Вирок № 72650740, 12.03.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5782/17

Провадження № 1-кп/344/313/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурора Логінова В.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників Жидецької С.Р., Кучер Н.Ю., Булін-Соколової Т.С.,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Залужжя Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, військовослужбовця за контрактом, судимого 21.12.2017 Дзержинським міським судом Донецької області за ч.4 ст.407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Ташкент Республіки Узбекистан, узбека, громадянина Узбекистану, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, зі слів - фактичне проживання до затримання: АДРЕСА_3, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина 2011 р.н., непрацюючого, з середньою освітою, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с.Йолчубейли Сабірабадського району Республіки Азербайджан, азербайджанця, громадянина Азербайджану, без зареєстрованого місця проживання в Україні, зі слів - останнє фактичне місце проживання АДРЕСА_4, одруженого, на утриманні 3 неповнолітніх дітей, непрацюючого, з середньою освітою, згідно даних НЦБ Інтерполу в Азербайджані - раніше тричі судимого, востаннє у 2011 році в Республіці Азербайджан, звільнений 30.12.2013

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Злочин вчинено за наступних обставин.

12.02.2017 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вступили у попередню змову з метою відкритого викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_1

Так, 12.02.2017 близько 10 год 00 хв ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спільно з потерпілим ОСОБА_1, перебуваючи в дерев'яній альтанці, яка знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_5, розпивали алкогольні напої.

Під час спільного розпивання алкогольних напоїв ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побачили в руках потерпілого ОСОБА_1 його мобільний телефон марки «Lenovo А2020а40» , ІМЕІ 1:НОМЕР_2, ІМЕІ 2: НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору вартістю 2505,84 грн, після чого вирішили незаконно ним заволодіти, а саме відкрито викрасти.

В подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом на відкрите викрадення чужого майна, почали силоміць із рук потерпілого ОСОБА_1 проти його волі відбирати його мобільний телефон, супроводжуючи свої злочинні наміри нанесенням ударів руками по обличчю, потилиці та спині ОСОБА_1, спричинивши таким чином останньому тілесні ушкодження у вигляді: забою з травматичним набряком м'яких тканин та садна у виличній ділянці справа, які згідно висновку судово-медичного експерта №69 від 04.04.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

З метою доведення своїх злочинних дій до кінця, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, застосовуючи фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_1, своїми активними діями допомогли ОСОБА_5 вихопити з рук потерпілого ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Lenovo А2020а40», ІМЕІ 1:НОМЕР_2, ІМЕІ 2: НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №4.3-54/17 від 07.03.2017 становить 2505,84 грн,

Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покинули місце вчинення злочину та у подальшому розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 2505,84 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, повністю підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, у судовому засіданні 08.08.2017 ОСОБА_5 суду показав, що 12.02.2017 приїхав в Івано-Франківськ, був одягнений у військовий камуфляж. На вокзалі до нього підійшов потерпілий ОСОБА_1, запитав, чи він військовий і запропонував випити. На пропозицію потерпілого погодився, пішов з ним, разом їх десь 6 осіб на території залізничного вокзалу розпивали алкоголь, розмовляли про АТО. ОСОБА_1 сказав, що замовить готельний номер і там продовжать святкувати. Також ОСОБА_1 сказав, що зніме гроші в банкоматі. Знявши гроші, ОСОБА_1 купив 2 пляшки горілки, 2 пачки сигарет і закуску. Пішли шукати, де присісти, знайшли альтанку на вулиці. За столом в альтанці ОСОБА_1 сидів біля нього, а навпроти ОСОБА_6 та ОСОБА_7. ОСОБА_1 подзвонив його знайомий і він домовився з ним зустрітися, тому телефон у ОСОБА_1 бачили всі. Попросив у ОСОБА_1 телефон, щоб зателефонувати, але той відмовився. Тоді він шарпнув ОСОБА_1 і забрав у нього телефон, після чого з телефоном ОСОБА_1 він, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з альтанки, а ОСОБА_1 залишився там. Телефон забирав у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому ті розуміли, що відбувається. ОСОБА_6 сказав віддати йому телефон ОСОБА_1, запропонував піти здати телефон у ломбард, щоб отримати гроші, на що він та ОСОБА_7 погодилися. У ломбарді ОСОБА_6 у їх присутності здав телефон ОСОБА_1, отримавши відповідні документи та 1 тис грн., які залишилися у ОСОБА_6. Пішли гуляти містом, зайшли у магазин, купили продукти, а тоді їх зупинили працівники поліції.

Крім того, у судовому засіданні 16.02.2018 ОСОБА_5 суду додатково пояснив, що про заволодіння телефоном ОСОБА_1 домовилися, перебуваючи в альтанці, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запропонували йому забрати телефон потерпілого, на що він погодився. В альтанці вирвав телефон з рук потерпілого, але той пручався, тому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тримали потерпілого за руки. Був п'яний, а тому послухав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і за їх вказівкою забрав телефон у ОСОБА_1 ОСОБА_7 вдарив потерпілого в грудну клітку, також бив по обличчю. ОСОБА_6 утримував потерпілого. Також у альтанці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ще сказали забрати кредитну карточку, на яку мама переслала потерпілому велику суму грошей, але він відмовився. Вказав, що їм було відомо, яка сума грошей була на карточці, оскільки разом з потерпілим ходили знімати гроші з карточки. Телефон передав одразу ОСОБА_6, який згідно домовленості здав телефон у ломбард. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд звільнити його від відбування остаточного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки є учасником АТО.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав. Суду показав, що 12.02.2017 вночі приїхав в Івано-Франківськ з Харкова, чекали ранку разом з ОСОБА_7 в залі очікування, щоб піти на ринок в Івано-Франківську. Там до них причепився п'яний, як потім з'ясувалося - ОСОБА_1, кликав випити, на що вони погодилися. Вживали разом з іншими особами та ОСОБА_1 на вокзалі алкоголь. ОСОБА_1 привів ОСОБА_5, познайомилися і продовжили спільно вживати алкоголь. Просили показати, де в Івано-Франківську базар. ОСОБА_1 ходив з ОСОБА_5 знімати у банкоматі гроші, але особисто не бачив, яку суму зняли, купили ще алкоголь і закуску. Вчотирьох (він, ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_1) пішли в альтанку будинку біля вокзалу, де за столом продовжили вживати алкоголь. Особисто він відходив десь на метрів 10 від альтанки, а тому не бачив, що там відбувалося. Коли повернувся до альтанки і підійшов до входу, то почув, що ОСОБА_5 сказав: «Виходимо, виходимо», вийшли на вулицю і вже на вулиці ОСОБА_5 показав, що є телефон і запропонував здати його в ломбард. До того мобільного телефона у ОСОБА_1 не бачив, у його присутності ОСОБА_1 по телефону не розмовляв. Подумав, що то ОСОБА_1 дав свій телефон, щоб здати у ломбард і на отримані гроші продовжити вживати алкоголь. Не з'ясовував у ОСОБА_5, як він отримав телефон ОСОБА_1. До ОСОБА_1 ні він, ні хто-небудь інший фізичну силу не застосовував, ОСОБА_7 також ніяких активних дій не вчиняв. Телефон ОСОБА_1 здав на свої документи, отримав 1 тис грн., а також відповідні квитанції. Пішли з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у центр міста, у магазині купили продуктів на суму понад 100 грн, а тоді були затримані працівниками поліції. Жодних тілесних ушкоджень у потерпілого не було. У судовому засіданні 12.03.2018 вказав, що щиро розкаюється у тому, що здав телефон потерпілого у ломбард, просив суд застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки раніше не судимий та має на утриманні малолітню дитину.

Обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого злочину під час допиту не визнав, суду пояснив, що 12.02.2017 з ОСОБА_6 чекали на залізничному вокзалі у м.Івано-Франківську, щоб зранку піти на ринок. До ОСОБА_6 підійшов потерпілий ОСОБА_1, познайомилися і разом почали вживати алкоголь. На той час у компанії з ОСОБА_1 вже був учасник АТО ОСОБА_5, було 2 особи з ОСОБА_1, які голосно щось обговорювали, тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не було. ОСОБА_1 запропонував йому, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжити вживати алкоголь на вулиці, по дорозі ОСОБА_1 знімав гроші з банкомата, придбали ще алкоголь і закуску. В альтанці справа сидів ОСОБА_1, за ним ОСОБА_5, потім ОСОБА_6 і він. ОСОБА_1 витягнув телефон, щоб подзвонити другові, а ОСОБА_5 сказав ОСОБА_1, щоб той дав йому телефон подзвонити. На той момент ОСОБА_6 в альтанці не було. Насильство до ОСОБА_1 не застосовували, погрозу насильством теж ні. Чому ніяк не відреагував, коли ОСОБА_5 забирав телефон у ОСОБА_1 - пояснити не може. Коли ОСОБА_5 вийшов з альтанки, то якраз надійшов ОСОБА_6, якого ОСОБА_5 запитав, чи має той паспорт, щоб здати телефон у ломбард. Ніхто не пропонував ОСОБА_5 забрати телефон у ОСОБА_1, жодної попередньої домовленості про це не існувало. У ломбарді телефон здавав ОСОБА_6 у їх присутності, отримав квитанції і 1тис грн. Купили їжу, алкоголь, сигарети, витратили десь від 100 до 200 грн, а через деякий час їх затримала поліція. У судовому засіданні 12.03.2018 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково у незаконному заволодінні телефоном ОСОБА_1, однак заперечив, що він безпосередньо застосовував до потерпілого ОСОБА_1 насильство. У вчиненому розкаявся, просив врахувати його стан здоров'я, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, просив суд призначити йому більш м'яке покарання.

Крім повного визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_5, часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 та невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6, винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину доводиться дослідженими у судовому засіданні доказами, які суд вважає належними та допустимими.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 12.02.2017 близько 6 год ранку зустрів обвинувачених на вокзалі. Спершу це були 2 іноземці, яких він пригостив горілкою, а потім підійшов військовий ОСОБА_5. Вживали на території вокзалу алкоголь приблизно до 10 год ранку. Старший з іноземців попросив його показати, де в Івано-Франківську ринок, вважає, що це було зумисно, щоб вивести його з людного вокзалу. Пішли на вулицю, де в альтанці у дворі у скверику біля вокзалу продовжили вживати алкоголь. Зауважив, що підливали йому більше, тому зрозумів, що щось хитрують, і зателефонував своєму товаришеві ОСОБА_21, щоб той його забрав. Вважає, що думка відібрати у нього телефон в обвинувачених виникла ще на вокзалі, зрозумів це вже пізніше. В альтанці було їх четверо: він та троє обвинувачених. Хто саме наніс йому тілесні ушкодження - не побачив, всі 3 обвинувачених приймали участь, була штовханина, сильного побиття не було. ОСОБА_6 стояв в альтанці позаду нього на виході і не давав вийти. ОСОБА_7 розмахував руками, а телефон з його рук вирвав ОСОБА_5, після чого всі швидко вийшли з альтанки. Зателефонував у поліцію. Обвинувачених невдовзі затримали, впізнав їх. Телефон знайшли у ломбарді, викупив свій телефон за 1050 грн, кошти йому не повернули. Цивільний позов не заявляв. Подав заяву про подальший розгляд кримінального провадження за його відсутності (т.1 а.с.97)

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_1 живе в с.Лисець, в м.Івано-Франківськ приїжджає на вихідні. 11.02.2017 з ОСОБА_1 купили випивку та закуску в магазині «Сільпо», вживали разом алкоголь, а потім ще ОСОБА_1 пішов гуляти містом. Будь-яких тілесних ушкоджень в ОСОБА_1 не було. Прокинувшись, побачив, що ОСОБА_1 ще не повернувся, а тому пішов його шукати. Зустрів того на вокзалі. В компанії ОСОБА_1 було ще 3 особи, що є обвинуваченими у справі. ОСОБА_1 сидів на підвіконнику на вокзалі, інші збоку біля батареї, один в камуфляжі нервово ходив. Будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не було, бійки не було також. ОСОБА_1 з вокзалу не виходив, а давав йому картку, щоб зняти гроші в банкоматі на вокзалі, ходили 4 чи 5 разів купляти продукти і випивку, все за гроші ОСОБА_1, який всіх їх пригощав. Вживали алкоголь вп'ятьох: він, ОСОБА_1 і 3 обвинувачених. Під час вживання алкоголю була розмова, в якій питали ОСОБА_1, де в місті знаходиться ринок. Багато випив та пішов спати. Потім телефонував ОСОБА_1, але абонент десь 5 днів знаходився поза зоною. Згодом ОСОБА_1 розповів, що 3 осіб, з якими вони вживали алкоголь, вдарили його і забрали силою у нього телефон, і що він з магазину «Христина» викликав поліцію.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з листопада 2015 працює в поліції. В лютому 2017 заступив на патрулювання в складі екіпажу 117. Прийшло орієнтування на планшет, що вчинено грабіж з описом 3 осіб, що його вчинили (один з них у військовій формі учасника АТО). При відпрацюванні прилеглих територій біля магазину «Козак» побачив 3 осіб, що були схожі по опису на вказаних в орієнтуванні. Затримали їх, повідомивши про це інший екіпаж, який працював з потерпілим, та СОГ. Екіпаж з потерпілим одразу ж приїхав і потерпілий чітко вказав, що саме ці 3 осіб завдали йому тілесні ушкодження і забрали його телефон. Потерпілий знаходився доволі далеко від нього, а тому чітко вказати, були у потерпілого видимі тілесні ушкодження чи ні, він не може. Слідчим проводився огляд місця події, під час якого проведено також поверхневий огляд затриманих, в яких знайшли чеки з ломбарду, гроші близько 800 грн, а також продукти. Усі затримані за зовнішніми ознаками перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що працює на посаді патрульного поліції з 31.01.2016. У день події прийшло повідомлення на службовий планшет про грабіж з описом 3 осіб, один з яких у камуфляжних штанах, 1 молодший і 1 старший. Відпрацьовуючи територію, побачили, що в магазин «Козак» зайшли 3 осіб, схожих на тих, що вказані в орієнтуванні. Коли ці 3 осіб вийшли з магазину, то зупинили їх і перевірили документи, а також повідомили інший екіпаж, що працював з заявником, викликали слідчих. Приїхавши разом з іншим екіпажем, потерпілий чітко вказував, що саме ці 3 особи його побили і забрали телефон. У потерпілого на голові були тілесні ушкодження. Під час огляду місця події слідчим у присутності понятих у ОСОБА_6 серед особистих речей було виявлено близько 800 грн, чеки з ломбарду неподалік на телефон «Lenovo», про викрадення якого заявлено потерпілим, а також продукти харчування та алкоголь.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що у лютому 2017 після роботи проходив біля магазину «Козачок» Патрульні сказали, що затримали осіб, запропонували бути понятим при огляді місця події, на що погодився. В одного з затриманих (ОСОБА_6) під час поверхневої перевірки знайшли гроші, в якій сумі - не пригадує, але точно до 1 тис грн., а також квитанції з ломбарду про зданий телефон за суму 1 тис.грн. Затриманий пояснив, що це його особисті кошти, зняті з банківської картки. Потерпілий ОСОБА_1 вказав, що саме ці особи забрали у нього телефон, і що вказаний у квитанції з ломбарду телефон належить йому. У потерпілого були тілесні ушкодження - ссадини в районі голови.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що з жовтня 2016 працює в КП «Муніципальна варта». 12.02.2017 йшов зі служби по вул..Василіянок у м.Івано-Франківську. Працівники поліції запропонували йому бути свідком - понятим при затриманні осіб, які вчинили злочин, на що він погодився. Чи бачив потерпілого - не пам'ятає. Проводився огляд місця події, затримані були в нетверезому стані. Вилучили речі, в тому числі документи. На даний час вже всіх деталей не пам'ятає, про огляд складався протокол, в якому все зазначено та відповідає дійсності. Підтверджує свої підписи у даному протоколі.

З витягу з кримінального провадження №12017090010000527 та відповідного протоколу прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочато 12.02.2017 за заявою потерпілого ОСОБА_1, яким також долучено копії документів щодо придбання вказаного телефону і довідки ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття 12.02.2017 готівкових коштів з його рахунку у сумі 200 грн у банкоматі по вул.Грюнвальдська, 23 а у м.Івано-Франківську (т.1 а.с.176-181).

З догоспітального клінічного протоколу №231 та довідки вбачається, що 12.02.2017 о 12 год 55 хв ОСОБА_1 доставлений поліцією в Івано-Франківську міську клінічну лікарню №1 з діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку? Забійні садна правої виличної ділянки і н/з правого передпліччя (т.1 а.с.182-184).

Відповідно до висновку експерта №69 від 04.04.2017 вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження: забій з травматичним набряком м'яких тканин та садном у виличній ділянці справа, які утворились від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати вказаному у постанові терміну (12.02.2017) та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.186).

Відповідно до висновку експерта №4.3-54/17 від 07.03.2017, ринкова вартість телефону марки «Lenovo А2020а40», чорного кольору, з урахуванням відсоткового зносу станом на 12.02.2017 могла становити 2505,84 грн (т.1 а.с.187-190).

З рапорта інспектора УПП ОСОБА_15 від 12.02.2017 вбачається, що при патрулюванні 12.02.2017 близько 10 год отримали орієнтування про вчинення грабежу 3 особами, що скрилися в напрямку вул. Василіянок у м.Івано-Франківську. Близько 10 год 30 хв цього ж дня виявили осіб, що підпадали під опис згідно орієнтування поблизу магазину «Козак», а тому викликали екіпаж, що спілкувався у той час з потерпілим, а також СОГ. Потерпілий чітко вказав на цих осіб, як таких, що вчинили щодо нього злочин, а тому вказаних осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) затримано, в присутності 2 понятих проведено їх поверхневий огляд, під час якого виявлено квитанцію з ломбарду по вул.Василіянок, 11 а на телефон «Леново» та чек на суму 1000 грн.(т.1 а.с.191).

З протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_1 від 25.03.2017 вбачається, що потерпілий чітко та послідовно з участю статистів продемонстрував, де та яким чином щодо нього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинили грабіж. Демонстрацію відеозапису вказаної слідчої дії проведено безпосередньо в судовому засіданні (т.1 а.с.192-197).

Аналогічно згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 19.03.2017 з обвинуваченим ОСОБА_5, останній продемонстрував, яким чином було вчинено грабіж ОСОБА_1, а також хто та яким чином заподіяв останньому тілесні ушкодження Відеозапис слідчої дії переглянуто у судовому засіданні. (т.2 а.с.77 -85).

Також у судовому засіданні переглянуто відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів інспекторів роти №2 УПП, що затримали обвинувачених (т.1 а.с.198-199).

З протоколу огляду місця події від 12.02.2017 вбачається, що у період часу з 11 год 01 хв до 12 год 02 хв із застосуванням фотозйомки оглянуто прилеглу територію до магазину «Козак» у м.Івано-Франківську по вул.Василіянок,11. Під час огляду серед іншого вилучено у ОСОБА_6 квитанцію (чек) на суму 1000 грн та договір страхування на майно, що знаходиться у заставі №С55817157 - мобільний телефон «Lenovo А2020») від 12.02.2017 з ломбарду «Скарбниця», а також грошові кошти у сумі 793 грн: 1 купюра 500 грн, 1 купюра 200 грн, 1 купюра 50 грн, 1 купюра 20 грн і 3 купюри по 1 грн., у ОСОБА_5 - грошові кошти у сумі 165 грн :1 купюра 100 грн, 1 купюра - 50 грн, 1 купюра 10 грн, 1 купюра - 5 грн (т.1 а.с.200-207).

Відповідно до протоколу огляду предметів від 12.02.2017 вбачається, що оглянуто грошові кошти в сумі 165 грн, вилучені 12.02.2017 в ході огляду місця події у ОСОБА_5 (т.1 а.с.208-210). Вилучені грошові кошти визнано речовими доказами та передано на зберігання в Івано-Франківський ВП ГУ НП України в області (т.1 а.с.211), а також ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду на них накладено арешт (т.1 а.с.212-213).

Також згідно протоколу огляду предметів від 12.02.2017 вбачається, що оглянуто мобільний телефон «Sumsung М3510», вилучений 12.02.2017 в ході огляду місця події у ОСОБА_7 (т.1 а.с.214). Вилучений телефон визнано речовим доказом та передано на зберігання в Івано-Франківський ВП ГУ НП України в області (т.1 а.с.215), а також ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду на нього накладено арешт (т.1 а.с.216-217).

Крім того, згідно протоколу огляду предметів від 12.02.2017 оглянуто речі, вилучені під час огляду місця події у ОСОБА_6: грошові кошти в сумі 793 грн, фіскальний чек №5243 від 12.02.2017 о 10 год 32 хв з Повного Товариства «ЕВ.РО.ЛОМБАРД ЕВ.РО.ФІНАНСИ ЛТД І КОМПАНІЯ» вул.Василіянок, 11а/2; договір страхування майна, що знаходиться у заставі №С55817157 від 12.02.2017, м.Івано-Франківськ; специфікація №1 до Публічного договору фінансового кредиту та Публічного договору закладу майна №55817157 ID: 79687 від 12.02.2017 (т.1 а.с.218-223). Вказані речі та гроші визнано речовими доказами та на них накладено арешт (т.1 а.с.218-227).

Вказані речові докази оглянуто безпосередньо у судовому засіданні. ОСОБА_6 підтвердив, що саме ці документи йому було видано у ломбарді при здачі телефону ОСОБА_1

З протоколу огляду місця події від 12.02.2017 з фототаблицею та план-схемою (т.1 а.с.228-232) вбачається, що місцем події є прилегла до будинку №13 по вул.Донцова у м.Івано-Франківську територія. Дерев'яна альтанка відкритого типу прилягає до стіни будинку. В альтанці виявлено стіл, на якому знаходяться використані 4 пластикові склянки з прозорою речовиною з різким запахом спирту, а також харчове сміття. По обидва боки стола - дерев'яні лавки (т.1 а.с. 228-232).

З копії чеку №5301 від 16.02.2017, наданої потерпілим ОСОБА_1 вбачається, що з ломбардного відділення №58 у м.Івано-Франківську за договором №55817157 відбулося 16.02.2017 о 19 год 05 хв повернення, оплачено 1050 грн (т.1 а.с.234), що підтверджує покази ОСОБА_1 про те, що ним викуплено з ломбарду власний телефон, заставлений ОСОБА_6

18.02.2017 згідно протоколу огляду речей оглянуто добровільно наданий ОСОБА_1 предмет злочину - мобільний телефон «Lenovo А2020а40», ІМЕІ 1:НОМЕР_2, ІМЕІ 2: НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору (т.1 а.с.235-238). Вказаний телефон визнано речовим доказом та передано на зберігання потерпілому (т.1 а.с.238).

З отриманих на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14.02.2017 про тимчасовий доступ до камер відеоспостереження «ЕВ.РО.ЛОМБАРД ЕВ.РО.ФІНАНСИ ЛТД І КОМПАНІЯ» (м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, 11а/2) відеозаписів, досліджених безпосередньо у судовому засіданні, вбачається, що 02.12.2017 о 10 год 03 хв 35 сек у відділення зайшов ОСОБА_6 та направився до вікна оператора. Одразу ж за ним зайшов ОСОБА_5, а за ним - ОСОБА_7 О 10 год 03 хв 40 сек ОСОБА_6 дістав з правої зовнішньої кишені предмет, схожий на мобільний телефон чорного кольору, та надав його через спеціальне вікно працівнику ломбарду. Усі троє обвинувачених ведуть активну бесіду з працівником ломбарду. О 10 год 08 хв ОСОБА_6 надає паспорт працівнику ломбарду. О 10 год 33 хв 10 сек ОСОБА_6 отримує від працівника ломбарду паспорт, о 10 год 33 хв 18 сек - грошові кошти, а о 10 год 33 хв 24 сек - квитанцію та документи (т.1 а.с. 239, т.2 а.с.1-14).

З довідки Івано-Франківського ОНД від 12.02.2017 №59 вбачається, що оглянутий 12.02.2017 о 12 год 53 хв ОСОБА_6 знаходився у стані алкогольного сп'яніння (т.2 а.с.20), з довідки Івано-Франківського ОНД від 12.02.2017 №61 вбачається, що оглянутий 12.02.2017 о 13 год 05 хв ОСОБА_7 знаходився у стані алкогольного сп'яніння (т.2 а.с.43), з довідки Івано-Франківського ОНД від 12.02.2017 №60 вбачається, що оглянутий 12.02.2017 о 13 год 00 хв ОСОБА_5 знаходився у стані алкогольного сп'яніння (т.2 а.с.59).

Крім того, суд зауважує, що як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду для забезпечення прав обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що є громадянами Республіки Узбекистан та Республіки Азербайджан відповідно, неодноразово роз'яснювалося їх право на залучення перекладача. Однак обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в присутності захисників від послуг перекладача як під час досудового розслідування (т.2 а.с.17-19, т.2 а.с. 22-23, т.2 а.с. 27-29, т.2 а.с.40-42, т.2 а.с.45-51), так і під час судового розгляду (підготовче судове засідання 22.05.2017) відмовилися, заявивши, що достатньою мірою розуміють українську мову. При цьому судом також враховано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тривалий час проживають в Україні. Зважаючи на їх активну участь у судовому розгляді, надані ними пояснення, запитання свідкам та потерпілим, відповіді на запитання інших учасників, участь у дослідженні письмових доказів, відеозаписів та речових доказів, висловлення думок з процесуальних питань та заявлених клопотань, відсутні будь-яких сумніви щодо розуміння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мови здійснення судочинства.

Суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого їм злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує їх дії за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Твердження захисника Кучер Н.Ю. про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину повністю спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі показами обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_1, показами свідків, дослідженими письмовими та речовими доказами, переглянутими відеозаписами, що повністю узгоджуються між собою та свідчать про скоординованість дій обвинувачених, що діяли за попередньою змовою між собою та заволоділи майном ОСОБА_1, застосовуючи до нього насильство.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його молодий вік та те, що обвинувачений ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.с.72-73), на час вчинення злочину раніше не судимий (т.4 а.с.66), брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 12.10.2015, відповідно до якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, неодноразово нагороджувався та заохочувався, отримав травми та захворювання, пов'язані з проходженням військової служби (т.2 а.с.67, т.2 а.с.131-138), неодружений, на утриманні дітей та осіб похилого віку не має, на обліках ОНД та ОПНЛ №3 не перебуває (т.2 а.с.69-70); щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом'якшують покарання, та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_5

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 (т.1 а.с.76-78), беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, Рогатинський РС з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження воді на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку обвинуваченого з метою його виправлення та запобігання вчиненню нового злочину чи правопорушення неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 21.12.2017 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, що вчинено ним до постановлення даного вироку суду, покарання за яким ще не відбуто, а тому остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначити відповідно до правил ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його молодий вік, те, що обвинувачений ОСОБА_6 є громадянином Республіки Узбекистан, згідно посвідки на постійне проживання, виданої у 2013 році, є жителем м.Харків (т.2 а.с.30-32), в Україні раніше не судимий (т.2 а.с.33); на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.с.34-37), не працює, одружений, має на утриманні 1 неповнолітню дитину - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_12, що народилася у м.Харків (т.2 а.с.139-140), позитивно характеризується (т.2 а.с.107-114). Також при призначенні покарання суд враховує щире каяття як пом'якшуючу покарання ОСОБА_6 обставину та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_6 (т.2 а.с.161-162), беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, оцінку ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень, а саме - високого рівня, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може призвести до вчинення повторних кримінальних правопорушень, що становить небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. Тому на думку уповноваженого органу з питань пробації, згідно санкції статті, доцільно буде застосувати до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_7 є громадянином Республіки Азербайджан, постійного місця проживання в Україні не має, затримувався Шахтерським МВВС Донецької області у 2004 році як мігрант; в Україні раніше не судимий; згідно даних НЦБ Інтерполу в Азербайджані - раніше тричі судимого, востаннє 06.05.2011 судом Сабунчинського району м.Баку за ст.177.2.1 (крадіжка) КК Азербайджанської Республіки, звільнений з місць позбавлення волі 30.12.2013 за відбуттям строку покарання; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має 3 неповнолітніх дітей та батьків похилого віку (т.2 а.с.52-55, т.2 а.с.117-118), стан здоров'я обвинуваченого, що згідно довідки Івано-Франківської УВП №12 від 14.02.2018 взятий на облік з діагнозом: «Залишкові зміни перенесеного туберкульозу обох легень. Хронічний бронхіт. ВСД з астено-невротичним синдромом. Гепатит невиясненої етіології?». Також при призначенні покарання суд враховує щире каяття як пом'якшуючу покарання ОСОБА_7 обставину та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7

Суд зауважує, що згідно наданих стороною обвинувачення доказів, ОСОБА_7 раніше судимий 06.05.2011 судом Сабунчинського району м.Баку за ст.177.2.1 (крадіжка) КК Азербайджанської Республіки.

Відповідно до ст.9 КК України, вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо іноземець був засуджений за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинив злочин на території України. Рецидив злочинів, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обвинуваченому ОСОБА_7 не інкримінуються вчинення даного злочину - грабежу з кваліфікуючою ознакою «вчинений повторно», а також не інкримінується рецидив злочину як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_7

Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

З досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_7 (т.1 а.с.94-96) вбачається, що останній не має постійного місця проживання. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а щодо ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки та не заперечив щодо застосування до останнього Закону України «Про амністію у 2016 році», потерпілого ОСОБА_1, що не наполягає на суворому покаранні обвинувачених (т.1 а.с.97), ОСОБА_5 та його захисника Жидецької С.Р., що просили звільнити обвинуваченого як учасника АТО від відбування остаточного покарання згідно Закону України «Про амністію у 2016 році»; ОСОБА_7, що просив призначити менше покарання, ніж просив прокурор, та його захисника Булін-Соколової Т.С., що просила врахувати дані, що характеризують ОСОБА_7, та призначити йому покарання нижче нижчої межі, установленої у санкції ч.2 ст.186 КК України, - позбавлення волі на строк 3 роки; обвинуваченого ОСОБА_6, що просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки раніше не судимий та має на утриманні малолітню дитину, а також позицію його захисника Кучер Н.Й., що просила виправдати обвинуваченого внаслідок недоведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мінімальне покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.186 КК України.

Таке покарання обвинувачених є достатнім, справедливим і необхідним для їх виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ними, так і іншими особами.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 12.10.2015, відповідно до якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Злочин, інкримінований обвинуваченому ОСОБА_5 (ч.2 ст.186 КК України) є тяжким та не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи відповідно до ст.12 КК України, а також злочин, за яким засуджено ОСОБА_5 вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 21.12.2017 є тяжким та не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи. Таким чином, на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2016 році". Також в судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що просить звільнити його від відбування призначеного остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він брав безпосередньо участь в антитерористичній операції та отримав статус учасника бойових дій. Перешкод для застосування амністії та звільнення від відбування призначеного покарання з цих підстав ОСОБА_5 - судом не встановлено. За таких обставин, відповідно до ст.86 КК України, на підставі ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_5 слід звільнити від відбування призначеного покарання.

Що стосується заяви ОСОБА_6 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», то згідно п.в ст.1 вказаного Закону передбачено звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років. Злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, є тяжким, а тому амністія до ОСОБА_6 не може бути застосована.

Судові витрати на залучення експертів згідно ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинувачених.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Підстав для зміни чи скасування раніше обраних щодо обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжних заходів до набрання вироком законної сили не вбачається.

Крім того, суд зауважує, що 22.06.2017 набрав чинності Закон України від 18.05.2017 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким викладено нову редакцію ч.5 ст.72 КК України, згідно з якою попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. За таких обставин час попереднього ув'язнення обвинувачених з 12.02.2017 до 21.06.2017 підлягає зарахуванню за правилами ч.5 ст.72 КК України, що діяла в редакції попереднього закону з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 21.12.2017 більш суворим призначеним даним вироком покаранням, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання - позбавлення волі на строк чотири роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з часу фактичного затримання 12 лютого 2017 року. Відповідно до ст.72 КК України з урахуванням положень ст.5 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 12.02.2017 року до 21.06.2017 у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 22.06.2017 до 30.11.2017 у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ст.86 КК України, на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_5 від відбування визначеного остаточного покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк чотири роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з часу фактичного затримання 12 лютого 2017 року. Відповідно до ст.72 КК України з урахуванням положень ст.5 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 12.02.2017 року до 21.06.2017 у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 22.06.2017 до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк чотири роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з часу фактичного затримання 12 лютого 2017 року. Відповідно до ст.72 КК України з урахуванням положень ст.5 КК України зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 12.02.2017 року до 21.06.2017 у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 22.06.2017 до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УК у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" - 351 грн. 84 коп. процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи №403-54/17 від 07.03.2017.

Речові докази: грошові кошти у сумі 165 грн, вилучені 12.02.2017 у ОСОБА_5 (постанова від 12.02.2017, т.1 а.с.211) - повернути ОСОБА_5, мобільний телефон «Samsung M3510» (постанова від 12.02.2017, т.1 а.с.215) - повернути ОСОБА_7; згідно постанови від 12.02.2017, т.1 а.с. 224-225: вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 793 грн, отримані від застави телефона - конфіскувати в дохід держави, фіскальний чек, договір страхування майна, специфікацію №1 до договору - зберігати при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон «Lenovo А2020а40» (постанова від 18.02.2017, т.1 а.с.238) - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_1, DVD-диски зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_5 (грошові кошти у сумі 165 грн) згідно ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14.12.2017 (т.1 а.с.212-213), на майно ОСОБА_7 (мобільний телефон марки «Samsung М3510» згідно ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 13.02.2017 (т.1 а.с.216-217), на майно ОСОБА_6 (грошові кошти у сумі 793 грн та документи) згідно ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 13.02.2017 (т.1 а.с.226-227) - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко