Постанова № 72647889, 06.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/1101/17 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І.І. Провадження № 22-ц/773/126/18 Категорія: 23 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежитлового приміщення поновленим за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 22 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ним було укладено договір оренди нежитлового приміщення - картоплесховища площею 1381,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дане приміщення використовувалося ним за цільовим призначенням та відповідно до передбачених умов договору. На сьогоднішній день, відповідач ставить вимогу про усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди. Однак він не вбачає підстав для звільнення орендованого майна, оскільки використовує його на законних підставах, зокрема, у зв'язку з продовженням дії договору. Зазначає, що 04.04.2017 року він отримав від відповідача попередження про розірвання договору оренди, оскільки останній не бажає укладати новий договір і зобов'язує орендаря протягом трьох днів передати орендоване майно орендодавцеві в належному стані. Згодом, 12.04.2017 року він отримав повідомлення - вимогу від ОСОБА_3 про те, що користування ним орендованим приміщенням є безпідставним, так як 07.07.2017 року нею було укладено новий договір оренди нежитлового приміщення - картоплесховища з новим орендарем. Покликаючись на п.5.1 договору оренди вважав, що як орендар, має переважне право на продовження дії цього договору на новий термін, оскільки належно виконує обов'язки, взяті на себе за цим договором. Просив визнати договір оренди від 01.04.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поновленим на новий строк на тих самих умовах.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 22 листопада 2017 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 квітня 2016 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування нежитлове приміщення - приміщення картоплесховища площею 1381,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

Пунктом 5.4 договору сторони обумовили, що орендар зобов'язується у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору передати орендареві орендоване майно на підставі акту передачі-приймання у справному стані, в якому воно було одержане.

Строк дії договору визначено у пункті 7.1. даної угоди до 01.04.2017 року. Крім того, в пункті 7.6 вказано, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

03.04.2017 року ОСОБА_3 надіслала позивачу попередження про відсутність наміру укладати з ним договір оренди зазначеного майна на новий строк з одночасною вимогою передачі майна в належному стані.

Підпунктом 7 пункту 5.2 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується повідомити орендодавця за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

Відповідно з ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Встановивши наведене, на підставі зазначених норм матеріального права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_2 переважного права на укладення договору оренди на новий строк, так як він не виконав вимог підпункту 7 пункту 5.2 договору оренди - не повідомляв орендодавця за 30 днів до закінчення строку договору про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Крім того встановлено, що ОСОБА_3 бажає використовувати спірне приміщення для власних потреб. та не бажає передавати його в оренду.

Твердження ОСОБА_2 про автоматичне пролонгування договору оренди на підставі ст. 764 ЦК України, є помилковими, оскільки таке поновлення договору можливе лише за згодою орендодавця. В матеріалах справи міститься попередження, направлене орендодавцем ОСОБА_3 орендарю ОСОБА_2 і вручене йому 04.04.2017 року (через 4 дні після закінчення строку договору оренди), в якому ОСОБА_3 вказує на відсутність наміру укладати новий договір оренди з ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 213 ЦПК, в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, є безпідставним, оскільки в мотивувальній частині рішення зазначено про встановлені судом обставини, надано їм юридичну оцінку та зроблено висновок на підставі встановлених обставин у відповідності до норм матеріального права, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини, про відмову у задоволені позову.

Щодо покликань ОСОБА_2 про укладення ОСОБА_3 нового договору оренди спірного майна з іншою особою, то під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що відповідач не передавав та не буде передавати дане майно в оренду, бажає його використовувати для власних потреб.

На підставі наведеного апеляційний суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку, постановивши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: