Постанова № 72647862, 02.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/799/17 Головуючий у 1 інстанції: Лизун Ю.В. Провадження № 22-ц/773/258/18 Категорія: 59 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.,

з участю:позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нововолинської міської ради, державного реєстратора Степанюк Ольги Володимирівни, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними, скасування реєстрації речового права та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 грудня 2017 року,

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що рішенням Нововолинського міського суду від 30 квітня 2013 року та рішенням апеляційного суду Волинської області від 09.01.2014 її зобов'язано за свій рахунок знести металеву драбину, що веде на горище, яка змонтована на фасадній частині вздовж стіни житлової кімнати ОСОБА_3, демонтувати на фронтовій частині фасаду металеві двері та вікно з влаштуванням цегляної кладки, привести облаштоване нежиле приміщення до попереднього стану, а також демонтувати у підвальному приміщенні додатковий дверний пройом та демонтувати нежиле приміщення на горищі будинку, разом з тим відповідача ОСОБА_3 зобов'язано усунути їй перешкоди в користуванні горищем будинку АДРЕСА_1, забезпечивши їй вільний доступ до нього шляхом демонтажу прилеглої до будинку металевої огорожі, зняти замки з вхідних дверей, які є входом до сходових маршів в допоміжні приміщення будинку НОМЕР_1. Крім того, рішенням Нововолинського міського суду від 12 червня 2012 року було визнано незаконною та скасовано приватизацію відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 сходової клітки, яка призначена для входу до квартири АДРЕСА_1, та доступу до горища будинку. Проте відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 не виконують дане рішення суду та не подають відповідних документів до державного реєстратора про скасування реєстрації права власності в цій частині та внесення відповідних змін до правовстановлюючих документів, внаслідок чого вона позбавлена можливості користуватися, як співвласник, сходовою кліткою, яка веде на горище та у підвальне приміщення. На її звернення про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор Степанюк О.В. відмовила, не обґрунтувавши причин. Просила визнати неправомірними дії державного реєстратора Степанюк Ольги Володимирівни, скасувати державну реєстрацію речового права ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на сходову клітину площею 7,8 кв.м, яка призначена для входу до квартири НОМЕР_2 та доступу до горища будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати державного реєстратора внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 щодо оформлення та подання необхідних документів до державного реєстратора про внесення змін до правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 згідно рішення Нововолинського міського суду від 12 червня 2012 року та зобов'язати їх вчинити відповідні дії, визнати неправомірними дії Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо відмови виконати рішення Нововолинського міського суду від 12 червня 2012 року та зобов'язати виконати дане рішення на підставі виконавчих листів Нововолинського міського суду від 12 червня 2012 року, а також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 06 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Постановлено скасувати державну реєстрацію речового права ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на сходову клітину площею 7,8 кв.м, яка визначена в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1 від 20 травня 2009 року, виготовленому КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», як коридор - 1 площею 5,6 кв.м і сходова - 2 площею 2,2 кв.м, та зобов'язати Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нововолинської міської ради внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Нововолинської міської ради в користь ОСОБА_1 640 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З поданої апеляційної скарги вбачається, що відповідач ОСОБА_3 оскаржує рішення в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд переглядає рішення місцевого суду саме в цій частині.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира НОМЕР_3 в двохповерховому чотирьохквартирному житловому будинку АДРЕСА_1, а відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є співвласниками квартира НОМЕР_2 у цьому ж будинку.

Упродовж тривалого часу між позивачем і відповідачами, які є власниками квартир зазначеного будинку існує спір з приводу користування коридором -1 площею 5,6 кв.м та сходовою - 2 площею 2,2 кв.м, які є допоміжними приміщеннями у розумінні статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», які при приватизації житла були включені до загальної площі квартири АДРЕСА_1, співвласниками якої є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Рішенням Нововолинського міського суду від 12 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 18.09.2012 року постановлено визнати частково недійсним Розпорядження органу приватизації Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради № 255 від 03.09.2008 року, в частині приватизації та включення до загальної площі квартири АДРЕСА_1 -сходової клітини площею 7,8 кв.м., котра призначена для входу до квартири НОМЕР_2 та доступу до горища будинку НОМЕР_1

Визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 03.09.2008 року, виданого органомприватизації житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради в частині права власності ОСОБА_8 на сходову клітину площею 7,8 кв.м, яка визначена в технічному паспорті на квартиру; НОМЕР_2 від20.05.2009 року виготовленого КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», як будинку АДРЕСА_1

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 15 травня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в частині визначення загальної площі квартири в розмірі 76,1 кв.м замість -68,3 кв.м.

Зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні власникам (будинку) квартир будинку АДРЕСА_1 у користуванні сходовою клітиною площею 7,8 кв.м., яка призначена теж для користування житловим приміщенням- горищем в будинку НОМЕР_1.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставина щодо незаконності включення до загальної площі квартири АДРЕСА_1 коридору -1 площею 5,6 кв.м та сходової -2 площею 2,2 кв.м не доказується при розгляді цієї справи.

Відповідно до п .20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України, від 26.10.2011, № 1141 (далі - Порядку), з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна:

тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо);

призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий);

площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова);

відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю);

Тобто, відомості про складові частини квартири АДРЕСА_1 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі і про коридор - 1 площею 5,6 кв.м та сходову -2 площею 2,2 кв.м.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закону) передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Пунктом 38 Порядку передбачено , що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка).

Згідно з п. 41 вказаного Порядку державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування, на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав, державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже внесення змін чи скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно можливе лише за наявності відповідного рішення суду або за зверненням власника, іншого право набувача - орендаря, сторони правочину у яких виникло речове право, або уповноваженої ними особи.

Наявність у позивача права, як у власника квартири багатоквартирного будинку, на звернення до суду із вказаним позовом щодо захисту права користування допоміжними приміщеннями, слідує із положень статті 1, 2, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, статті 382 ЦК України, з положень яких вбачається, що власники квартир у багатоквартирних будинках є співвласниками допоміжних приміщень.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції безпідставно скасував реєстрацію речового права на складові частини квартири. Зокрема з дослідженого судом апеляційної інстанції витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що об'єктом реєстрації є квартира АДРЕСА_1, власниками якої є ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, а не складові частини цієї квартири.

Підставою виникнення права власності у власників квартири НОМЕР_2, що в будинку АДРЕСА_1 на приміщення коридору та сходової був договір купівлі-продажу, який в подальшому визнаний у судовому порядку частково недійним, проте ці приміщення входили до складу квартири, а не реєструвалися як окремі об'єкти, тому відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться зміни про складові частини та загальну площу, а не скасовується державна реєстрація на сам об'єкт нерухомості.

Слід також зазначити, що відповідно до Закону реєстрації підлягає речове право на нерухоме майно, а не на його складові частини.

Із змісту позовної заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 100-103) вбачається, що вимоги позивача зводились до внесення змін до запису у реєстрі речових прав нерухомого майна щодо складових частин належної відповідачам квартири, однак, на цю обставину суд уваги не звернув, не з'ясував позовних вимог з урахування повного тексту позовних заяв та пояснень, даних у судовому засіданні під час розгляду справи.

Крім цього, суд безпідставно поклав зобов'язання на Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нововолинської міської ради - юридичну особу, яка не була учасником справи, до якої будь-які вимоги позивачем не заявлялись. Відповідно до положень статті 10 Закону, якою визначено поняття і перелік Державних реєстраторів, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нововолинської міської ради до таких не відноситься і реєстраційних дій щодо нерухомого майна не вчиняє.

Наведені обставини указують на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи і відповідно до ч.І ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постановлення нового судуового рішення про часткове задоволення позовних вимог у цій частині - внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині відомостей про складові частини та загальну площу об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, оскільки рішенням Нововолинського міського суду від 12 червня 2012 року фактично змінено технічні характеристики нерухомого майна (виключено зі складових частин квартири приміщення коридору - 1 площею 5,6 кв. м і сходової - 2 площею 2,2 кв. м та зменшено загальну площу квартири з 76,1 кв. м. на 68,3 кв. м).

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності є помилковими у зв'язку з таким.

Відповідно до ст. 256 ЦК України (в редакції чинній на момент звернення з позовом) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з приписами ч.1 ст. 261 ЦК України (в редакції чинній на момент звернення з позовом) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто реєстрація права власності - це не виникнення самого права, а визнання і підтвердження такого права. Реєстрація права власності є похідною від встановлення фактів виникнення, переходу або припинення права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізналася про порушення свого права 27.01.2017 року - з моменту відмови державним реєстратором внести зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому посилання ОСОБА_3 на пропуск строку позовної давності безпідставні.

Підстави та порядок внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачені статтею 26 Закону, пунктами 38, 41 Порядку та не пов'язують можливості внесення таких змін лише у разі визнання в судовому порядку дій державного реєстратора неправомірними, тому викладене в апеляційній скарзі заперечення щодо задоволення позовних вимог з тієї підстави, що неправомірності дій державного реєстратора не встановлено судовим рішенням, не мають правового значенні при вирішенні даного спору.

Інші доводи апеляційої скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права носять суб'єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі та непогодженням з їх оцінкою.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної та касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції у частині стягнення судових витрат необхідно скасувати та у зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 640 грн. по 213,33 грн. з кожного.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 грудня 2017 року в даній справі в частині задоволення позову та поділу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Внести зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині відомостей про складові частини та загальну площу об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, виключивши зі складових частин квартири приміщення коридору - 1 площею 5,6 кв. м і сходової - 2 площею 2,2 кв. м та зазначивши загальну площу квартири АДРЕСА_1 - 68,3 кв. м замість 76,1 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 213 (двісті тринадцять)грн. 33 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: