Рішення № 72649724, 26.02.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6913/17

Провадження № 2/206/334/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гуртового В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання права власності на самочинно перебудований житловий будинок та зведені надвірні споруди і будівлі, -

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позиваючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на наступні обставини. 02.04.2010 на підставі договору купівлі - продажу позивач набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, загальна площа приміщень якого 69,2 кв.м. та складався з коридору розміром 5,4 кв.м., кухні - 10,0 кв.м., ванної - 2,5 кв.м., туалету - 1,5 кв.м., коридору - 11,7 кв.м., житлової - 7,5 кв.м., житлової 8,6 кв.м., житлової - 12,1 кв.м. (далі - будинок). Після чого, позивачем було отримано державний акт про право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок. З 2010 по 2015 роки позивач здійснювала реконструкцію будинку та надвірних споруд господарським способом. Однак, під час перебудови приміщень позивач не розробила проектну документацію на будівництво та не отримала дозвіл на виконання будівельних робіт. З метою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та надвірних споруд позивач звернулась до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради де їй запропонували звернутись з додатком № 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, який передбачає декларування про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду. Після чого, позивач з метою визначення та встановлення відповідності надвірних будівель та споруд вимогам будівельних норм і правил, отримала висновок експертного дослідження з будівельно - технічних питань, зі змісту якого позивач встановила, що житловий будинок та зведені надвірні споруди і будівлі збудовані у відповідності до вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних та місцевих правил забудови. В зв'язку із чим позивач вважала, що самочинно перебудований нею житловий будинок та зведені надвірні споруди і будівлі літ. «А» виконано без дотримання відповідного дозволу, але без порушення встановлених будівельних нормі правил, а тому, позивач просила визнати за нею право власності на самочинно перебудований житловий будинок та зведені надвірні споруди і будівлі літ. «А» загальною площею 92,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі. 16.01.2018 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання. 16.02.2018 ухвалою суду підготовче засідання було закрито, справа була призначена до судового розгляду (а.с.91). 21.02.2018 на адресу суду надішли письмові пояснення Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради, згідно змісту яких зазначено, що відповідно до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатація згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта. В той же час, позивачем до позову подано звіт про проведення технічного нагляду, а не звіт про технічне обстеження. Таким чином, представник третьої особи вважав неможливим задоволення позовної заяви. (а.с.94-95). Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення учасників справи. 26.02.2018 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.04.2010 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, тобто позивачем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_1 прийняла у власність домоволодіння АДРЕСА_2, та мало наступні характеристики: площа земельної ділянки складає 600 кв.м., крім того лишки 283 кв.м., на якій розташоване: А-1 житловий будинок, загальна площа 69,2 кв.м., житлова площа 28,2 кв.м., Б-сарай, В-убиральня, Г-душ, Д - сарай, Е - погріб з шийкою, 1-3 споруди (а.с.10). Право власності на домоволодіння підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 8399813 від 02.04.2010, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" ДОР № 26046519 від 06.05.2010 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (а.с.9, 11). Найменування, кількість, площа будинку, господарських будівель та споруд зазначена у договорі купівлі-продажу підтверджується технічним паспортом, виготовленим станом на 01.04.2010 (а.с.12-14).

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2, виготовленого станом на 30.12.2015, наявні дані про самочинне будівництво, а саме: житловий будинок та прибудови А-2, літ.А1-1, А2-1 - реконструкція (а.с.31-35).

Відповідно до звіту про проведення технічного огляду будівельних конструкцій та інженерних мереж, огляд житлового будинку та господарських споруд проводився 18.09.2017. На основі результатів огляду встановлено, що конструкції будівлі житлового будинку (літ. А-2) з прибудовами (літ.А1-1, А2-1), з мансардним поверхом (літ. м/с), літній душ (літ. Г), вбиральня (літ. В), погріб (літ. Е), навіс (літ. Ж), за адресою АДРЕСА_2, мають необхідні запаси міцності й характеристики, що забезпечують твердість і просторову стійкість. Будівлі домоволодіння можуть використовуватись за призначенням (а.с.15-20).

У 2017 році позивач надала до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, згідно додатку № 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 (а.с.80-82).

Згідно відповіді Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради № ДП 151172721977 від 29.09.2017 за результатами розгляду декларації управлінням було повідомлено про відсутність повноти даних у поданій декларації, яка унеможливлює внесення даних щодо її реєстрації до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а саме: в п.1 найменуванні закінченого будівництвом об'єкта не визначено вид будівництва; п. 4 відсутня інформація про генерального підрядника; п.5 інформація про відповідальних за виконання робіт; п. 7 про відповідність місця розташування об'єкта вимогам державних будівельних норм; п. 8 про рішення суду, п. 12 інформація зазначена частково, п. 16, п. 17, п. 18 - відсутня інформація. Також, управлінням повідомлено, що у разі приведення документу у відповідність до чинного законодавства, заявник може повторно звернутись до управління (а.с.80).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із ч. 5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

В той же час, з огляду на роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про практику застосування ст. 376 ЦК України» (далі - постанова) право власності у порядку, передбаченому ст. 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК.

Далі, згідно п. 7 зазначеної вище постанови, судам роз'яснено, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами, в тому числі, про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).

З огляду на викладене, та те, що позивач у своєму позові вказала про реконструкцію будинку та будування інших споруд, що підтвердилось технічними паспортами, виготовленими станом на момент купівлі - продажу спірного домоволодіння та на момент здійснення реконструкції, суд враховуючи викладені вище роз'яснення приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спірне майно, на яке позивач просить визнати право власності не є новозбудованим та/або створеним у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі, а є лише його реконструкцією. Крім того, відповідно до п.п. 9, 12 вказаної вище постанови суд, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, зобов'язаний встановлювати усі обставини справи, у тому числі, чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Таким чином, суд враховуючи, що позивач звертався до третьої особи з декларацією про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, згідно додатку № 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, зміст якої передбачає наявність рішення суду про визнання права власності на самочинне будівництво, приходить до висновку, що позивач звернувся до компетентного органу з інших підстав, аніж з тих, які стали підставою для звернення до суду.

З огляду на викладене, суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови, визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому, враховуючи, що позивач звертався до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва за інших підстав (декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, згідно додатку № 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 № 461), суд приходить до висновку, що не повинен замінювати своїми рішеннями рішення компетентних органів з питань, що не були предметом розгляду відповідного органу.

Вирішуючи даний спір по суті, та відповідно ухвалюючи рішення за результатами його розгляду, суд, також, зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який забезпечує Державна архітектурно - будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Так, заперечуючи проти задоволення позову Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради, вказано, що відповідно до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта. В той же час, позивачем до позову подано звіт про проведення технічного нагляду, а не звіт про технічне обстеження.

Між тим, суд звертає увагу, що такі доводи судом відхиляються, оскільки у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з відповідним Порядком, за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомості, не є достатнім для проведення державної реєстрації права власності. Обов'язковим є введення об'єкта в експлуатацію за встановленою чинним законодавством процедурою. Рішення суду виступає документом, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно, тобто є правовстановлюючим документом. Суд своїм рішення лише визнає право власності, тому обов'язковим є проходження окремої процедури введення об'єкту в експлуатацію. Таким чином, доводи третьої особи щодо недолучення позивачем до позовної заяви звіту про технічне обстеження є підставою для відмови компетентного органу у вводі нерухомого майна в експлуатацію, а не підставою для відмови у задоволення вимоги про визнання на нього права власності. Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 179, 181, 190, 317, 331, 376 ЦК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, номер і серія паспорта НОМЕР_2, до Дніпровської міської ради, юридична адреса: 49070 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код юридичної особи26510514, третя особа: Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради, місцезнаходження: 49000, м. Січеславська Набережна, 29-а, про визнання права власності на самочинно перебудований житловий будинок та зведені надвірні споруди і будівлі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.03.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак