Постанова № 72647195, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3920/16 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Пилипенко О.Є. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №0000392204 та №0000402204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Товариство також зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання інших інформаційних послуг; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства (основний); дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яку реорганізовано у Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Еліт Пром сервіс», ТОВ «Архітектура стилю».

За результатами перевірки складено Акт від 09.06.2016 № 787/22-4/25592898, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до безпідставного заниження об'єкт оподаткування, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 189 750 грн.,

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 833 грн., у т.ч. по періодам: за жовтень 2015 року на суму 93 333 грн., за листопад 2015 року на суму 117 500 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016: №0000392204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 316 249,50 грн., з яких 210 833 грн. - за основним платежем та 105 416,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, № 0000402204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 189 750,00 грн.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на відсутності даних ТОВ «Архітектура Стилю» за жовтень 2015 року про наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання робіт/послуг або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з цим дане підприємство, на думку податкового органу, фактично не могло здійснювати господарські операції.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи, що дані податкові повідомлення-рішення є протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Також податковим органом під сумнів ставиться реальність господарських операцій між ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» і ТОВ «Еліт Пром Сервіс», про що, на думку відповідача, свідчить відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомостей про місцезнаходження складів, їх площу, власника складських приміщень), відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів), відсутність інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» (Замовник) і ТОВ «Архітектура Стилю» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг від 28.08.2015 №09/2015-01 (а.с. 53 - 56), відповідно до умов якого Виконавцем надавались Замовнику послуги по моніторингу дистрибуції товару Замовника, а саме - кави торгівельних марок «Нескафе Класик», «Нескафе Голд», «Нескафе 3 в 1», шоколаду, батончиків та вафель ТМ «Світоч», сухих сніданків «Нестле», напою «Несквік» та батончиків ТМ «Нестле».

Згідно Договору моніторинг включав у себе перевірку наявності продукції в торгівельних точках, дотримання стандартів розміщення, дотримання рекомендованого запасу, моніторинг обсягів реалізації, наявності інформаційних матеріалів, наявності продукції конкурентів та інформаційних матеріалів.

За результатами виконання умов даного Договору Виконавцем передано позивачу відповідні звіти аналізу ринкової ситуації, а сторонами складено Акт виконаних робіт від 01.10.2015 б/н на суму 560 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 93 333,33 грн. (а.с. 63).

ТОВ «Архітектура Стилю» виписано на користь ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД.» податкову накладну від 01.10.2015 №11 н суму 560 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 93 333,33 грн. (а.с. 62).

Також, між ТОВ іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» (Замовник) і ТОВ «Еліт Пром Сервіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №11/2015-01 від 30.10.2015 (а.с. 57 - 60), відповідно до якого Виконавець надавав Замовнику послуги по моніторингу дистрибуції товару Замовника, а саме - кави торгівельних марок «Нескафе Класик», «Нескафе Голд», «Нескафе 3 в 1», шоколаду, батончиків та вафель ТМ «Світоч», сухих сніданків «Нестле», напою «Несквік» та батончиків ТМ «Нестле».

Моніторинг включав у себе перевірку наявності продукції в торгівельних точках, перевірка дотримання стандартів розміщення, перевірка дотримання рекомендованого запасу, моніторинг обсягів реалізації, моніторинг наявності інформаційних матеріалів, моніторинг наявності продукції конкурентів та інформаційних матеріалів.

За результатами надання послуг Виконавцем передано Замовнику звіти про результати моніторингу дистрибуції товару, а сторонами Договору складено Акт виконаних робіт від 30.11.2015 б/н на суму 705 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 117 500,00 грн. (а.с. 64)

ТОВ «Еліт Пром Сервіс» виписано користь ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» податкову накладну №111 від 30.11.2015 на суму 705 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 117 500,00 грн. (а.с. 61).

Розрахунки між даними підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що не заперечується відповідачем та підтверджується, зокрема, відомостями Акту перевірки.

Судом першої інстанції також встановлено, що придбання позивачем у вказаних контрагентів послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, яка полягає у наданні ТОВ «Нестле Україна» маркетингових послуг згідно Договору від 29.03.2004 № 2903-1, які оформлені Актом від 18.11.2015 б/н.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно формував витрати та відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період по спірним операціям.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновком сулу першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Доводи апеляційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 січня 2017 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 12.03.2018 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Пилипенко О.Є.

Сорочко Є.О.