Постанова № 72647900, 06.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19023/17 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В. Провадження № 22-ц/773/271/18 Категорія: 48 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.

суддів Федонюк С.Ю., Русинчука М.М.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

12 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

28 грудня 2017 року позивач подала заяву про забезпечення позову, обгрунтовуючи її тим, що спірне майно, яке набуте під час їх спільного проживання, на даний час перебуває у власності відповідача, який відмовляється від добровільного поділу та виплати компенсації її частки, вважає, що існує реальна можливість відчуження відповідачем ОСОБА_5 майна, що в подальшому може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: квартиру, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ветеранів, 9/13, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5; автомобіль «Range Rover», 2006 року випуску, кузов НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_5; автомобіль «Mersedes - Benz Е200», 2011 року випуску, кузов НОМЕР_5, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_5; земельну ділянку у АДРЕСА_1 з незавершеним будівництвом, право власності зареєстровано за ОСОБА_5; земельну ділянку у АДРЕСА_2 та будинок з господарськими спорудами, право власності зареєстровано за ОСОБА_5.

Ухвалою Луцького міськрайоного суду від 29 грудня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, право власності зареєстровано за ОСОБА_5; автомобіль «Range Rover», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_5; автомобіль «Mersedes - Benz Е200», 2011 року випуску, кузов НОМЕР_5, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_5; земельну ділянку у АДРЕСА_1 з незавершеним будівництвом, право власності зареєстровано за ОСОБА_5; земельну ділянку у АДРЕСА_2 та будинок з господарськими спорудами, право власності зареєстровано за ОСОБА_5.

Ухвалу до негайного виконання направлено відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить скасувати цю ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та відсутність підстав для забезпечення позову.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких мотивів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в т.ч., накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оскільки предметом даного позову є визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та з метою недопущення відчуження спірного майна, задовольнив заяву про забезпечення позову та наклав арешт на спірне майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення відповідача, що є порушенням процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не надала суду жодних доказів про проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту і господарства з відповідачем, а також що спірне майно придбавалось, за кошти позивача та не доведено факту її участі у придбанні майна внаслідок спільної праці є безпідставними, оскільки дані обставини підлягають встановленню судом під час розгляду справи по суті позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів.

Отже, в апеляційній скарзі не наведено доводів на спростування висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального права, які регулюють вирішене нею питання, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді