Постанова № 72647396, 05.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1071/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника відповідача Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2017, суддя І інстанції М.М. Шаповал, місце складання вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 23.11.17 по справі № 818/1071/17

за позовом Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 15.03.2017 № 14-17.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в порушення вимог Податкового кодексу України відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу, включив до неї суму грошового зобовязання у вигляді пені в розмірі 3 923,93 грн, по якій підприємству не було надіслано податкового повідомлення-рішення, а тому вказана сума грошового зобовязання є неузгодженою і не може вважатися податковим боргом. Крім того, зазначаючи в податковій вимозі про наявність податкового боргу на 03.01.2017, відповідач незаконно встановив право податкової застави на будь-яке майно підприємства, починаючи з 20.11.2016. Вважає, що податкова вимога не відповідає вимогам Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та ПК України, а тому є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року в задоволенні адміністративного позову комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства впродовж 2016 року подавало до контролюючого органу податкову звітність із самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання, зокрема: розрахунок із рентної плати за спеціальне використання води № 9201564041 від 26.10.2016 із самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання в розмірі 65612,65 грн (а.с. 14-15); розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (додаток 2 до декларації екологічного податку від 25.10.2016 № 9200952595) із самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання в розмірі 60096,82 грн (а.с. 16-17); щомісячні декларації з податку на додану вартість із самостійно визначеною сумою податкових зобов'язань, зазначених в інтегрованій картці платника податку (а.с. 18-25). Вказані грошові зобов'язання не були сплачені в законодавчо визначений строк.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування пені у розмірі 3923,93 грн. відбулось у відповідності до норм Податкового кодексу України та Правил нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, отже податкова вимога Головного управління ДФС у Сумській області від 15.03.2017 року № 14-17 є законною та обгрунтованою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 59 ПК України (у редакції, чинній на момент винесення податкової вимоги) встановлено, що в разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 03.01.2017 року комунальне підприємство виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства мало борг у загальній сумі 384221,23 грн, у тому числі по рентній платі за спеціальне використання води - 65612,65 грн, з податку на додану вартість - 258511,76 грн (основний борг - 254587,83 грн, пеня - 3923,93 грн.), з екологічного податку - 60096,82 грн.

На підставі цього було сформовано податкову вимогу ГУ ДФС у Сумській області від 15.03.2017 № 14-17 (а.с. 7), яка вручена позивачу 26.03.2017 (зворотна сторона а.с. 7).

За порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 254 587,83 грн була нарахована пеня в сумі 3923,93 грн.

Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановленого Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання. Нарахування пені розпочинається - при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом України, і, закінчується - у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів.

При цьому, Податковий кодекс України не передбачає направлення платнику податків будь-якого податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу на нараховану суму пені.

Враховуючи, що позивачем допущено порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то в інтегрованій картці платника податків нарахована пеня, яка станом на 01.01.2017 склала 3923,93грн.

За приписами п.п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Таким чином, станом на 19.11.2016 за підприємством значився борг у загальній сумі 384221,73 грн по рентній платі за спеціальне використання води, з екологічного податку, та податку на додану вартість. Станом на 03.01.2017 позивачем заборгованість не погашена. Опис майна в податкову заставу не проводився.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування пені в ІКПП Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства у розмірі 3923,93 грн. відбулось у відповідності до норм Податкового кодексу України та Правил нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, отже податкова вимога Головного управління ДФС у Сумській області від 15.03.2017 року № 14-17 є законною та обгрунтованою.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року по справі № 818/1071/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 по справі № 818/1071/17 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 по справі №818/1071/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) В.О. Бондар В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 12.03.2018.