.н. дійсно проживала однією сім'єю разом з померлим ОСОБА_7 з серпня 1997р по день його смерті (а.с. 18).

Також факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_7 підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру № 93 від 27.12.2015 року та № 12 від 02.02.2016 року, копією разового доручення № 108 на виплату допомоги на поховання, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_8, копією лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_8 № 59 від 25.12.2015 року, довідкою про причину смерті ОСОБА_8, довідкою про склад сім'ї, лист Білоославської сільської ради від 29.03.2016 року № 2-24/69 (а.с. 8-14, 16, 19).

Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які суду пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1997р. по день смерті останнього 2015р., вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільних дітей не мали, однак ОСОБА_7 виховував дочку ОСОБА_1 як свою, проявляли один до одного почуття любові та поваги, були пов'язані спільним побутом, допомагали один одному. Під час спільного проживання вони за спільне кошти побудували житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1, в якому разом проживали та були зареєстровані. ОСОБА_7 часто хворів, догляд за ним здійснювала ОСОБА_1 як дружина. Після його смерті усіма питаннями щодо поховання померлого та організацією поминальних обрядів займалась позивач, отримала допомогу на поховання.

Факт проживання однією сім'єю позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_7 в період з 1997року по день смерті останнього 2015р. відповідачами визнається та неоспорюється.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 у період з 1997р. по 2015року включно та не перебувала у будь-якому іншому шлюбі.

Що стосується позовних вимог про визнання за позивачем права власності на домоволодіння,а то судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, в редакції від 10.01.2002р., якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між; собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між; ними.

Згідно із ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що за час спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 побудували житловий будинок разом з господарськими спорудами в АДРЕСА_1, будівництво якого разом із господарськими спорудами закінчили у 2005році (а.с. 16, 21-27).

Рішенням засідання виконавчого комітету Білоославської сільської ради Надвірнянського району виділено ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,15га. під будівництво нових житлових будинків, яка знаходиться в с. Білі Ослави, ур. Сигла (вул. Бр.Поварчуків) Надвірнянського району, Івано-Франківської області (а.с. 20).

Будівництво здійснювалось з дотриманням вимог розробленого та затвердженого будівельного паспорту, який розроблений 14 листопада 1990 року на покійного ОСОБА_7, що підтверджується копією архівного витягу з протоколу № 10 засідання виконавчого комітету Білоославської сільської ради народних депутатів від 24 жовтня 1990 року, копією рішення № 35 «Про раціональне використання земель та території села радгоспом «Делятинським» та копією будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_7 (а.с. 21-27).

Встановлено, що в рішенні виконавчого комітету Білоославської сільської ради народних депутатів від 24 жовтня 1990 року рішення № 35, будівельному паспорті вказані різні адреси, однак як свідчить лист Білоославської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 29.03.2016року № 2-24/69, вул. Шевченка, яка вказана в будівельному паспорті є урочищем «Сигла». У будівельному паспорті помилково вказана вул. Шевченка в зв'язку із тим, що вул. Шевченка не була відмежована від вул. Братів Поварчуків і теж знаходиться в урочищі «Сигла», тому правильно рахувати місце знаходження даного будинковолодіння - АДРЕСА_1 (а.с. 20).

З метою узаконення вказаного домоволодіння за клопотанням позивача було проведено обмір будівель і видано технічний паспорт. Вартість даного домоволодіння становить 120582 грн. (а.с. 28-31).

Також 24 листопаді 2016 року спеціалістами ТзОВ "Альянс-Консалтинг ІФ" було проведено технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта і згідно висновку житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 відповідають вимогам надійності і безпечної експлуатації. Його будівництво проведено у відповідності з державними будівельними, архітектурними, санітарними, пожежними та екологічними нормами і правилами, які діяли на час будівництва, і не порушує прав і законних інтересів третіх осіб (а.с. 118-135).

Враховуючи, що житловий будинок з господарськими будівлями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 побудували за час спільного проживання однією сім'єю, за спільні кошти, тому згідно з ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, ст. 372 ЦК України позивачу ОСОБА_1 належить 1/2 частина домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, як спільне майно подружжя.

Після смертіОСОБА_7 відкрилась спадщина на ? домоволодіння в АДРЕСА_1, позивач у встановлений законодавством строк позивачка звернулась до Навірнянської районної дежавної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та за її заявою була заведена спадкова справа № 157 за 2016р. ОСОБА_1 є спадкоємець 4 черги на піставі ст. 1264 ЦКУ (а.с. 158).

Батьки ОСОБА_7 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 15.03.2016р. також подали заяви про прийняття спадщини після смерті сина як спакоємці першої черги (а.с. 158).

Батько ОСОБА_7 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7., що підтверджується копією актового запису про смерть № 59, складеного виконавчим комітетом Білоославської сільської ради Надвірнянського району (а.с. 152).

Ухвалою суду від 23.01.2017р. залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника відповідача- позивача ОСОБА_6 (а.с. 160).

Ухвалою суду від 31.01.2018р. провадження у справі за зустріним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Білоославської сільської ради про визнання права власності на частку у спадковому майні закрито в зв'язку з відмовою позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від позову (а.с. 161).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із вимогами ст. 74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Статтею 1264 ЦЦ України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК (435-15).

Статтею 3 СК України визначено, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину в судовому поряду не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об'єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.

Враховуючи надані по справі докази, вбачається, що позивач вчинила всі залежні від неї дії для прийняття спадщини за законом, як особа, що спільно проживала з ОСОБА_7 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Крім того, вона до теперішнього часу проживає в домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та належним чином виконує обов'язки власника по догляду за нею.

Також суд враховує вимогами ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, врахувавши наведене, суд приймає до уваги визнанння позову відповідачами оскільки висновки про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються належними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання права власності на все домовлодіння в АДРЕСА_1 за позивачкою ОСОБА_1

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки факт проживання ОСОБА_1 з померлим однією сім'єю та обґрунтовані вимоги щодо визнання права власності на домоволодінння знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та були доведені належними доказами, а тому позов є підставним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1264, 1268, 1269 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 4, 19, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Білоославської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку в майні - задовільнити.

уродженка та жителька с. Білі Ослави, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав в АДРЕСА_3, та помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Білі Ослави, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше п'яти років, а саме: в період з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто по день смерті ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 право власності на спадкове домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і складається з: житлового будинку «А» загальною площею 109,3 кв.м, житловою площею 71,9 кв.м, навісу «Б» площею 15,4 кв.м., воріт «№1» площею 5,5 кв.м., огорожі «№2» площею 35,8 кв.м., криниці «№3» площею 18,0 м.п., загальною вартістю 231173 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2018 року