Вирок № 72648124, 07.03.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1655/17

Провадження № 1-кп/163/19/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 року Любомльський районний суд Волинської області у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Голядинець О.В.,

прокурора - Ляшук І.П.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого - Резняка З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12017030150000223 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, середньої освіти, неодруженого, непрацюючого, не військовозобов'язаного, раніше судимого:

- 17.12.2013 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до 2-х років обмеження волі; постановою Рівненського районного суду від 03.04.2015 року на підставі ст.81 КК України звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 10 місяців 11 днів;

- 12.06.2017 року Любомльським районним судом

Волинської області за ч.3 ст.185 КК України із зас-

тосуванням ст. 69 КК України до 6-ти місяців ареш-

ту;

-10.10.2017 року Любомльським районним судом

Волинської області за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передба-

чених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, будучи раніше засудженим за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинив два епізоди крадіжок за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 28 травня 2017 року у вечірню пору (точної години не встановлено), діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи біля паркану, навпроти господарства ОСОБА_1, що знаходиться по АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний останньому велосипед спортивного типу, вартістю 1020 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна, вчиненими повторно, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 цього ж 28 травня 2017 року, орієнтовно після 22 год. (точної години не встановлено), діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом зняття гачка металевого ланцюга, яким з'єднувались в'їзні ворота, проник на огороджену територію колишнього КСП, що по АДРЕСА_3, де біля приміщення бані таємно викрав велосипед марки типу «Дамка», належний ОСОБА_2, чим завдав останньому майнової шкоди на загальну суму 873,00 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна, вчиненими повторно, поєднаними з проникненням у сховище, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав на повне визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів та суду показав, що 28.05.2017 року, увечері, разом зі своїм товаришем ОСОБА_5 пішли в с. Городнє Любомльського району, щоб знайти знайому останнього. Дійшовши майже до кінця села, вирішили повертатися назад та коли проходили біля магазину в с. Городнє, його товариш залишився, а він пішов вперед. Проходячи біля одного з подвір'їв, побачив велосипед, який стояв біля паркану, зі сторони дороги. Оскільки на вулиці уже було темно, а до місця його проживання було ще далеко, вирішив викрасти цей велосипед, щоб на ньому доїхати додому. Наздогнавши ОСОБА_5, на прохання останнього віддав йому велосипед, яким ОСОБА_5 поїхав в напрямку с. Підгородне, а сам пішов далі. Проходячи повз колишньої колгоспної бригади КСП, вирішив зайти на її територію, щоб попросити закурити. З цією метою почав стукати у ворота, які були зачинені за допомогою металевого ланцюга, закинутого за дві частини воріт, однак йому ніхто не відкривав. Тоді він сам від'єднав ланцюг та, відкривши у такий спосіб ворота, зайшов на цю територію. Біля господарської будівлі побачив впертий об стіну велосипед типу «дамка», який вирішив викрасти, щоб на ньому заїхати додому. З велосипедом вийшов з господарства через ті ж ворота, що й заходив, які закрив за собою у той самий спосіб, що й вони перед цим були зачинені, та на велосипеді поїхав в напрямку с. Підгороднє. По дорозі наздогнав ОСОБА_5 та з ним разом поїхали додому. Останньому про походження (викрадення) велосипедів нічого не розповідав та сам ОСОБА_5 про них запитань не задавав. На велосипедах приїхали в с.Підгороднє, де в сараї, за місцем проживання дядька ОСОБА_5, їх залишили, а самі пішли до ОСОБА_5 додому спати. Про власників викрадених велосипедів він дізнався від працівників поліції, після чого у потерпілого ОСОБА_1 попросив вибачення, яке останній прийняв. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати.

Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні крадіжок, його винуватість в обсязі пред'явленого обвинувачення, стверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що 29.05.2017 року на території свого господарства він виявив відсутність приналежного йому велосипеда спортивного типу, який востаннє він залишив 28.05.2017 року ввечері, орієнтовно о 21-22 год., біля паркану зі сторони дороги. Цей велосипед він придбав на ринку в місті Любомль, приблизно у 2012 році, як такий, що уже був у використанні. Будь-яких претензій до обвинуваченого він не має, оскільки викрадений велосипед йому повернуто, ОСОБА_3 попросив у нього вибачення, яке він прийняв, та просив суд останнього суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що він займається особистим селянським господарством на території колишньої колгоспної бригади КСП «Городнянське». 28.05.2017 року приблизно о 22 год. він приїхав велосипедом, який поставив біля приміщення колишньої бані, а наступного дня вранці, приблизно о 05 год., виявив його відсутність. Вказав, що господарство колишнього КСП повністю огороджене парканом, вхід на територію, де він займається особистим селянським господарством, проходить через в'їзні металеві ворота, які в ніч на 29.05.2017 року він особисто закривав на гачок та ланцюг, який з'єднує дві частини воріт. У цю ніч він перебував у вказаному господарстві, оскільки очікував приплоду поросят, та будь-яких стуків у ворота, які є металевими, не чув. Також вказав, що дана територія охороняється собаками. Коли виявив відсутність велосипеда, то ворота були зачинені у такий самий спосіб, що й він їх закривав напередодні. Викрадений велосипед має німецьке виробництво типу «дамка» та він його придбав на ринку в м. Любомль, як такий, що уже був у використанні. Оскільки викрадений велосипед йому повернуто, претензій до обвинуваченого він не має. Просив суд ОСОБА_3 суворо не карати.

Такі показання потерпілих: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повній мірі узгоджуються та відповідають змісту їх заяв від 29.05.2017 року у Любомльський відділ поліції ГУНП у Волинській області про вчинене кримінальне правопорушення - викрадення в ніч з 28 на 29 травня 2017 року приналежних їм велосипедів.

У протоколі огляду місця події від 29.05.2017 року зафіксовано, що територія колишнього КСП, яка знаходиться по АДРЕСА_3, огороджена по периметру, ворота закриваються на ланцюг. В'їздні ворота розташовані зі сторони дороги, сполученням Городне-Підгородне. З правої сторони від дороги знаходиться господарське приміщення, виготовлене з білої цегли. При проведенні огляду, слідів проникнення на територію КСП не виявлено. Ворота на момент огляду закриті за допомогою ланцюга, який одним краєм приварений до основи воріт, а в іншому має гачок, закривається на іншій половині воріт. Ворота двохстворчасті, відкриваються в напрямку дороги «Городне-Підгородне».

Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 06.11.2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" роз'яснив, що під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Відтак, враховуючи показання потерпілого ОСОБА_2 та зафіксовані дані протоколу огляду місця події від 29.05.2017 року, територія колишнього КСП, з якої ОСОБА_3 викрадено велосипед, охоплюється поняттям «сховище».

Протоколом огляду місця події від 29.05.2017 року, яким є домогосподарство за місцем проживання ОСОБА_5, стверджено факт виявлення та вилучення, викрадених обвинуваченим ОСОБА_3 у потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 велосипедів, в приміщенні сараю по АДРЕСА_4.

Вилучені з місця події два велосипеди (один - німецького виробництва типу «дамка» синього кольору, другий - спортивного типу, зеленого кольору) визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні та передані на зберігання потерпілим: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Висновком, проведеної судової товарознавчої експертизи, від 14.06.2017 року №28/2017 визначено ринкову вартість викрадених бувших у використанні велосипедів станом на 29.05.2017 року, а саме: велосипеда німецького виробництва типу «Дамка», синього кольору, - 873,00 грн.; велосипеда спортивного типу, зеленого кольору, - 1020,00 грн.

В ході проведеного слідчого експерименту, згідно відповідного протоколу від 31.05.2017 року та доданих до нього фото-таблиць, обвинувачений ОСОБА_3 вказав на місця викрадення велосипедів та спосіб проникнення на територію колишнього КСП.

Зафіксовані у вказаному протоколі дані узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, в тому числі показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3, та у своїй сукупності в повному обсязі відтворюють картину вчинених останнім злочинів.

В той же час доводи обвинуваченого та сторони захисту щодо мети проникнення на вказану територію колишнього КСП повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що будь-якого стуку у металеві ворота у ту ніч він не чув. Поряд з цим, з огляду на пізню пору доби та той факт, що обвинувачений, проникши на територію господарства, лише викрав велосипед і відразу залишив дану територію, тобто й не намагався ні у кого просити цигарок, суд не знаходить логічних пояснень таких його доводів та розцінює їх як намагання полегшити свою відповідальність за вчинене. Інших переконливих доводів мети проникнення на територію вказаного господарства, які б заслуговували на увагу суду, обвинувачений в судовому засіданні не навів.

Таким чином, будь-яких об'єктивних сумнівів у доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, немає, тому суд визнає його винним у їх вчиненні.

З цих же мотивів не вбачається підстав для виправдання обвинуваченого по епізоду крадіжки велосипеда у потерпілого ОСОБА_2, про що просила сторона захисту.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, та у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, стороною обвинувачення не висунуто та судом не встановлено.

По відношенню до особи обвинуваченого, суд приймає до уваги його вік, стан здоров'я (гіпертонічна хвороба І ст., пневмосклероз, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності), спосіб життя, сімейний та майновий стан (неодружений, ніде не працює та суспільно-корисною працею не займається), його посередню характеристику з місця проживання, те, що він, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, повторно вчинив умисні корисливі злочини, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення і перевиховання, та незважаючи на позицію потерпілих, які просили обвинуваченого суворо не карати, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції законів, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, за правилами ч.1 ст. 70 КК України. Підстав для застосування іншого виду покарання суд не знаходить, як і не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75, 76 КК України.

Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_3 уже засуджений за злочини, які вчинені ним, як до, так і після вчинення ним 28.05.2017 року крадіжок велосипедів.

Так, вироком Любомльського районного суду Волинської області від 12.06.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні передбаченого ч.3 ст.185 КК України злочину, який був вчинений ним 22 лютого 2017 року, із призначенням покарання на підставі ч.1 ст. 69 КК України у виді 6-ти місяців арешту. Даний вирок набрав законної сили 13 лютого 2018 року.

Вироком цього ж суду від 10.10.2017 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення ним крадіжки 09 серпня 2017 року за кваліфікуючими ознаками ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Цей вирок набрав законної сили 10 листопада 2017 року та звернутий до виконання. На виконання цього вироку, ОСОБА_3 було затримано 28 грудня 2017 року, що підтверджується копією відповідного протоколу затримання, та останній відбуває покарання у Маневицькій виправній колонії №42 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області.

Відповідно до роз'яснень, зазначених у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Згідно із ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Виходячи з наведеного, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити із застосуванням вимог, передбачених ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням вироку Любомльського районного суду від 12.06.2017 року, та ст.71 КК України - з урахуванням вироку Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 594,00 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Строк обраного під час досудового розслідування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчився 02.12.2017 року. Клопотання про обрання запобіжного заходу сторона обвинувачення не заявляла.

Поряд з цим, ухвалою суду від 22.02.2018 року ОСОБА_3 етаповано з Маневицької виправної колонії № 42 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області до Луцького слідчого ізолятора для участі в розгляді даного кримінального провадження, тому в силу положень п.24 ч.1 ст.3 та п.12 ч.1 ст.537 КПК України суд вважає необхідним тимчасово залишити ОСОБА_3 у слідчому ізоляторі до набрання цим вироком у даному кримінальному провадженні законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарання за даним вироком і за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 12.06.2017 року (невідбуте покарання становить 6 (шість) місяців арешту, що, за правилами ст.72 КК України, відповідає 6 (шести) місяцям позбавлення волі (у співвідношенні: одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту),визначити до відбуття ОСОБА_3 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 10.10.2017 року, та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3рахувати з 28.12.2017 року.

Речові докази: велосипед спортивного типу, зеленого кольору, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_1, та велосипед марки типу «дамка», синього кольору, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_2, - залишити у володінні останніх.

Стягнути з ОСОБА_3в дохід держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) гривні.

ОСОБА_3тимчасово залишити у Луцькому слідчому ізоляторі на період набрання даним вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області на протязі 30 днів із дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 на протязі 30 днів з дня вручення копії даного вироку через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук